Функції та форми держави.

Головне призначення держави полягає в тому, що вона надає організованості суспільству, управляє його справами, забезпечує цілісність, узгоджує багатоманітні соціальні інтереси. Це загальне призначення держави конкретизується в її багатоманітних функціях як.основних напрямах діяльності держави, її впливу на суспільство всередині країни та на інші держави.

Основні внутрішні функції держави розрізняються залежно від сфери суспільного життя. Тому такими функціями є економічна, соціальна, політична й культурно-виховна, до яких додається ще правова. Економічна, або господарсько-організаторська полягає в організації й регулюванні державою економічної діяльності. Реалізується вона через визначення державою стратегії економічного розвитку, його планування чи програмування, видання законодавчих актів з регулювання економічної діяльності, вироблення і проведення податкової політики, виділення кредитів, використання економічних санкцій і стимулів тощо. Розпоряджаючись загальнонаціональною власністю, держава виступає і як підприємець. У різних суспільствах економічна функція держави здійснюється в неоднаковому обсязі, та вона є значною у будь-якому разі.

Соціальна функція держави полягає, передусім, в узгодженні багатоманітних соціальних інтересів — класових, демографічних, етнічних, професійних тощо і забезпеченні на цій основі цілісності та єдності суспільства. Держава вирішує також низку важливих завдань щодо задоволення різноманітних потреб громадян у сфері праці, освіти, культури, охорони здоров’я, забезпечення житлом, відпочинку та ін.

Культурно-виховна функція держави спрямована на створення умов для задоволення культурно-освітніх запитів і потреб громадян, формування особистості. Реалізується вона через державне фінансування культурно-освітніх закладів, законодавче встановлення вимог до освітньої підготовки, підтримку розвитку мистецтва тощо.

Головним засобом здійснення державою її функцій є право. За допомогою права держава регулює суспільні відносини й забезпечує елементарний порядок у суспільстві.

Дотримання правових норм контролюється і забезпечується спеціальною системою державних правоохоронних органів, до якої входять суд, прокуратура, органи внутрішніх справ, податкової поліції, митного контролю, юстиції, безпеки тощо. Правова, а точніше, правотворча і правоохоронна, функція є однією з найважливіших функцій держави.

Зовнішні функції держави реалізуються у стосунках з іншими державами й міжнародними організаціями і спрямовані на охорону національних інтересів на міжнародній арені. Їхні різновиди можна виокремити залежно від характеру інтересів держави у сфері міжнародних відносин. Є три види таких інтересів — інтереси існування, співіснування і функціонування. Їм відповідають три найважливіші зовнішні функції держави — оборонна, дипломатична і співробітництва. Оборонна функція держави полягає в захисті її безпеки, суверенітету й територіальної цілісності від зовнішніх посягань. Дипломатична функція передбачає встановлення, підтримку і розвиток відносин з іншими державами та міжнародними організаціями. Функція співробітництва реалізується через здійснення зовнішньої торгівлі, координацію економічної діяльності з іншими державами, участь у міжнародних економічних об’єднаннях тощо. Зовнішні функції держави тісно пов’язані між собою, взаємодоповнюють одна одну, і їх розмежування має умовний характер. Залежно від цілей, засобів, характеру виконуваних класових завдань можливі й інші підходи до виокремлення функцій держави.

Єдина за своїми сутнісними характеристиками (територія, населення, політична влада, апарат, суверенітет тощо) держава існує в багатоманітних конкретних формах.

Форма держави - це сукупність найбільш загальних ознак держави, зумовлених інституціональними, територіальними і функціональними способами організації влади. У політології є три основних категорії, які розкривають форму держави: державне правління – інституціональні характеристики організації влади; державний устрій – територіальні характеристики організації влади та політичний режим – функціональні характеристики організації влади.

Форма державного правління – це спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави. Залежно від правового статус глави держави й порядку формування державної влади вищого рангу розрізняються дві основних форми державного правління: монархія і республіка.

Монархія(грец. monarchia – єдиновладдя) – форма правління, за якої верховна державна влада згідно закону одноосібно належить королю, імператору тощо.

Республіка(лат. res – справи, publicus - суспільні) – форма державного правління, за якої вища представницька влада в державі (парламент) формується на основі виборів.

Форма державного устрою – це спосіб територіальної організації, що визначається принципами взаємовідносин держави як цілого і її територіальних складових. Якщо форма державного правління – це відносини між вищими органами держави, то форма державного устрою – це відносини між різними органами влади, що існують у територіальних одиницях держави, з центральними органами державної влади.

Розрізняють дві основних форми державного устрою – унітарну і федеративну. Унітарною (лат. unitas - єдність) є така держава, територія якої складається з адміністративних або політико – адміністративних одиниць. Федерація (лат. federation - союз, об’єднання) – це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю. Конфедерація – це форма союзу, за якою держави зберігають свій суверенітет у повному обсязі.

Дата добавления: 2017-02-01