Сутність оптимізації оподат. Ф-ції і фактори оптимізації корпор.подат. менедж

Сутність, мета, об’єкт, предмет, інформаційна база і завдання корпоративного податкового менеджменту та процеси, які забезпечують його функціонування. Специфічні риси корпоративного податкового менеджменту.

Характеристика показників податкового навантаження на підприємство. Заходи з податкового планування, необхідні при досягненні певного рівня коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції.

Метод на основі застосування доданої вартості.

Метод, заснований на застосуванні виручки, операційних і позареалізаційних доходів.

Характеристика методів і показників оцінки податкового тягаря підприємства. Рівні здійснення податкового тиску.

У широкому розумінні податковий тягар - це загальна сума податків, що сплачуються. Податковий тягар - це також і рівень економічних обмежень, що створюються відрахуванням матеріальних засобів на сплату податків і відволікання цих ресурсів від інших можливих напрямів використання.

В основному під податковим тиском (тягарем, пресом, навантаженням) розуміють вплив податкових важелів, що складають тільки частину цього тягаря. Податковий тиск здійснюється на чотирьох рівнях:

1 — тиск безпосередньо податкових важелів;

2— тиск усієї сукупності податків, зборів і платежів;

З — використання механізму пільг платниками, надання пільгових кредитів, дотацій. При цьому податковий прес перерозподіляє тиск з одних платників на інші;

4— використання податкової техніки, за якої посилюється тиск на платника.

Єдиної методики для визначення податкового тягаря підприємства не існує. Розглянемо декілька методик, які можна взяти за основу.

Абсолютний підхід: податковий тягар — це сумарна величина усіх видів обов'язкових платежів, які було сплачено платниками податків протягом певного періоду часу:

АПТі=∑ОПі

де АПТ - абсолютна величина податкового тягаря; ОП- вартісна величина обов'язкових платежів; і - рік.

Метод адекватної оцінки показників: ступінь податкового тягаря по кожному визначеному податку рекомендується розраховувати за формулою:

di = (bi: D) * Si,

де di - частка бази оподаткування по певному і-му податку, розрахована щодо валового доходу підприємства, частки одиниці; D - валовий дохід підприємства, грн; Si - ставка відповідного і-го податку, частки одиниці.

Сукупний наведений податковий тягар у цілому по підприємству:

Р =∑ di.

ПТП = П / (П + До + Дп),

де ПТП — податковий тягар підприємства; П - сума сплачених (нарахованих) податків і зборів; В - виручка; Д₀ - операційні доходи; Дп - позареалізаційні доходи.

ПТП = (ПНП + ЄСВ) / ДВ,

де ПНП – прямі та непрямі податки підприємства, що сплачуються із доданої вартості; ЄСВ – єдининий соціальний внесок, що нараховується на фонд оплати праці; ДВ – додана вартість.

ДВ = ФОП + ЄСВ + АОЗ + ПНП + БП,

де ФОТ – фонд оплати праці підприємства; АОЗ – амортизація (споживання) основних засобів і нематеріальних активів; БП – балансовий прибуток.

Для характеристики податкового навантаження на підприємство використовується також показники:

1) Частка податкових виплат підприємства Тax_b1 (tax burden 1) у загальній сумі прибутку

Тax_bi = ТР / P *100 %,

де ТР – податкові виплати підприємства; Р – балансовий прибуток.

2) Частка податкових виплат підприємства Тax_b2 (tax burden 2) в обсязі продаж (коефіцієнт податкомісткості продукції)

Тax_b2 = TP / SR * 100 %,

де SР – обсяг продаж підприємства.

Він показує, яку частину з виручених засобів продавець сплачує в якості податків. Межі цього показника можуть змінюватися від 20 до 60% залежно від сфери діяльності підприємства.

При досягненні певного рівня коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції рекомендується застосовувати деякі заходи з податкового планування:

• При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції 10-15% можна застосовувати мінімальні заходи з податкового планування: чітке ведення бухгалтерського обліку, внутрішнього документообігу, використання прямих пільг; рівень професійного бухгалтераразові консультації зовнішнього податкового консультанту.

• При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції 20-40% необхідно застосовувати регулярні заходи з податкового планування: податкове планування стає частиною загальної системи фінансового управління і контролю; повинна бути спеціальна підготовка (планування) контрактних схем типових, крупних і довгострокових контрактів; необхідна наявність спеціально підготовленого персоналу, контроль і керівництво з боку фінансового директора; рекомендується абонентське обслуговування в спеціалізованій компанії.

• При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції 45-60% заходи податкового планування для суб'єкта господарювання мають стати щоденними і життєво необхідними. Необхідно стратегічне планування діяльності організації і її поточної щоденної діяльності за всіма зовнішніми й внутрішніми напрямками. Потребується наявність спеціально підготовленого персоналу і організація тісної взаємодії зі всіма службами з організацією і контролем з боку члену Спілки Директорів. Необхідна постійна робота із

зовнішнім податковим консультантом і наявність податкового адвоката. Має бути укладена спеціальна програма розвитку, обов'язковий податковий аналіз і експертиза будь-яких організаційних, юридичних чи фінансових заходів та інновацій податковими консультантами.

• При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції більше 60% рекомендована зміна сфери діяльності чи податкової юрисдикції.

3) Структура (частка) податків та окремих їх видів у собівартості продукції, в ціні виробника та в ціні реалізації. Ця структура може формуватися як для загального обсягу виробництва чи реалізації, так і для обсягу за окремими видами продукції, робіт та послуг.

4) Показник чистого прибутку підприємства:

Пч = Ц * Ов – Вз - Пз

де Пч - показник чистого прибутку; Ц - ціна (ринкова); Ов - обсяг виробництва конкретного виду продукції у натуральному вираженні;

Вз - вартісний показник загальних витрат, які пов'язані з виробництвом продукції, що визначається рівнем середніх витрат на одиницю продукції — (Вс) і її обсягом у натуральному вираженні (Ов), тобто:

Вз = Вс * Ов

Пз - загальна сума податкових зобов'язань, які виникають при виробництві певного виду і обсягу продукції.

5) Коефіцієнт ефективності оподаткування (К_Е) показує величину чистого прибутку на одиницю податкових витрат;

К_Е = Пч / Пз,

6) Показник рівня оподаткування

- характеризує середню по підприємству величину податків у розрахунку на одиницю продукції:

А_о = Пз / Ов.

7) Коефіцієнт оподаткування доходів (Код):

Код = Пц / Дв,

де Пц - сума податків, що їх включають до ціни продукції і сплачують з доходів підприємства за певний період, грн; Дв - сума валового доходу підприємства за цей період, грн.

8) Коефіцієнт оподаткування витрат (Ков):

Ков = Пс / В,

де Пс – сума податків, що їх відносять на витрати виробництва (обігу), тобто зараховують до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) за певний період, грн; В – сума витрат виробництва чи обігу підприємства за цей період, грн.

Корпоративний податковий менеджмент – це процес управління податками підприємств – платників податків, який регулює їх фінансові взаємовідносини з державою у процесі перерозподілу доходів господарюючих суб’єктів і формування доходів бюджету.

Мета корпоративного податкового менеджменту – розробка управлінських рішень, спрямованих на формування фінансового потенціалу і підвищення його ефективності; активний вплив на максимізацію чистого прибутку при заданих параметрах податкового середовища і ринкової кон’юнктури.

Об'єктом корпоративного податкового менеджменту є виробничо-економічні стратегії підприємства і пов'язані з ними відносини, які складаються у процесі оподаткування.

Предметом корпоративного податкового менеджменту є податкова політика, що визначає рівень оподаткування, та її практична реалізація.

Інформаційна база:

- зовнішні джерела (Податковий кодекс, закони, укази, постанови КМУ, інструкції, міжнародні конвенції);

- внутрішні джерела (бухгалтерський баланс, головна книга, звіти бухгалтера, митні декларації, дані управлінського, фінансового, податкового обліку).

Завдання корпоративного податкового менеджменту: - розробка загальної політики оподаткування для підприємства; - визначення податкових пільг і можливостей їх застосування на підприємстві; - розрахунок можливої виробничої диверсифікації підприємства та зміни при цьому податкових платежів; - прогнозування обсягів податкових платежів на середньострокову перспективу на основі прогнозних розрахунків зміни економічних оборотів; - розробка планів податкових платежів у цілому по підприємству; - розробка податкового календаря; - вибір найбільш вигідних варіантів оподаткування.

Процеси, які забезпечують функціонування корпоративного податкового менеджменту:

1. Аналіз зовнішнього податкового середовища, прогнозованих нормативно-правових змін чинного законодавства, міжнародних конвенцій з питань оподаткування.

2. Розробка податкової стратегії підприємства (податкове прогнозування).

3. Податкове планування.

4. Податковий моніторинг господарських операцій.

5. Податковий облік і звітність.

6. Контроль виконання рішень у сфері податкового управління.

7. Організація взаємодії із внутрішніми структурами і зовнішніми суб'єктами.

8. Оцінка результатів податкового менеджменту.

Специфічні риси корпоративного податкового менеджменту:

1. У податковому менеджменті менш, ніж у будь-якій іншій галузі можливо запозичення іноземних засобів та прийомів;

2. Ця галузь знань мінлива, що пов’язано з мінливістю податкового законодавства;

3. Податкові реалії, які склалися, не сприяють стабільності підприємницької діяльності і, водночас, створюють широке поле діяльності для податкового менеджменту;

4. Парадокси української ділової культури зумовлюють протиріччя вітчизняного податкового менеджменту: з одного боку, метою бізнесу є отримання прибутку, а з іншого - підприємства витрачають багато зусиль для зменшення прибутку з метою мінімізації податкових витрат;

5. Податковий менеджмент повинен виходити з тісного взаємозв’язку податків і враховувати їх збалансованість;

6. Для цілей податкового менеджменту недоцільні між господарчі порівняння по офіційним даним.

У світовій практиці використовуються такі терміни, які відображають можливі варіанти дій платника податків, що дозволяють зменшити його податкові платежі:

-оптимізація податкових платежів;

-уникнення податків;

-ухилення від сплати податків

Оптимізація податкових платежів – вибір в межах податкового планування з числа альтернативних такого варіанта організації і ведення господарської діяльності, який забезпечує найкращий кінцевий фінансовий результат за рахунок раціональної податкової політики підприємства і ефективного використання податкових інструментів існуючого законодавства

Оптимізація податків здійснюється в процесі податкового планування, податкового регулювання і внутрішнього податкового контролю підприємства. Найважливіша роль в оптимізації податкових потоків належить методам податкового планування, яке в широкому розумінні містить розроблення податкової політики підприємства, методи податкового регулювання і податкового контролю, що застосовуються платником податків. у найзагальнішому вигляді до інструментарію податкового планування належать методи податкового бюджетування, використання податкових пільг та інших не заборонених законом способів мінімізації податкових платежів, застосування трансфертного ціноутворення і прогалин у податковому законодавстві, реалізація податкової політики підприємства і податкового обліку.

Зменшення податкових платежів у результаті їх оптимізації і планування повинно призвести до збільшення розміру прибутку підприємства, а, отже, і враховувати інтереси власників, керівників і працівників підприємства. Проте, така залежність не завжди буває прямою і безпосередньою. Скорочення одних податків може призвести до збільшення інших, а також до податкових санкцій з боку контролюючих органів. Тому найбільш ефективним способом збільшення прибутковості є не механічне скорочення податків, а мінімізація тягаря податків на базі зростання обсягів виробництва, реалізації та прибутковості бізнесу, тобто побудови ефективної системи управління підприємством і ухвалення рішень, які б забезпечували всю оптимальну структуру бізнесу.

. Опткмізація оподаткування, і податкове планування повинні базуватися також на підтримці платниками податків своєї цінової конкурентоспроможності на ринку, враховуючи, що значна частина податків включається до ціни реалізації товарів та оплачується споживачами.

Таким чином, запроваджуючи корпоративний податковий менеджмент, підприємство повинне мати на меті не тактику мінімізації податків, а стратегію оптимального управління податковими потоками та підприємством у цілому.

Використання оптимізаційних підходів у податковому плануванні вимагає чіткого визначення критеріїв і обмежень податкової оптимізації. У кожному конкретному випадку критерії оптимальності варіанту здійснення господарської діяльності та ті обмеження, у межах яких повинен знаходитись оптимальний варіант, визначаються самим платником податків. Єдиним загальним обмеженням за будь-яких критеріїв оптимізації є чітке дотримання норм законодавства.

Існують такі критерії оптимізації податків:

-Мінімум податкових платежів суб’єкта господарювання протягом податкового періоду.

-Мінімум податкових платежів за весь період функціонування підприємства (проектний підхід).

-Забезпечення рівномірності формування податкових зобов’язань у відповідності з існуючими фінансовими ресурсами (логістичний підхід, який базується на фінансових потоках).

-Максимум будь-якого з наведених вище показників, які відображають фінансовий результат.

-Прирощення податкових платежів на одиницю приросту фінансового результату.

Критерії 1-4 є статичними, а критерій 5 - динамічний.

Дата добавления: 2017-02-01