Операційна функція. Розробка та впровадження операційних систем

План

Список використаної літератури

1. Василенко В. О., Ткаченко Т. І. Виробничий (операційний) менеджмент. -

Київ: ЦУЛ, 2002.

2. Гзлловзй Л. Операционньїй менеджмент. - СПб: Питер, 2002.

3. Мескон М., Альберт М., Хедуори Ф. Основи менеджмента. - М.: Дело. 1998.

4. Минаев 3. С, Агеева И. Г., Аббата Дага А. Управление производством и

операциями: 17-модульная програма для менеджеров «Управление развитием организации.» Модуль 15. - М.: ИНФРА-М, 2000.

5. Минцберг Г., Куинн Дж. Б., Гошал С. Стратегический процесе / Пер. с англ.

Под ред. Ю. Н.Коптуревского. - СПб: Питер, 2001. (Серия "Теория и практика менеджмента")

6. Портер М. Международная конкуреция. - М., 1993.

7. Чейз Ричард Б., Еквилайн Николас Дж., Якобс Роберт Ф. Производственньш и

операционньїй менеджмент, 8-е издание. Пер. с англ. - М.~ «Издательський дом «Вильямс» 2001.

Тема 3: „Сутність операційної системи”

Вступ

1. Функція менеджменту „оперативний вплив".

2. Операційна функція. Розробка та впровадження операційних систем

3. Сутність операційної системи.

4. Досвід оперативного управління виробництвом фірми „Тойота".

Висновок

Список літератури

Вступ

Управління як самостійний вид діяльності склалося в ході поділу праці. В міру росту масштабів виробництва, удосконалювання засобів праці, ускладнення виробничих відносин, розвитку спеціалізації і кооперування зростали і завдання управління виробничою діяльністю підприємства.

Новий зміст управлінська діяльність придбала в умовах розвитку монополізованого капіталізму. Збільшився обсяг робіт, пов'язаних з одержанням, збереженням, оформленням, обробкою інформації. Це привело до росту чисельності конторських службовців, а також допоміжного управлінського персоналу. Форми управлінської діяльності стають дуже різноманітними.

В апараті управління виникли спеціалізовані підрозділи, що виконують різні функції:

· технічної підготовки й удосконалювання виробництва;

· управління персоналом і організації праці;

· оперативного управління і контролю виробництва;

· ремонту й обслуговування устаткування;

· матеріально-складського і транспортного господарства;

· збуту продукції;

· бухгалтерії і фінансів.

Поступово на капіталістичних підприємствах став завойовувати позиції науково-технічний й інженерний підхід до організації управління виробництвом й іншими сферами діяльності капіталістичного підприємства.

Практика управління виділяє три етапи розвитку управління виробництвом.

У період становлення капіталістичною мануфактурою, фабрикою управляє сам власник, а як загальний регулятор виробництва виступає стихійний механізм ринку. [2:54]

На стадії великого машинного виробництва управління відокремлюється від капіталу - власності. Управління починають здійснювати наймані керівники, що володіють деякою волею в прийнятті рішень.

Третій етап характеризується формуванням спеціального інституту професійних організаторів виробництва - менеджерів, впровадженням у процес управління сучасних технічних засобів, спробами державного втручання в економіку.

Початок досліджень виробництва по праву пов'язано з ім'ям Фредеріка Уінслоу Тейлора (1856-1915). Результати його досліджень узагальнені в ряді робіт, серед яких найбільш великими є: „Управління фабрикою" (1903 р.). „Принципи наукового управління" (1911 р.), „Показання перед спеціальною комісією Конгресу" (1912 р.). Тейлором виконаний ряд досліджень з питань техніки й технології виробництва, а також були висунуті прогресивні ідеї і положення, що зробили внесок у розвиток великого, науково організаційного суспільного виробництва. Висуваючи головною метою максимальне збільшення продуктивності праці, Тейлор пропонував конкретні рішення, спрямовані на раціональне використання праці робітників і засобів виробництва:

· введення строгого регламенту на застосування матеріалів та інструментів;

· стандартизацію інструментів, робочих операцій;

· точний облік робочого часу;

· дослідження трудових операцій шляхом розкладання їх на складові елементи і хронометражу;

· встановлення контролю над кожною операцією.

Система Тейлора допускала нові ролі як для персоналу управління, так і для робітників, висуваючи ідеї: більш високий вихід продукції, більш низька собівартість, більш високі зарплати і гармонія у відносинах керуючий персонал - робітники.

Для дослідження трудових прийомів Тейлор залучав кваліфікованих робітників, що детально знали ці прийоми. Аналізуючи рух окремих працівників, Тейлор розбив кожен з них на елементарні складові частини, і домігся (за допомогою хронометражу) створення „ідеальних методів роботи", заснованих на.удосконаленні кращих елементів трудового процесу різних робітників.

Ф. Тейлор вважав за необхідне усунення всіх „помилкових". „повільних" і „марних" рухів. Він розробив оптимальні методи роботи і намагався визначити „кращий метод" виконання кожної роботи за самий короткий час, затрачуваний на її виконання. Тейлор почав з того, що скрупульозно заміряв кількість залізної руди і вугілля, які людина перекидала під час роботи лопатами різного розміру. Виявилося, що максимальна кількість залізної руди і вугілля може бути перекинена, якщо робітники будуть користуватися лопатою-совком ємністю в 21 фунт (близько 8,1 кг).

Але Тейлор розглядав працівників не як людей, не як особистості, а як найбільш ефективний засіб виконання поставлених завдань. Він був одержимий ідеєю ефективності. Використовуючи спостереження, виміри, аналіз, він розбивав роботи на найпростіші конкретні завдання, підбирав працівникам відповідно до їхніх здібностей посильні завдання, максимально ефективно організовував графіки і послідовності виконання операцій.

Ідеї Тейлора сприяли удосконаленню організації роботи майстрів і бригадирів. У результаті своїх досліджень він обґрунтував необхідність поділу праці безпосередньо в сфері управління. За його рекомендацією планування було виділено в самостійну функцію управління. Тейлор запропонував заздалегідь планувати методи роботи і всю виробничу діяльність підприємства в цілому. У дослідженнях Тейлора міститься розробка різних систем відрядної оплати праці відповідно до науково обґрунтованих методів нормування праці.

1. Функція менеджменту „оперативний вплив"

Виробничо-господарські процеси є надзвичайно динамічними, оскільки вони перебувають під впливом різноманітних факторів, у тому числі непередбачених та випадкових. В цих умовах поставлена ціль, розроблений план, прийняте рішення можуть не досягнути своєї мети, якщо повсякденно не впливати на діяльність об'єкта управління.

Оперативні плани та завдання розробляють двох видів.

Перший вид оперативних планів та завдань являє собою конкретизацію основних напрямків управлінської діяльності в момент розробки та прийняття плану господарсько-фінансової діяльності. Це плани закупівлі товарів, т закриття підприємств на ремонт, інвентаризацію, перевірок підприємств та ін. Складання такого роду планів відображає повсякденну поточну діяльність апарату управління протягом року.

Другий вид оперативних планів та завдань розробляють на основі поточного аналізу діяльності об'єкта управління. Ці плани передбачають негативне втручання у хід господарських процесів з метою регулювання їх.

Розробка вид оперативних планів та завдань здійснюється, виходячи з тактики виконання планових показників, яка враховує наявні засоби та ресурси (як матеріально-грошові, так і трудові), так і виходячи з кон'юнктури ринку, що склалася у районі діяльності організації (підприємства). Особливістю оперативних планів та завдань є негативність їх виконання, конкретність та адресність. [6:78]

Другою складовою частиною оперативного управління є організація виконання оперативних планів та завдань. Цей етап починається з конкретизації оперативних планів у формі завдань окремим виконавцям. Конкретизація здійснюється по об'єктах управління, строках, операціях, відповідальних особах. Як правило, така конкретизація здійснюється менеджером на оперативній нараді працівників апарату управління, оскільки ефективність виконання оперативних завдань багато в чому залежить від часу, який минув з моменту формування завдання до доведення його виконавцю.

У момент доведення завдання виконавцю необхідно провести інструктивно-роз'яснювальну роботу з ним, створити умови для успішного виконання завдання. Зміст інструктивно-роз'яснювальної роботи полягає в ознайомленні виконавця із загальною ситуацією і конкретно з питанням, яке доручається виконавцю, в націленні його на успішне виконання завдання, в переконанні його у важливості доручення. Інколи проводять більш широку роз'яснювальну роботу, аж до роз'яснення посадових обов'язків і прав.

Одночасно менеджер повинен створити необхідні умови для виконання оперативного завдання - поєднати його з раніше одержаними виконавцем завданнями чи скасувати деякі з них, якщо немає можливості виконати їх паралельно, забезпечити матеріальні умови для виконання завдання (наприклад, транспорт для поїздки виконавця в магазин).

Оперативне завдання може видаватись у письмовій чи усній формі. Однак у будь-якому випадку потрібно фіксувати його в спеціальному журналі.

Після одержання виконавцем оперативного завдання починається процес поточного контролю ходу виконання його. Метою поточного контролю оперативного завдання є негайна реакція менеджера на відхилення, які було виявлено у ході господарського процесу.

Дії, в результаті яких виробляються товари і надаються послуги, мають загальну назву - „операційна функція".

Будь-яка організація у сфері суспільного виробництва виробляє реальні цінності - товари чи послуги. Це завдання виконують операційні підрозділи організацій. Відповідно організаційну функцію організації тлумачать як дії, в результаті яких виробляють товари та послуги. Без здійснення цієї функції існування організації неможливе і непотрібне.

Терміни¹ „операція" і „виробництво" взаємозамінні. Однак виробництвом вважають в основному випуск товарів унаслідок переробки сировини. Термін „операції" охоплює не тільки виробництво товарів, а й надання послуг.

Виробничо-господарські організації різняться між собою характером конкретних видів діяльності, що належать до операційної функції. За цією ознакою їх поділяють на типи:

· організації, що виробляють тільки товари;

· організації, що виробляють (надають) послуги;

· організації, що виробляють товари і надають послуги. Більшість організацій прагне належати до третього типу, який за змістом є однією з форм диверсифікованої діяльності організації на ринку. [4:3]

Дата добавления: 2017-02-01