КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Досвід Німеччини у фундації дизайну
Для глибшого розуміння процесів становлення дизайну як професії, треба орієнтуватися у такому матеріалі. На зламі XIX—XX ст. Німеччина (так само, як і інші європейські країни) була охоплена новим стилем, що гостро протиставлений еклектиці XIX ст. Він дістав назву «югендстиль» у Німеччині, «сецессіон» у Австрії, «ар нуво» у Франції. Взагалі налічується близько тридцяти назв експериментів художників того часу з формою й декором ужиткових предметів і архітектурних споруд. За допомогою експериментів митці сподівалися вийти з глухого кута наслідування історичних стилей минулого, яке багатьом тоді вже обридло. Нові пошуки називалися так: «стиль 1990 p.», «ліберті», «метро», «стиль лілій», «стиль хвиль», «студіо» і т. п. Саме тоді предметну творчість, виготовлення речей — завдяки активним пошукам нового стилю — було піднято до рівня мистецтва в цілому, що виявилося надзвичайно важливим для подальшого формування професійної дизайнерської свідомості. Щодо Німеччини, то вже у 1904 р. її декоративно-ужиткове мистецтво дістало широке європейське визнання, коли в італійському місті Турині було відкрито Першу міжнародну виставку декоративного мистецтва. Німецькі зали вигідно відрізнялися від експозицій інших країн. Головним завданням автори німецького розділу проголосили візуальну єдність усього предметного середовища. Кілька років згодом у сферу діяльності німецьких художників увійшло й промислове виробництво. Вони оформлювали промислову продукцію та виробничі приміщення, безпосередньо переходячи до дизайну. Необхідно засвоїти відомості про два видатних явища у німецькій культурі першої третини XX ст., а саме: про діяльність Веркбунду та Баугаузу.
Веркбунд — «Діловий союз» — було засновано у 1907 р. Він відіграв велику роль у процесі формування дизайну як професії. Метою цієї організації було підвищення якості промислових виробів шляхом спільних зусиль мистецтва, індустрії та ремесла, а також пропаганда і всебічне вивчення цієї проблеми. Членами союзу були художники, промисловці, фахівці з питань виробництва, а також у його діяльності могли брати участь різні корпорації. Досить швидко Веркбунд виріс у таку силу, не рахуватися з якою окремі художники-прикладники вже не могли. Якщо на початку XX ст. більшість пошуків у царині стилю визначалися різними версіями «югендстилю», то тепер його місце став займати диктат машинізованих, стандартизованих форм. Друге явище, про яке йшлося, — Баугауз. Він виник у Веймарі внаслідок соціальних змін, що відбулися у Німеччині після першої світової війни. Був демократичним у своїй основі. Протиставив дещо аморфному Веркбунду чіткі методи виховання нового художника. Державний Баугауз (у перекладі «Дім будівництва») був навчальним закладом. Розпочав він як школа, що пов'язувала традиції ремісничого мистецтва з художнім авангардом XX ст. Це виявилося у принципі одночасного навчання студентів у майстра-ремісника (основам роботи з металом, деревом, керамікою, тканиною і т. п.) та у художників авангардного напрямку (основам сучасного тоді малюнка, живопису, пластики). Так було у веймарський період. Згодом Баугауз переїхав до міста Дессау. Там у другій половині 20-х років Баугауз перейшов до втілення у життя висунутого Вальтером Гроппіусом — першим його директором — тези: «Мистецтво та техніка — нова єдність». Художньо-ремісничі майстерні залишилися у Веймарі, а їм на зміну прийшли найсучасніші, як на той час, технічні майстерні у Дессау. Це місто було великим промисловим центром і саме тому його було обрано для переїзду Баугаузу. Відбувся очевидний, наочний перехід від традицій зв'язку мистецтва й ремесел, характерного для XIX ст., до принципу зв'язку мистецтва з індустрією, наукою, що стало характерною властивістю дизайну XX ст. Те саме можна сказати й про результати навчальної роботи у Баугаузі. Майже усі експонати першої великої виставки Баугаузу у Веймарі 1923 р. (керамічний та металевий посуд, дерев'яні меблі) тривалий час належать історії ужиткового мистецтва, відображаючи стилістику початку 20-х років (ранній функціоналізм). А вироби майстерень періоду Дессау (дверні ручки, підвісні світильники, меблі з металевих трубок із сидіннями та спинками з тканини й шкіри, настільні лампи) ще й дотепер сприймаються ніби сучасні. Баугауз був головним явищем проектно-художньої культури міжвоєнної Німеччини. Та увесь пафос, уся впевненість його викладачів і студентів (як й інших німецьких функціоналістів) стосовно того, що мистецтво й техніка мають скласти нову єдність, реалізувалися фактично лише у сфері педагогіки.
Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 156; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |