Проблемність на уроках літ. Шляхи створення проблемних ситуацій.

Нестандартні форми роботи на уроках літ-ри.

У методичних часописах та окремих виданнях в останнє десятиліття вийшли статті та посібники відомих учителів-словесників, що стали переможцями Всеукр. конкурсів «Вчитель року». Це описи нестандартних уроків, різноманітних за формою та високо інформативних за змістом. Нетрадиційні форми навчання відзначаються оригінальною організацією навчально-пізнавального процесу, значним виховним впливом на його суб'єктів, забезпечують ефективність і результативність виконання особистісно зорієнтованих завдань, дають змогу відійти від шаблонів у методиці, краще врахувати специфіку навч. матеріалу й індивідуальні особливості учнів, сприяють вихованню творчої учнівської особистості, розширенню функцій учителя.

Типи уроків:Лекція-дослідження.Лекція-огляд.Лекція-коментар.Лекція-портрет.Лекція-візуалізація.Урок-семінар.Компаративний урок.Інтегрований урок. Урок-інтерв'ю.Урок-політичний діалог.

Комбінований урок.Бінарний урок.Урок-пошук.Урок-гра.

Урок-диспут. урок-пісня, урок-екскурсія, урок захисту знань, урок інтелектуальної гри, журналістського тренінгу, театралізований урок та ін.

Суть проблемного навчання полягає у створенні для учнів проблемних ситуацій і усвідомлення, сприйняття та розв'язання їх у процесі спільної роботи школярів та вчителя при максимальній самостійності перших і під загальним керівництвом останнього. Таке навчання проводиться за типовою схемою: вчитель створює проблемну ситуацію (тобто ситуацію або задачу, для розв'язання якої учень має знайти й використати нові для себе засоби діяльності), учні аналізують ситуацію, усвідомлюють, що невідоме для них, і шукають способи розв'язання проблеми, а вчитель допомагає їм, надаючи необхідну інформацію. Результатом проблемного навчання є нові знання, вміння, способи розумової діяльності.

Деякі методисти розгляда ють проблемність як метод, що, напев не, не зовсім вірно. Проблемно можна прочитати лекцію(в межах репродук тивного методу), проблемним шляхом ідучи, можна розробити систему пи тань та завдань в межах евристичного методу і т.д.Проблемність повинна проходити червоною ниткою через весь процес навчання.Проблемність, за Рубійштейном,є невід'ємною рисою пізнання; бо вона забезпечує розумову діяльність,заставляє розглядати пред мет з усіх сторін.Проблемне навчання реалізується через проблемну ситуа цію. Цих ситуацій може бути декілька на будь-якому уроці.Коли ж виникають проблемні ситуації?1.Коли зіставляються діаметрально протилеж ні точки зору на один і той же твір.

2.Коли учні не згідні з трактуванням твору критиками, кіносценаристами чи композиторами.3.Якщо протиріччя закладені самим письменником у назві твору.4.Коли зіставляються життєві ко лізії,що покладені в основу твору,з їх показом письменником (мається на увазі різне бачення читачем і письмен ником однієї проблеми).Таким чином, така ситуація на уроці, коли вчитель сам ставить проблему, і при цьому демонструє шляхи наукового пошуку, називається проблемним викладом матеріалу.При цьому варто застерегти від надмірностей. Постановка проблеми завжди повинна бути педагогічно виправданою.

7.Методи і прийоми навчання. Процес навчання здійснюється за доп. застосування методів. Метод –це спо сіб дидактичної взаємодії вчителя і уч ня,з допомогою якого досягається ово лодіння знаннями,уміннями і навика ми,формується світогляд учнів,розви ваються їх здібності.Метод реалізуєть ся через прийом: це елемент метода, складова частина у пізнавальній робо ті.Такі методи:1. Творчого читання.2.Евристичний (частково-пошуковий).3. Дослідницький.4. Репродуктивний.

І. Метод творчого читання найбільш специфічний для нашого предмета.

ля цього методу характерні такі прийоми:- виразне читання викладача;

- читання матеріалів художнього слова (окремих творів, сцен з п'єс);

- уміння виразному читанню учнів;

- коментоване читання;- постановка проблеми, що випливає з прочитаного;

творчі завдання, що базуються на життєвих спостереженнях учнів.

2. Евристичний метод.Прийоми:

1)Побудова логічно чіткої системи запитань,які б послідовно вели думку учнів від спостереження над явищем до його аналізу, від суб'єктивних спостережень до узагальнень;

2) побудова системи завдань;

3) постановка проблеми вчителем і ілюстрація шляхів її розв'язання (проведення диспуту).

3. Дослідницький метод.

Його мета – розкрити нові аспекти худ. твору, які не висвітлювались раніше.Прийоми:

- висунення вчителем проблеми для всього класу, при чому ряд аспектів цієї проблеми розробляється групою учнів чи індивідуально;

- вчитель пропонує теми для семі нарських занять і учні беруть цікаві їм для доповіді, співдоповіді, чи роблять виступ в ролі опонента;

- вчитель пропонує учням для аналізу твір, який не вивчався за програмою; або ж твір вибирається самим учнем.

4. Репродуктивний метод.

Сутність його в отриманні знань у готовому вигляді в слові, лекції вчителя,підручнику,посібнику,науко во-популярних книгах,статтях.Прийоми:

- розповідь вчителя про життя і твор чість письменника;- лекція;- оглядова лекція(із складанням плана-конспекта) -завдання за підручником,навч. посіб.

8.Основні етапи роботи над текс том худ.твору в школі. Уміння грамотно, змістовно, доречно говорити на задану літ. тему формується у процесі роботи над худ. твором на уроці літ. під керівництвом учителя. У зв'язку з цим визначимо основні етапи роботи над літ. твором та методи і прийоми роботи, які забезпечать ефективність і високу результативність навчальних здобутків старшокласників.

1. Узагальнення, систематизація і поглиблення теоретико-літ., історико-літ. знань учнів методологічного характеру, які допомагають читачеві орієнтуватися в особливостях культури тієї епохи, за умов якої створювався худ. твір.

2. Читання літ. твору, збагачення худ. враженнями, первинне сприймання літ. тексту в цілому та елементів зокрема. На цьому етапі ще відсутнє глибоке проникнення в тканину літ. твору, але саме первинне (безпосереднє, емоційне) сприймання відрізняється цілісністю читацьких вражень. Більш того, систематичне збагачення читацького досвіду, яке супроводжується цілеспрямованим формуванням аналітичних умінь, поглиблює й первинне сприймання учнями найменших елементів твору.

3. Виокремлення структурн. елементів твору, проникнення в смисл та значен ня його внутріш. зв'язків, побудову, організацію в процесі аналізу. На цьому етапі форм. уміння стежити за розвитком сюжету в епічному творі; уміння зрозуміти та виправдати доцільність конкретного образу, конкретної ситуації, конкретної дета лі, худ. образу в літ. творі.

4. Усвідомлення функціональної ролі кожного елемента, який входить у структуру худ. твору, зокрема й пейза жу.Конкретно—визначати композицій но-худ.,зображувально-виражальні функції пейзажу у загальній змістовій організації твору.

5.Висновки. Набуття цілісного погляду на худ. твір та його елементи шляхом синтезу, узагальнення та систематизації результатів, отриманих на попередніх етапах роботи над текстом твору. На цьому етапі формується уміння осягнути характер ність, своєрідність образу природи та інших елементів твору з метою усвідомлення специфіки худ. світу, худ.системи письм., уміння просте жити еволюцію образів, тем, худ. стилів, уміння виявляти взаємозв'язок світосприймання, світогляду автора та його творчості.

9.Шляхи аналізу худ.твору. Аналіз худ.твору. Передумовами успіш ного аналізу твору є: добре знання теоре- ичних основ аналізу;досконале воло діння навичками виділяти й досліджу вати всі складники змісту та форми;розуміння закономірностей вза ємодії їх; відчуття естетичної природи слова;наявність у того,хто аналізує, фі лологічних здібностей;добре знання тексту .Літ. твір — основна одиниця худ. літ.Щоб розкрити ідейно-худ. вартість твору, треба дотримуватися певних принципів, видів і шляхів аналізу.

Принципи аналізу — це найзагальніші правила, що випливають з розуміння природи й суті худ. літ.; правила,якими керуємося,проводячи аналітичні операції з твором. Найважливішим є принцип аналізу взаємодії змісту і форми.Під час реалізації цього принципу слід керуватися обов'язко вими правилами:1)розпочинаючи аналіззі складників змісту, переходимо до характеристики засобів його вті лення, тобто складників форми;2)коли ж аналіз розпочинаємо з розгляду складників форми, обов'язково треба розкрити їхній зміст;3)аналіз підпо рядковувати розкриттю авторського задуму,тобто «іти» до адекватного прочитання твору.Системний підхід до твору передбачає розгляд його як системи компонентів, тобто органічної єдності в ньому всіх частин.

Види аналізу — це підходи до твору з погляду розуміння функцій худ. літ..

Шляхи аналізу — це вибір певних складників твору для детального розгляду.Учитель може використову- вати такі шляхи аналізу:

1.Композиційний – коли аналіз епізодів, образів, персонажів і творів в ціло му визначається особливостями компо зиції.Під час аналізу звертається увага на такі аспекти:загальна будова твору; композиційна роль найважливіших епі одів і їх роль у розкритті творчого за думу письм.; своєрідність розгортання і худ.зумовленість сюжету; групуван ня персонажів і композиційні особли вості зображ.героїв;роль картин приро ди, різних елементів

Аналіз за розвитком дії(послідовний)

Це робота над сюжетом твору і його частинами. Завдання вчителя - знайти разом із дітьми риси цілісності у кожній частині твору й органічний зв'язок окремого з цілим.

Аналіз подій у їх послідовності близький молодшим школярам, які виявляють інтерес до дії і не є важким для них, тим більше, що більшість творів для читання невеликі за обсягом і прості за композицією.

При проведенні цього виду аналізу важливо пам'ятати, що у роботі над епізодом потрібно добиватися того, щоб в уяві читачів по можливості конкретніше, повніше, була відтворена картина, змальована автором. І тільки спираючись на "внутрішнє бачення", треба відшукувати зв'язки між вчинками й характером, подіями й змістом твору.

Іноді аналіз розвитку дії включає в себе й аналіз композиції, який розкриває логіку розвитку авторської думки. Безумовно, це складно для молодших школярів, так як потребує вміння абстрактно мислити. І на практиці початкового навчання такий аналіз застосовується рідко. Цим питанням займається Л.С. Сильченкова. У рамках композиційного аналізу може бути використано цікавий принцип - порівняння фабули і сюжету. Цей вид роботи над композицією потрібен у тих випадках, коли фабула і сюжет не сумісні, що у книгах для читання зустрічається не часто.

Ефективним є аналіз, який починається з ключової сцени, де піднімаються основні питання, які хвилюють автора. Велике значення для розуміння тексту мають також початок (зав'язка) і кінець (розв'язка), бо вони повніше виражають тему й ідею художнього твору. Над цими уривками потрібно проводити спеціальну роботу на уроках читання - у рамках аналізу розвитку дії.

Пообразний аналіз худ.твору.

Цей вид аналізу має свою давню історію. Чітке наукове обгрунтування його знаходимо в методичних працях Ф. І. Буслаєва, В. Я. Стоюніна, І. Франка, Т. Ф. Бугайко і Ф. Ф. Бугайка та інші.

Пообразний аналіз треба проводити так, щоб через окремі образи, змальовані письменником, учні осягнули твір у цілому, розглядаючи образи разом з іншими компонентами художньої структури (описи, пейзажі, ліричні відступи, історичні екскурси). В основі цього аналізу покладено розгляд персонажів, сюжету і композиції у їх взаємозв’язках, у співвідношенні з іншими компонентами для з’ясування морального й естетичного багатства твору. Отже, в основі цього аналізу передбачена детальна характеристика образів та інших компонентів твору.

Розглядаючи розвиток сюжету, особливості композиції, зображувальні засоби, основну увагу зосереджуємо на окремих типах людей засобах змалювання персонажів (портрет, психологія, моральні якості, життєві переконання, вчинки, стосунки з людьми і т. д). Тобто художні образи втілюють соціальні, моральні й естетичні проблеми епохи.

Слід пам'ятати, що при пообразному аналізі художній твір розчленовують на складові частини не для того, щоб втратити цілісне уявлення про нього, а, навпаки, для того, щоб сприйняти його як витвір мистецтва. Даний шлях аналізу тривалий час був домінуючим у шкільному вивченні літератури, а тому в методичних посібниках ще його називають традиційним.

Методика аналізу твору будується за такою схемою: вступне заняття, читання і засвоєння змісту, з'ясування сюжету і композиції вивчення системи образів, художні особливості твору, пізнавальне і виховне значення. Завершується вивчення написанням учнями письмової роботи на матеріалі художнього твору.

Дата добавления: 2017-02-01