Формування дизайнерської професії в Англії

ВИДІЛЕННЯ ДИЗАЙНУ У ПРОФЕСІЙНИЙ ВИД ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Контрольні питання для самоперевірки

1. Наведіть кілька прикладів вдалого, на вашу думку, поєднання краси й користі у ма­теріальних предметах, що оточують вас.

2. Які ви знаєте паростки «протодизайнерського» мислення у давнину.

3. Дизайн виник через розрив між виробника­ми і споживачами завдяки механізації виробниц­тва та розподілу праці. Ваше ставлення до такої думки? Прокоментуйте її.

4. Наприкінці XVIII ст. почали відчуватися наслідки промислових революцій. Які оцінки во­ни викликало тоді у сучасників?

5. Пояснити, чому наслідки промислових ре­волюцій хвилювали діячів культури?

6. Розкажіть про спроби людей XIX ст. усвідомлювати естетичні проблеми техніки. Чо­му виникали ці спроби та що вони мали на меті?

7. Уявіть, що ви живете в середині XIX ст. і маєте у своїй власності майстерню, що виробляє стільці. Чи змогли б ви організувати в ній вироб­ництво нового на той час за естетико-утилітарними якостями стільця? Як саме ви підійшли б до вирішення такого завдання?

8. Охарактеризувати явища, які давали імпульси для естетичного освоєння проблем техніки у XIX ст.

Біля витоків європейського дизайну стоїть англійський рух за зв'язок мистецтв і ремесел. Лідером цього руху був Уїльям Морріс (1834-1896). Він уособлював водночас художника-практика, громадського діяча та організатора виробництва, створивши своїм прикладом ідеал ди­зайнера як універсального фахівця.

Важливо знати, що наприкінці XIX ст. для Морріса усе предметне оточення було значним, без поділу його на естетично цінне — з одного боку, та буденне — з іншого. Він замислювався над можливістю відродження колишньої єдності художнього й технічного начал, критикуючи но­ву машинну цивілізацію. Морріс енергійно про­пагував свої погляди.

Щодо критики машинної цивілізації, то тут він наслідував свого вельми відомого попередни­ка — Джона Рьоскіна, англійського художнього критика й мораліста. Рьоскін, здавалося, був да­лекий від дизайну, навіть виступав із підкресленою критикою промислового перетворення довкілля. Одначе його спадщина згодом стала важливою для осмислення проблем дизайну, оскільки пов'язана з екологічними й естетични­ми аспектами взаємодії мистецтва й техніки.

На початку XX ст. Англія значною мірою втратила романтичний пафос Рьоскіна, Морріса та їх однодумців. На зміну цьому пафосу в 10— 20-ті роки прийшло здебільшого комерційне про­ектування.

Повсякденний комерційний англійський ди­зайн був суттєвим явищем як варіант розвитку загальносвітового дизайну 20-х років. Тим біль­ше, що у 30-ті роки в Англії почалося пожвав­лення у сфері предметно-художньої творчості. Приходу художників у промисловість сприяли

зростання конкуренції, спроби подолати спад виробництва на зламі 20—30-х років. Великобри­танія, так само як й інші індустріальні країни, постраждала від світової економічної кризи. Щоправда, кризовий вплив був не таким силь­ним, як у США, й положення швидко стабілізу­валося. Комерційний дизайн отримав підґрунтя для свого розвитку, а це примусило англійських дизайнерів по-новому переглянути попередній європейський досвід.

Аби зрозуміти особливості трактування ди­зайну на той час, треба знати, що вже у середині 30-х років в Англії було сформульовано зрілу програму дизайнерської професії. З нею виступи­ла Асоціація дизайну та промисловості у 1935 р. У програмі серед іншого зазначалось: «Ми бачи­мо, що у промислових виробах виявляється но­вий тип краси, який має бути осмислений у відриві від ремісничих традицій минулого. Ця краса виражає вимоги утилітарної речі, правиль­ного вибору матеріалу, точності й економічності її виготовлення. Нові правила вже створюються».

Далі у програмі йшлося про те, що в дизайні має бути сильним наукове розуміння законів формоутворення. Але нічого не можна зробити без внутрішнього, інстинктивного розуміння, яким володіє художник. З цієї причини йому тре­ба надати одне з найпочесніших місць в ієрархії управління індустрією, адже кінцевий образ ви­робу визначається саме художником.

Дата добавления: 2017-02-01