Ознаки правовідносин

1) Правовідносини – це такі суспільні відносини які передбачені нормами права.Норма права передбачає умови виникнення, зміни та припинення правовідносин. Вказівки на ці умови містяться в гіпотезі норми і називаються вони юридичними фактами. Там же передбачається і той “набір” ознак які відносяться до суб’єктів, а саме учасниками правовідносин є правоздатні і дієздатні особи. В диспозиції норми передбачаються права і обов’язки даних правовідносин, заборони та обмеження. Санкція юридичної норми модулює охоронні правовідносини, які можуть виникнути у випадку, якщо учасники правовідносин порушують заборони або ж відмовляються від виконання юридичних обов’язків.

2) Правовідносини містять свідомий і вольовий елементи. Свідомий елемент – усвідомлення поведінки яке регулюється нормою права. Вольовий – здатність правової норми регулювати соціальну поведінку, а також здатність самого суб’єкта правовідносин усвідомлювати свої дії і керувати своїми поступками.

3) Основним змістом правовідносин є права та обов’язки сторін, суб’єктів правовідносин. Правовідносини це ті ж норми права, але вже конкретизована стосовно до окремих осіб, які стали учасниками правовідносин. Норма права – це правило поведінки абстрактного характеру. Вона адресована персонально-невизначеному колу осіб і розрахована на багаторазове застосування.

Поряд з вказаними в змісті правовідносин, мабуть можна включити і інші правові засоби. Ці юридичні факти, правоздатність та дієздатність учасників правовідносин.

4) Правовідносини – є особливою формою взаємозв’язку між конкретними суб’єктами через їх права, обов’язки, повноваження і відповідальність, які, як правило, мають двосторонній характер і закріплені в правових нормах. Одна сторона має суворо визначені суб’єктивні юридичні права (уповноважена сторона), на другу – покладені відповідні юридичні обов’язки (зобов’язана сторона). “Нема прав без обов’язків та обов’язків без прав” – важливий принцип права.

5) Правовідносини охороняються, забезпечуються заходами державного впливу.

Отже, правовідносини – це юридичний зв’язок між його суб’єктами, основним змістом якої є суб’єктивні права та юридичні обов’язки і яка виникає на основі норм права в випадку настання передбачених нормою фактів та охороняються та забезпечуються державою.

Види правовідносин. Класифікація правовідносин може бути здійснена за різноманітними підставами.

1. Всі правовідносини, як і юридичні норми, які їх передбачають, потрібно класифікувати за галузевими ознаками. По цьому критерію всі правовідносини розподіляються на конституційні, адміністративно-правові, кримінально-правові і т.п.

2. Правовідносини, як і норми права, у відповідності з функціями права, які в них проявляються, поділяються на регулятивні та охоронні:

регулятивні правовідносини – це такі правовідносини, які спрямовані на забезпечення розвитку суспільних відносин. Наприклад, правовідносини, пов’язані з договором купівлі-продажу, комісії, підряду та ін..

охоронні правовідносини – це такі правовідносини, основним змістом яких є правові заборони, правові обмеження або ж активні обов’язки відповідних посадових осіб, які передбачуються в цілях забезпечення охорони регулятивних правовідносин. В таких правовідносинах домінує охоронна функція права.

3. В залежності від визначеності кількості суб’єктів існують загальні та конкретні правовідносини:

загальні правовідносини – коли кількість суб’єктів уповноважених або зобов’язаних точно не визначено;

конкретні правовідносини – коли кількість зазначених суб’єктів точно визначено.

4. За ступенем визначеності суб’єктів правовідносини поділяються на абсолютні та відносні:

абсолютні правовідносини це ті, у яких визначена тільки одна сторона – носій суб’єктивного права. На іншому полюсі правовідносин нема особисто-визначеного суб’єкта, носія юридичних обов’язків. Один суб’єкт наділяється суб’єктивним правом, а всі інші суб’єкти повинні не порушувати його суб’єктивне право. Прикладом абсолютних відносин є правовідносини, які виникають у зв’язку з реалізацією суб’єктів права власності. Власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися власністю яка належить йому. Всі інші особи повинні поважати і не порушувати ці права;

відносні правовідносини – це такі правовідносини, в яких обидві сторони особисто визначені і є носіями прав та обов’язків по відношенню один до одного. Прикладом відносних правовідносин можуть бути правовідносини, пов’язані з різноманітними угодами, які передбачені нормами цивільного права. Так у відповідності з угодою купівлі-продажу між продавцем речі та її покупцем виникають конкретні правовідносини.

5. За кількісним складом суб’єктів:

прості – правовідносини лише між двома суб’єктами;

складні – між трьома і більше суб’єктами.

6. За характером поведінки зобов’язаного суб’єкту:

активні – зобов’язаний суб’єкт мусить вчинити певні дії;

пасивні – зобов’язаний суб’єкт повинен утримуватись від вчинення тих чи інших дій.

7. За методом правового регулювання:

договірні (диспозитивні) – правовідносини у процесі складання та здійснення цивільного договору;

управлінські (імперативні) – правовідносини, що виникають коли один суб’єкт має державні чи інші законні повноваження.

8. Залежно від розподілу прав та обов’язків між сторонами:

односторонні – кожний із сторін має або права, або обов’язки;

двосторонні – кожна із сторін має як і права, так і обов’язки.

9. За субординацією у правовому регулюванні:

матеріально-правові – виникають на основі норм матеріального права: адміністративно-правові, цивільно-правові, кримінально-правові та ін.;

процесуально-правові – виникають на основі норм процесуального права та похідні від норм матеріального права: адміністративно-процесуальні, цивільно-процесуальні (процесуально-регулятивні – процес укладення договору; процесуально-охоронні – кримінальне провадження).

10. За строком дії:

короткочасні;

довгострокові.

Дата добавления: 2017-02-01