Дискусії щодо місця фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики в регулятивному механізмі

Як зазначалось у підрозд. 4.6, найбільш дієвими механізмами державного регулювання грошового обороту є фіскально-бюджетна і грошово-кредитна політики. Ці механізми мають свої специфічні цілі і завдання в економічній системі і тому являють собою інституційно відокремлені, самостійні її складові. Проте за спрямованістю регулятивного впливу на ринкову кон'юнктуру вони багато в чому ідентичні, через що змінювати її стан можна заходами як грошово-кредитної, так і фіскально-бюджетної політики.

Так, пожвавити ринкову кон'юнктуру з метою посилення стимулювання виробництва можна:

· у межах грошово-кредитної політики – зниженням процентної ставки і збільшенням пропозиції грошей;

· у межах фіскально-бюджетної політики – зниженням рівня оподаткування і збільшенням бюджетних витрат.

Такий зв'язок між цими механізмами дав підстави науковцям розглядати їх як альтернативні, у зв'язку з чим у літературі розгорнулася тривала дискусія про переваги та недоліки кожного з них та про їх місце і роль у регулюванні економіки. Ця дискусія має не тільки теоретичне, а й велике практичне значення. її учасники шукають відповіді на життєво важливе питання: за допомогою яких заходів в умовах економічного спаду можна найшвидше вивести економіку з кризи – зменшити податки, збільшити урядові витрати, збільшити пропозицію грошей або застосувати одночасно всі три заходи. Найбільш помітно позиції з цих питань розділилися між кейнсіанцями та монетаристами.

Дж. М. Кейнс і його послідовники, абсолютизуючи роль держави в регулюванні економіки, віддають перевагу заходам фіскально-бюджетної політики. Вони сформулювали такі переваги їх перед заходами монетарної політики:

· заходи фіскально-бюджетної політики чинять відчутніший вплив на активність економічних суб'єктів;

· реакція ринкової кон'юнктури на заходи фіскально-бюджетної політики більш передбачувана, ніж на заходи монетарної політики;

· вплив фіскально-бюджетних заходів на ринкову кон'юнктуру виявляється швидше, ніж вплив монетарних заходів

Ці переваги кейнсіанці пояснюють тим, що державні рішення про здійснення фіскально-бюджетних заходів можна прийняти оперативніше, їх дію спрямувати більш адресно, реалізувати швидше, ніж заходи монетарної політики.

Монетаристи на чолі з М. Фрідманом, абсолютизуючи здатність ринкової економіки до саморегулювання, легко довели, що сформульовані кейнсіанцями переваги фіскально-бюджетної політики суто абстрактні і не проявляються в реальній дійсності. Зокрема, діям цих заходів властивий такий самий, а то й більший, часовий лаг, як і заходам монетарної політики. Особливо це відчутно проявляється на стадії прийняття рішень про проведення фіскально-бюджетних заходів. Оскільки зміна податків чи бюджетних витрат зачіпає інтереси широкого кола економічних суб'єктів і викликає значний соціальний резонанс, виникають гострі політичні суперечки, які надовго затягують прийняття необхідних рішень. А в самому процесі розроблення і прийняття рішень щодо фіскально-бюджетних заходів беруть участь багато владних структур, кожна з яких має свої специфічні інтереси і завдання, які теж провокують затягування прийняття необхідних рішень.

Недосконалість системи оподаткування, здатність економічних суб'єктів уникати сплати податків та інші обставини зводять нанівець й останні переваги фіскально-бюджетної політики. Часті зміни системи оподаткування чи бюджетного фінансування взагалі є недоцільними, вкрай негативно впливають на поведінку економічних суб'єктів. Завищений рівень оподаткування штовхає їх на згортання своєї діяльності чи на перехід у «тінь». Істотно послаблюється результативність фіскальних заходів в умовах інфляції, яка породжує новий – інфляційний податок, що «розмиває» механізм дії державної фіскально-бюджетної політики. Завдяки цим обставинам своєю дійовістю вона значно поступається монетарній.

У результаті кейнсіансько-монетаристських дискусій у світовій економічній теорії та в регулятивній практиці набули широкого визнання монетарний фактор розвитку економіки та активне застосування монетарних заходів в економічній політиці. Більше того, нині намітилося явне зближення позицій кейнсіанців і монетаристів щодо оцінки ролі фіскально-бюджетної та монетарної політики в системі державного регулювання економіки. Зараз вони розглядаються не як альтернативні, а як взаємодоповнювальні в єдиній системі кон'юнктурної політики, зі своїми особливими цілями та механізмами впливу на сукупний попит. Це значно розширило регулятивні можливості та збагатило інструментарій кон'юнктурної політики в цілому, та кожної її складової.

ВИСНОВКИ

1. Грошова система – це форма організації грошового обороту, визначена загальнодержавними законами. Має нормативно-правовий характер і призначена забезпечити рівність усіх суб'єктів грошового обороту, однакову доступність їх до грошового ринку, єдність вимог щодо правил поведінки суб'єктів грошового обороту.

2. Грошова система містить ряд елементів: назву і величину грошової одиниці; види грошових знаків і види платіжних засобів; механізми регулювання готівкового і безготівкового секторів обороту, валютного ринку; інститути, що регулюють грошовий оборот.

3. Грошові системи видозмінювалися і розвивалися в міру розвитку грошей – від систем, побудованих на принципі саморегулювання обороту повноцінних грошей, до систем, за яких регулювання пропозиції неповноцінних грошей здійснюється державою.

4. Із проголошенням у 1991 р. України самостійною державою виникла необхідність сформувати національну грошову систему. За період, що минув, досягнуті значні успіхи у розв'язанні цього завдання. Сьогодні українська держава в особі НБУ досить успішно регулює пропозицію грошей з метою забезпечення її стабільності.

5. Державне регулювання грошового обороту займає важливе місце в системі державного управління економікою, оскільки дає можливість впливати на всі процеси на макро- та мікроекономічних рівнях. Методи регулювання грошового обороту поділяються на прямі та опосередковані. За прямих методів законодавчо встановлюються норми і правила, що безпосередньо регламентують поведінку суб'єктів грошового обороту. За опосередкованих методів здійснюється вплив на певні грошові індикатори, зміна яких впливає на поведінку суб'єктів грошового обороту, насамперед на їх попит на товарних ринках. Головним механізмом опосередкованого регулювання є грошово-кредитна політика.

6. Грошово-кредитна політика – це сукупність взаємозв'язаних, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через свій центральний банк. Основними стратегічними цілями грошово-кредитної політики є загальноекономічні цілі держави: економічне зростання, забезпечення високої зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу.

7. Головним механізмом прямого регулювання грошового обороту є фіскально-бюджетна політика, яка має свої специфічні завдання і цілі, але функціонує в тісному взаємозв'язку з механізмом грошово-кредитної політики. Тому сучасна теорія і практика розглядає ці два регулятивні механізми не як альтернативні, а як взаємодоповнювальні в регулятивній політиці держави.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що таке грошова система, чим вона відрізняється від таких понять, як грошовий оборот, грошові відносини, грошовий ринок?

2. Чому грошова система визначається загальнодержавними законами?

3. Перелічіть елементи грошової системи і коротко охарактеризуйте кожний з них.

4. Як поділяються грошові системи залежно від форми функціонування грошей?

5. Які ви знаєте форми металевих грошових систем?

6. Як відрізняються різновиди біметалізму?

7. Про що йдеться в законі Коперника – Грешема? Чи діє цей закон у сучасних умовах?

8. Як підтримувалася рівновага на грошовому ринку за умов золотомонетного стандарту?

9. Назвіть основні системи забезпечення банкнотної емісії за умов золотомонетного стандарту.

10. Дайте характеристику «новим» формам золотого стандарту.

11. Що означає та на яких засадах функціонує паперова грошова система?

12. Дайте характеристику системи кредитних грошей. Чим вона відрізняється від системи паперових грошей?

13. Які види золотомонетного стандарту Ви знаєте? Дайте коротку характеристику кожному з них.

14. Як запроваджувалася в оборот нова національна валюта України? У чому полягали труднощі її впровадження в оборот?

15. Що таке грошово-кредитна політика? Яке її місце в економічній політиці держави? Як вона пов'язана з грошовою системою?

16. Що є спільного і відмінного між: грошово-кредитною політикою і фіскально-бюджетною політикою щодо їх впливу на розвиток економіки?

17. У чому полягають відмінності між: методами прямого та опосередкованого регулювання грошового обороту?

18. Що таке стратегічні, проміжні і тактичні цілі грошово-кредитної політики? Як вони пов'язані між собою?

19. Назвіть основні інструменти грошово-кредитної політики.

20. Що таке платіжна система і чому вона є інструментом прямого регулювання грошового обороту.

Дата добавления: 2017-02-01