Що перебувають в умовах тривалого стресу

Однією з патологічних реакцій, що найбільш часто виникають в умо-

вах хронічного стресу, є реакція дезадаптації. Дезадаптація може виник-

нути як наслідок короткочасного і сильного впливу зовнішнього середови-

ща на людину або під впливом менш інтенсивного, але тривалого стресу.

У дитячому віці стресовими факторами найчастіше є несприятливі умови

в сім’ї (втрата близьких, асоціальні сім’ї, холодні, жорстокі взаємини, непо-

вна сім’я і т.д.), що призводять до емоційної депривації. Під дією зовнішніх

складних обставин у сім’ї часто виникає патологічний психологічний фон,

перебуваючи в якому дорослі постійно відчувають напругу, мало цікав-

ляться повсякденним життям дитини. Діти відчувають себе покинутими,

непотрібними, не розуміють причин постійного роздратування батьків. У

дітей старшого віку та підлітків окрім вище згаданих причин стресові си-

туації пов’язані із зміненими конфліктними взаєминами з батьками, одно-

літками, вчителями.

У групах дітей, які перебувають у напружених зовнішніх умовах (напри-

клад, проживання в небезпечному, неблагополучному місці, під час змін, у

місцях масових заворушень) або стикаються з медичними проблемами, сти-

хійним лихом, часто діагностуються розлади адаптації (40–50% з них). Сут-

тєве значення мають також недостатня сформуваність вікових соціальних на-

вичок, відсутність особистого досвіду, труднощі в пристосуванні, соціальне

походження, стать. Відзначено, що дівчатка схильні до більш високого ризику

розладів адаптації, ніж хлопчики, навіть у дитячому віці.

Адаптаційні розлади є реакцією організму на чітко виявлений психо-

соціальний стрес, зазвичай діагностуються після першого місяця дії стре-

су і тривають до 6 місяців. Розлади, як правило, припиняються незабаром

після того, як закінчується дія факторів стресу, або ж, якщо стресова си-

туація триває, досягається новий рівень адаптації. Емоційні та соматове-

гетативні порушення, що зберігаються понад 6 місяців, вже належать до

посттравматичних стресових розладів, або до соматоформних (психосо-

матичних), розладів.

Розлади адаптації необхідно відокремлювати також від гострих ре-

акцій на стрес (наприклад, аварія, смерть близьких, стихійне лихо тощо).

У разі домінування виразних і стійких депресивних симптомів тривоги,

страхів або поведінкових порушень вони повинні кваліфікуватися як «емо-

ційні розлади і розлади поведінки, що починаються зазвичай у дитячому

та підлітковому віці», «розлади настрою» або «тривожно-фобічні розла-

ди». Розлади адаптації включені в рубрику F43.2. Згідно з МКБ-10 і DSM-

1Y, це стани суб’єктивного дистресу і емоційних порушень, що перешко-

джають соціальному функціонуванню і виникають у період адаптації до

значної зміни в житті, стресу. Таким чином, розлади в цій рубриці можуть

розглядатися як порушені пристосувальні реакції на пролонгований стрес

в тому сенсі, що вони перешкоджають дії механізму успішної адаптації і

тому призводять до порушеного соціального функціонування.

У структурі порушень адаптації вегетативні (соматичні) синдроми,

як правило, поєднуються з депресивними, тривожними і поведінковими

симптомами. Залежно від їх комбінацій в МКБ-10 виділяється кілька варі-

антів розладів адаптації з додатковим четвертим знаком. Незважаючи на

віднесення цих станів до психіатричної категорії, діти з подібними скарга-

ми потрапляють насамперед до педіатрів та дитячих неврологів. Клінічні

прояви дезадаптації вкрай варіативні. Найбільш частими в дорослих і ді-

тей є депресивні, тривожні, соматовегетативні і змішані симптоми. До них

належать: пригнічений настрій, смуток, тривога або занепокоєння; почут-

тя нездатності впоратися з поставленими життєвими або професійними

завданнями, планувати своє майбутнє; відчуття неможливості продовжу-

вати повсякденну діяльність або навчання в поточній ситуації і пов’язані

з цим розлади поведінки. Тривожність нерідко проявляється дифузним,

вкрай неприємним, часто невизначеним відчуттям побоювання чогось,

відчуттям загрози, напруги, підвищеною дратівливістю, плаксивістю. На

тлі зниженого настрою відзначаються обмеження звичних інтересів, ба-

жань, розумове і фізичне виснаження, зниження концентрації уваги, по-

гіршення пам’яті.

Дуже часто в дітей психопатологічні симптоми ховаються за «фа-

садом» масивної вегетативної дисфункції. Постійне переживання дітьми

дошкільного та шкільного віку емоційних стресів нерідко призводить до

психосоматичних розладів: головного і абдомінального болю, кардіалгії,

артралгії, розладу дихання, тахікардії, неприємних відчуттів у всьому тілі,

з приводу чого діти часто обстежуються в соматичних стаціонарах. Ви-

рішальним у діагностиці та лікуванні розладів адаптації є вміння лікаря

розпізнати крім соматичних розладів психопатологічні симптоми.

Ступінь вираження порушень адаптації у дітей залежить від віку та

рівня зрілості дитини: фізичної, психічної і соціальної. Двосторонній зв’я-

зок між психікою і тілом в дитячому віці значно тісніший, ніж припускають.

Що молодшими є діти, то тим очевиднішим є цей зв’язок. Фактично кож-

на хвора дитина, страждаючи від соматичних захворювань, одночасно

страждає і від нервово-психічних розладів: реакція на хворобу, прийом

ліків, уколи, зміни життєвого стереотипу, в деяких випадках – на госпіта-

лізацію. Для дітей раннього віку характерний соматовегетативний рівень

реагування, що проявляється розладами сну, прийому їжі, зниженням

ваги, частими захворюваннями і т.д. При дезадаптації у дітей нерідко од-

ночасно або поокремо відзначаються неврозоподібні і невротичні розлади:

неврози нав’язливих станів і рухів (тики, покашлювання, порушення рит-

му дихання, обкушування нігтів і т.д.), порушення темпу мови (запинки),

заїкання, енурез, порушення сну, апетиту. Часто розвиваються астенічні

стани (низька працездатність, підвищена стомлюваність і т.д.), зниження

імунітету. Для розладів адаптації характерний розвиток поведінкових по-

рушень і патологічних реакцій, клінічні прояви яких багато в чому визнача-

ються віком. Розлад адаптації з депресивним настроєм характеризується

зниженим фоном настрою, іноді досягає рівня туги, обмеженням звичних

інтересів, бажань. Пацієнти висловлюють песимістичні думки щодо поточ-

них подій, одноманітно негативно інтерпретують будь-які події, звинува-

чують себе і/або оточуючих в неможливості впливати на події. Майбутнє

уявляється їм виключно в чорних тонах. Дітям дошкільного та шкільного

віку переважно властиві реакції активного і пасивного протесту (опозиції),

відмови, втечі з дому, мутизм. Реакції протесту нерідко протікають у фор-

мі порушення соматовегетативних функцій (блювота, енурез, енкопрез,

відмова від їжі), часто в поєднанні з розладами поведінки. Рідше виника-

ють реакції імітації, компенсації та гіперкомпенсації. Для підлітків більш

характерні реакції емансипації, групування. Таке прагнення вивільнитися

з-під опіки рідних, вихователів і всіх інших дорослих виражається у формі

прихованого або відкритого опору порядку, спробах уникнути контролю, в

аномальних захопленнях.

Найбільш уразливі до розладів адаптації діти в період вікових криз

(3–4 роки, 7–8 років, пубертатний вік), які збігаються із зміною життєвого

стереотипу дітей: вступом у дитячий садок, школу, коледж та ін. Глибокі

фізичні, гормональні, психологічні і соціальні зміни, які відбуваються в пу-

бертатний період, також нерідко супроводжуються розладами адаптації.

Грань між «нормальною» відповіддю на стрес і патологічним тривож-

ним розладом часто вельми розмита, і батькам важко зрозуміти, коли

необхідно звернутися за професійною допомогою. Ці субсиндромальні

виражені тривожні порушення найбільш важкі для діагностики, часто не

лікуються, при цьому вкрай негативно впливають на якість життя дитини

та оточуючих її осіб. Принаймні, слід звернутися до лікаря, коли занепоко-

єння з приводу звичайних подій не піддається контролю. Наприклад, коли

крім нервозності, метушливості, порушення концентрації уваги, дратівли-

вості спостерігаються порушення сну, запаморочення, тахікардія, епіга-

стральний дискомфорт, сухість у роті, підвищене потовиділення, головний

біль, озноб і інші симптоми вегетативної дисфункції.

Дата добавления: 2017-02-01