Принципи модульного навчання

Теорія модульного навчання грунтється на системі йо­го специфічних принципів, що корелюють із загальнодидактичними. Основні принципи модульного навчання, що визначають його загальний напрям, цілі, зміст і методику організації: \) модульності; 2) структуризації навчання на окремі елементи; 3) динамічності; 4) оптимальності методів діяльності; 5) гнуч­кості; 6) усвідомленої перспективи; 7) різносторонності мето­дичного консультування; 8) паритетності [39, с. 38].

Принцип модульності визначає модульний підхід до навчан­ня, що виражається змістом організаційних форм і методів на­вчання, яке будується за окремими функціональними вузлами — модулями, призначеними для досягнення конкретних дидактич­них цілей.

Принцип структурованості змісту навчання на окремі елементи потребує розглядати навчальний матеріал у межах мо­дуля не лише як єдину цілісність, спрямовану на вирішення інте­грованої дидактичної цілі, а й як ту, що має певну структуру, яка складається з окремих елементів (блоків). Елемент — це частина модуля, що відповідає конкретній дієвій дидактичній цілі.

Принцип динамічності забезпечує вільну зміну змісту моду­лів з урахуванням динаміки соціального замовлення. Тобто зміст кожного елемента, а отже, і кожного модуля може легко зміню­ватися і доповнюватися; конструюючи елементи різних модулів, можна створювати нові модулі.

Принцип оптимальності методів діяльності вимагає, щоб студенти оволоділи різноманітними методами на базі системи ді­йових знань. Тобто необхідно навчати не лише видам діяльності,

а й способам дій, методам досягнення цілей. При цьому навчання повинно ґрунтуватися на основі проблемного, дієвого підходу, щоб забезпечувалося творче відношення до навчання.

Принцип гнучкості вимагає побудови модульної програми таким чином, щоб легко забезпечувалася можливість пристосу­вання змісту навчання і шляхів його засвоєння до індивідуальних потреб учнів. Відомо, що в студентів спостерігається дуже суттє­ва різниця в засвоєнні знань, а також у здібностях і швидкості формування розумових операцій. Вже цим зумовлюється необ­хідність індивідуалізації навчального процесу. Для цього необ­хідно забезпечити індивідуалізацію змісту, темпу, методики і ко­нтролю навчання.

Принцип усвідомленої перспективи потребує глибокого ро­зуміння й усвідомлення учнями близьких, середніх і віддалених перспектив навчання. Усвідомлення діяльності (позитивні очіку­вання) формує позитивну мотивацію навчання, розвиває пізнава­льні інтереси. Тому студентам необхідно на початку навчання надати всю модульну програму, де вказати комплексну дидакти­чну мету, яку вони повинні усвідомити, як особисто важливий і очікуваний результат. Модульна програма повинна також вклю­чати в себе програму дій для досягнення поставлених цілей.

Принцип різносторонності методичного консультування вимагає забезпечення професіоналізму в пізнавальній діяльності учня і педагогічній діяльності педагога. Тобто навчальний мате­ріал повинен подаватися в модулях з використанням особистих пояснювальних методів, що полегшують засвоєння інформації. В модулях повинні пропонуватися різні методи і шляхи засвоєн­ня змісту навчання, які студент може самостійно вибирати чи пропонувати на їх основі свої оригінальні шляхи до засвоєння. Також у модулях повинно здійснюватися методичне консульту­вання педагога з організації процесу навчання стосовно різних методів впливу на студента.

Принцип паритетності в модульному навчанні вимагає суб'єкт-суб'єктної взаємодії педагога і студента. Доведено, що найбільш ефективно педагогічний процес буде проходити тоді, коли сам студент буде максимально активний, а педагог викону­ватиме консультативно-координуючу функцію, реалізовану на основі індивідуального підходу до кожного студента. Але для цього необхідно забезпечити учнів такими ефективними засоба­ми навчання, як модуль. Використовуючи цей ефективний інфо­рмативний засіб, вони зможуть самостійно організувати засвоєн­ня нового матеріалу і з'являтися на кожну педагогічну зустріч підготовленими до суб'єкт-суб'єктних відносин. Рівень базисної підготовленості студента — це запорука успіху паритетних від­носин двох елементів педагогічної системи. Однак при традицій­ному навчанні, як це часто трапляється, основною метою педаго­гічних зустрічей є надання інформації виключно педагогом. У такій системі суб'єкт-суб'єктні відносини не можуть існувати і принцип паритетності виключається.

Тому для реалізації цього принципу необхідно: 1) звільнити педагога від виконання чисто інформаційної функції і створити умови для більш яскравого прояву консультативно-координуючої функції; 2) модульна програма повинна забезпечувати можли­вість самостійного засвоєння знань студентом до певного базис­ного рівня; 3) педагог у процесі модульного навчання повинен делегувати деякі функції управління модульній програмі, в якій ці функції трансформуються у функції самоуправління.

Вище перераховані принципи модульного навчання тісно вза­ємопов'язані. Майже всі вони (крім принципу паритетності) ві­дображають особливості побудови змісту навчання, а принцип паритетності характеризує взаємодію педагога і студента в нових умовах, що складаються в ході реалізації принципів модульності, структуризації змісту навчання, динамічності, методу діяльності, гнучкості, усвідомленої перспективи і різнобічності методичного консультування.

Принципи модульного навчання також тісно взаємопов'язані і з принципами загально дидактичними, вони конкретизують останні і дозволяють по-новому дивитися на процес навчання, будучи оригінальними принципами нового цілісного підходу до педагогічного процесу.

Дата добавления: 2017-02-01