Дистанційна система освіти

Дистанційна освіта набуває все більшого поширення в Україні у зв'язку із впровадженням європейської моделі підгото­вки кадрів на основі підвищення змістовної ваги самостійної та індивідуальної роботи студентів. Згідно з концепцією розвитку дистанційної освіти в Україні запроваджено наступні визначення елементів дистанційної освіти.

Дистанційна освіта — це форма навчання, рівноцінна з очною, вечірньою, заочною та екстернатом, що реалізується, в основному, за технологіями дистанційного навчання. Технології дистанційно­го навчання складаються з педагогічних та інформаційних техно­логій дистанційного навчання. Педагогічні технології дистанцій­ного навчання — це технології опосередкованого активного спілкування викладачів зі студентами з використанням телекому­нікаційного зв'язку та методології індивідуальної роботи студентів із структурованим навчальним матеріалом, представленим в елек­тронному вигляді. Інформаційні технології дистанційного навчан­ня — це технології створення, передачі і збереження навчальних матеріалів, організації і супроводу навчального процесу дистан­ційного навчання за допомогою телекомунікаційного зв'язку.

Характерні риси дистанційної освіти:

• гнучкість (студенти можуть не відвідувати регулярні занят­тя, а навчаються у зручний для себе час та в зручному місці);

• модульність (система дидактичних модулів дає студентам можливість сформувати навчальну програму, що відповідає інди­відуальним або груповим потребам);

• паралельність (навчання може здійснюватися одночасно з професійною діяльністю або з навчанням за іншим напрямом, тобто без відриву від виробництва або іншого виду діяльності);

• можливість одночасного спілкування великої кількості студен­тів (за допомогою телекомунікаційного зв'язку та мережі «Інтернет» студенти і викладачі мають можливість постійного спілкування);

• економічність (ефективне використання навчальних площ та технічних засобів, концентроване представлення інформації, використання комп'ютерних мереж призводить в цілому до зме­ншення витрат на підготовку фахівців);

• технологічність (у процесі дистанційного навчання набува­ють розвитку сучасні навчальні та інформаційні технології, що сприяє входженню людини у світовий інформаційний простір);

• доступність освіти (студенти мають рівні можливості оде­ржання освіти незалежно від місця проживання, стану здоров'я і соціального статусу);

• інтернаціональність (система дистанційної освіти надає можливість студентам одержати освіту у навчальних закладах іноземних держав, не виїжджаючи зі своєї країни; також надава­ти освітні послуги іноземним громадянам і співвітчизникам, що проживають за кордоном);

• нова роль викладача (дистанційна освіта розширює і оновлює роль викладача, робить його наставником-консультантом, який повинен керувати навчальним процесом, впливати на творчу акти­вність студентів відповідно сучасних педагогічних інновацій);

• позитивний вплив на студента (за умов нових форм діяль­ності студентів таких, як самоуправління, самоорганізація, авто-дидактика, рефлексія, використання сучасних інформаційних технологій та ін., підвищується творчий та інтелектуальний по­тенціал людини);

• підвищення якості освітнього процесу (для організації дис­танційної освіти використовуються найсучасніші навчально-методичні засоби навчання і контролю, які відповідають найви­щим освітнім стандартам.

Організаційна структура навчального процесу за дистанційною освітою ґрунтується на таких компонентах: організаційно-управлін­ському; нормативно-правовому; навчально-методичному; інфор­маційно-телекомунікаційному; економічно-фінансовому.

У дистанційному навчанні (ДН) можна виділити три основні технології:

• кейс-технологія, за якої навчально-методичні матеріали чіт­ко структуровані і відповідно комплектуються у спеціальний на­бір (кейс). Потім вони пересилаються студентові для самостійно­го навчання з періодичними консультаціями у викладачів-консультантів (т'юторів) у створених для цього віддалених (регі­ональних) навчальних центрах або пунктах;

• ТУ-технологія, що ґрунтується на використанні телевізійних лекцій з консультаціями викладачів;

• мережна технологія, яка базується на використанні мережі «Інтернет» для забезпечення студентів навчально-методичним ма­теріалом, і інтерактивної взаємодії між викладачем і студентом.

Якщо проаналізувати хронологію етапів запровадження назва­них технологій, то слід відзначити, що спочатку була створена кейс-технологія, де кожний навчальний курс забезпечувався спеці­альним посібником, програмою та методичними вказівками для самостійного навчання. Модульний принцип формування навча­льних планів дав можливість з успіхом об'єднувати потреби та можливості студентів з потребами освітніх стандартів. Застосу­вання ТУ-технологій поширилося пізніше і нині використовується в багатьох країнах. Однак в Україні серйозних досліджень у цьому напрямі останніми роками практично не проводилося. Найбільш сучасною і одночасно перспективною технологією дистанційного навчання є Інтернет-технологія. Це комплекс освітніх послуг, які надаються студентам за допомогою спеціалізованого інформацій­но-навчального середовища. В основі цієї технології лежить мето­дологія, яка спрямована на індивідуальну (що не залежить від часу та місця) роботу студентів, із спеціально структурованим навчаль­ним матеріалом за різноманітними формами спілкування із відда­леними експертами, викладачами чи студентами.

Для організації ДН у навчальному закладі повинна бути ство­рена сучасна комп'ютерна мережа з локальним сервером. Для за­безпечення можливостей створювати мультимедійні фрагменти дистанційних навчальних курсів та організовувати інтерактивне спілкування викладачів і студентів за допомогою відеоконференцій навчальний заклад може обладнати спеціальну аудиторію, в якій буде знаходитися потужний мультимедійний комп'ютер, під'єднаний до мережі «Інтернет» або до локального сервера.

Організація навчання може здійснюватися як у рамках існую­чої системи управління навчальним процесом, так і окремо, але з обов'язковим розміщенням на wев-сервері відповідного навчаль­ного матеріалу на базі використання описаного вище комплексу програмно-технічного забезпечення. Це дає змогу створювати ін­терактивні зв'язки між викладачами, студентами, аспірантами, слухачами підвищення кваліфікації. Дистанційні навчальні курси (ДНК), крім інформаційних матеріалів, повинні містити ще й ма­теріали для організації контролю та самоконтролю знань: завдан­ня для самостійного виконання різних рівнів складності, темати­ка наукових робіт, тести самоконтролю тощо.

Склад та структура ДНК залежать від його типу і можуть кла­сифікуватися за такими ознаками: цілі навчання; навчальні дис­ципліни; специфіка предметної галузі; рівень підготовки студен­тів; їх вікова орієнтація; використання технологічної бази та ін.

Практика свідчить, що доцільно представити ДНК у вигляді сукупності модулів. У свою чергу, кожний модуль складається із змістовно завершених частин, кожна з яких містить теоретичний матеріал, завдання для практичної роботи, тести для самоконтро­лю, методичні поради. Завершальною складовою модуля є тематичний контроль, форму якого може запропонувати викладач-консультант. Крім того, кожний модуль ДН повинен містити такі дидактичні елементи: тему та мету навчального розділу; ключові слова та поняття; знання та вміння, необхідні для вивчення мате­ріалу; теоретичний матеріал; глосарій; практичні завдання та ла­бораторні роботи; структурно-логічну схему або схеми взаємо­зв'язків вивчення окремих тематичних складових; літературні джерела; питання для самоконтролю; завдання для тематичного контролю.

Основною складовою організації ДН є телекомунікаційне та інформаційно-навчальне середовище, яке повинно містити: засо­би навігації в рамках даного середовища; інформаційно-навчальний матеріал (лекції, словники, посилання на літературні джерела і віддалені мережні ресурси); засоби контролю знань (відкриті питання, тестування в режимі on-line, тестування в аси­нхронному режимі); засоби спілкування (електронна пошта, чат, аудіо-, відео-конференції).

Використання телекомунікацій у ДН надає можливості для реа­лізації нетрадиційних педагогічних підходів і форм навчання, які побудовані за індивідуально орієнтованою моделлю (табл. 12).

Таблиця 12

Дата добавления: 2017-02-01