Структурно-семантична характеристика кореневих морфем 4 страница

Префіксально-постфіксальний – творення похідних слів одночасним приєднанням префікса і постфікса до інфінітива: P+інфінітив+Pf. Характерний лише для похідних дієслів. Постфікс формує семантику зворотності, а префікс модифікує її за характером перебігу дії: «інтенсивність дії » гулʹати- ᴓ - за-гулʹати- ᴓ-сʹа.

Суфіксально-постфіксальний – творення похідного дієслова шляхом приєднання суфікса і постфікса до твірних основ двох частин мови – іменника та прикметника: лʹін-ува-ти- ᴓ-сʹа. Малопродуктивний.

Префіксально-суфіксально-постфіксальний – спосіб творення похідних слів шляхом приєднання префікса, суфікса і постфікса до твірних основ двох частин мови – іменника і прикметника. Конфіксальний формант має 2 СЗ: «стати тим або набути ознаки того, на кого вказує твірне слово» (о-баб-и-ти- ᴓ-сʹа) та «локалізація дії в місці, на яке вказує твірне слово» (при-земл-и-ти- ᴓ-сʹа).

17. Безафіксні способи творення похідних української мови.

До безафіксних традиційно відносять морфолого-синтаксичний, лексико-семантичний, лексико-синтаксичний способи.

Морфолого-синтаксичний спосіб – виникнення нових слів шляхом переходу їх з однієї частини мови в іншу, що відбувається внаслідок зміни синтаксичної фун-ї, граматичної парадигми та значення частини мови і приводить до зміни їх ЛЗ. Різновидом є: субстантивація (учительська), ад’єктивація (кисле молоко), адвербіалізація (прийшов додому), прономіналізація (цілий – у значенні «весь»), препозитивація (у прийменник: просто неба), кон’юнкціоналізація (займенник → сполучник: що, чим), партикуляція (у частку: куди менше), інтер’єктивація (у вигук: Боже, горе, лихо).

Лексико-семантичний спосіб – творення нового слова шляхом злиття компонентів вільного словосполучення: добраніч (добра ніч), спасибі (спаси Біг).

Лексико-синтаксичний спосіб – це спосіб творення слів як реального історичного процесу на твірній базі тих лексичних одиниць, які існували в минулому.

У сучасній теорії словотвору не всі з названих способів визнають як такі, що творять нові слова. Наприклад, за межі синхронного словотворення виводять лексико-семантичний спосіб, бо втрата значеннєвої єдності не призводить до утворення нових слів.

Морфолого-синтаксичний спосіб (конверсія) (крім ад’єктивації та субстантивації) також формально не слугує творенню нових слів. Предметом словотвору вважають лише субстантивацію, яка має регулярний характер.

Субстантивація – перехід слів інших частин мови в іменник. СЗ субстантивованих слів передає семантико-граматична зміна парадигми: крапельки студені минулого горять (Adj) – все має своє минуле (Adj → N). Розрізняють повну та неповну субстантивацію. Неповна – перехід прикметників в іменники не приводить до зміни ЛЗ (розумний). Повна – набуває нового ЛЗ, закріпленого морфологічно, що й відображено у тлумачних словниках як окрема словникова стаття: Київ, Львів (місто).

Субстантиви входять до таких продуктивних словотвірних типів:

1. назви осіб: вартовий, молодий;

2. назви місця (приміщення): варенична, набережна;

3. назви абстрактних понять: майбутнє, минуле;

4. назви їжі та напоїв: перше, друге, шампанське;

5. назви – біологічні терміни: бобові, двокрилі;

6. назви документів: доповідна, накладна;

7. назви грошових виплат: відпускні, добові;

8. географічні назви: Львів, Ніжин;

9. прізвище: Василевська, Волошин.

18. Способи творення складних і складених слів

Словоскладання – утворення складних слів шляхом об’єднання в одну лексичну одиницю. (хліб--сіл’-, батк-о-мат-и).

Ознаки:

1) кожен компонент зберігає свій наголос;

2) змінюваність обох компонентів;

3) сталий, закріплений порядок слів.

У такий спосіб на твірній базі сурядних сполук утворюються складені слова, які позначають одне поняття, але кожен компонент зберігає морфологічну ознаку.

Основоскладання – утворюються шляхом поєднання кількох основ за допомогою словотвірного форманта – інтерфікса і суфіксацією. (ст- о -літт-  -а, чорн- о -ок-  -ий). У результаті осново складання утворюються складні слова – композити.

Ознаки:

1) змінюється останній компонент;

2) мають єдиний основний наголос;

3) сталий порядок слів.

Осново-словоскладання – сурядні і підрядні сполуки слів шляхом поєднання основи одного компонента з цілим словом другого компонента твірної бази: лісостеп (ліс і степ), синьо-жовтий (синій і жовтий).

Ознаки:

1) сталий порядок слів, інтерфікс

2) єдиний наголос

Абревіація – спосіб творення складноскорочених і скорочених похідних на твірній базі різних за структурою та семантикою. Слова утворені шляхом абревіації називаються абревіатурами. Мають специфічну морфемну структуру, усічений компонент, які входять до складу абревіатур називаються аброморфемами. (філ.-фак-, іст-фак-).

Залежно від того, на базі яких компонентів утворені абревіатури їх поділяють на:

1) буквені (АТС, НТВ);

2) звукова (ООН);

3) буквенно-звукова (ПАР*Є);

4) умовно-складові (ДонБас, Інтертоп, КабМін);

5) початкова частина слова + повне слово (зарплата, Євразія, зав кафедри);

6) початкова частина слова + початок і кінець або тільки кінець другого слова (біоніка (біологія і електроніка), мопед (мотоцикл і велосипед);

7) усічена частина твірної бази: бад (бадмінтон), спец (спеціальність), універ (університет).

19. Способи творення іменників. Загальна характеристика (способи словотворення, твірні бази, словотвірні значення).

Похідні можуть бути утвор на твірній базі одного слова або ТБ кількох слів. Залежно від цього розрізняють похідні:

1. афіксальні (і конфіксальні) – безафіксні;

2. прості похідні – складні похідні.

Способи творення іменників:

1. афіксальні:

- власне афіксальні:

1. префіксальний: СФ _P+слово: пра- внук-ᴓ, су -покій- ᴓ, (давні префікси); при- звук- ᴓ,, за- кордон- ᴓ(префікси прийменниквого походж) ;екс- президент- ᴓ (іншомовні префікси); не- правда(спрефіксовані частки);

Префіксальний формант переважно не змінює ЛЗ твірного слова, він є виразником модифікаційного СЗ.

Префікс. спосіб творення-малопродуктивний для іменників.

2. суфіксальний: ТО+СФ _S:

Суфіксальні менники можуть мати мутаційні (л′ік- ар - ᴓ, жовт- ец ′- ᴓ ), модифікаційні( птас- тв -о,кум- ᴓ- а, кош- ен′- а,кот- ик- ᴓ, кот- ишч- е) та транспозиційні СЗ( мол′- б- а, молод′- іс′т′- ᴓ, пест- ошч -і).

Це один із найпродуктивніших способів творення похідних іменників.

- конфіксальні:

1. префіксально-суфіксальний: ТО+СФ_P-S за- озер- й -а, роз- дор′іжж- ᴓ- а, ви -йар- ок- ᴓ (тільки на твірній базі іменників)

Суфіксальний компонент форманта визначає частиномовну належність слова і формує його загальне СЗ. Префіксальний компонент лише модифікує значення слова.

Це один із найпродуктивніших способів творення похідних іменників.

2. безафіксні:

- морфолого-синтаксичний:

3. субстантивація- перехід слів інших частин мови в іменник:

- лексико-семантичний спосіб - творення нового слова шляхом розвитку в ньому нових лексико-семант варіантів(полісемія) і формування на їхній базі омонімів:зайчик-’тварина’ і зайчик-’сонячний’, мишка-’комп*ютерна’ і мишка-’тварина’;

- лексико-синтаксичний- творення нового слова шляхом злиття компонентів вільного словосполучення: Вишгород (Вышь городъ), Шукайвода (шукай воду).

4. складання:

- словоскладання- творення похідних слів шляхом поєднання кількох слів в одну лексичну одиницю без втрати ними словозмінної здатності та наголошуваності обох компонентів: бат′к- о -мат-и, хл′іб- ᴓ- с′іл′- ᴓ, міст-о-герой- ᴓ, квітен′- ᴓ -красен′- ᴓ.

-основоскладання- спосіб творення похідних слів шляхом об*єднання в одну лексичну одиницю кількох основ: ст- о -л′іт′т′- ᴓ- а, с′ін- о -кіс- ᴓ- ᴓ

-осново-словоскладання- контамінований різновид складання похідних на ТБ сурядних і підрядних сполук слів шляхом об*єднання в одну лексичну одиницю основи першого компонента і слова другого компонента: л′іс- о -степ- ᴓ, бур′ак- о- збиран′нн-а, премйер- ᴓ -мін′істр- ᴓ, авіа-база(першим компонентом є префіксоїд)

5) абревіація- спосіб творення складноскорочених і скороченихпохідних на ТБ різних за структурою та значенням сполук слів. ЮНЕСКО-Організація Об*єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, АТС-автоматична телефона станція.

Твірними базами для похідних іменників УМ є:

- вихідні словоформи: весна→ про -весна

- похідні словоформи: л′ікар→ л′ікар- к- а

- прийменниково-відмінкові сполуки: під дахом→під-дашш- ᴓ -а, за озером→за-озер- й -а

- сурядні сполуки слів: лавр і вишня→лавр- о- вишн′-а, хліб і сіль→хл′іб- ᴓ -с′іл′-ᴓ;

- підрядні сполучення: сніг падає→сн′іг- о- пад -ᴓ- ᴓ, сорок ніг→сорок- о -н′іж-к-а

- речення: Люби мене не покинь→л′убимененепокин′, Кукурудза – цариця полів - Кукуцапол′.

ТБ для іменників є:

1. іменники (мор-е→мор′- ак - ᴓ)

2. дієслова(л′ікува-ти- ᴓ→л′ік- ар - ᴓ)

3. прикметників(молод-ий →молод′- іс′т′ - ᴓ)

4. числівників(три-тр′ій- к -а)

5. займенників-(свій- ᴓ→ свойак- ᴓ)

20. Словотворення прикметників. Загальна характеристика (способи словотворення, твірні бази, словотвірні значення).

Похідні можуть бути утвор на твірній базі одного слова або ТБ кількох слів. Залежно від цього розрізняють похідні:

6. афіксальні (і конфіксальні) – безафіксні;

7. прості похідні – складні похідні.

Способи творення прикметників:

8. афіксальні:

- власне афіксальні:

9. префіксальний: СФ _P+слово: пре- хитрий, пра -давній (давні префікси); а- моральний, кваз′і -науковий (іншомовні префікси); не- вмілий, не- спокійливий(спрефіксовані частки);

Префіксальний формант переважно не змінює ЛЗ твірного слова, він є виразником модифікаційного СЗ.

Префікс. спосіб творення-малопродуктивний для прикметників.

10. суфіксальний: ТО+СФ _S:

Суфіксальні прикметники можуть мати мутаційні (кушч- уват -ий,сок- овит -ий ), модифікаційні( зелен- ав -ий,зелен- уват -ий) та транспозиційні СЗ (збира- л′н -ий,степ- ов -ий, театр- ал′н -ий).

Це один із найпродуктивніших способів творення похідних іменників.

- конфіксальні:

11. префіксально-суфіксальний: ТО+СФ_P-S без -вітр′- ан- ий, до -жовтн- ев- ий (тільки на твірній базі іменників)

Суфіксальний компонент форманта визначає частиномовну належність слова і формує його загальне СЗ. Префіксальний компонент лише модифікує значення слова.

Це один із найпродуктивніших способів творення похідних прикметників.

12. безафіксні:

- морфолого-синтаксичний:

13. ад*єктивація- перехід слів інших частин мови прикметник:

блистіти-блискучий,пригнічувати-пригнічений, лісостеп-лісостеповий.

14. складання:

- словоскладання- творення похідних слів шляхом поєднання кількох слів в одну лексичну одиницю без втрати ними словозмінної здатності та наголошуваності обох компонентів: освічений високо→високоосвічений, зелений вічно→вічнозелений.

-основоскладання- спосіб творення похідних слів шляхом об*єднання в одну лексичну одиницю кількох основ: чорн- о -ок- ᴓ- ий, метал- о -звар′ува- л′н -ий)

-осново-словоскладання- контамінований різновид складання похідних на ТБ сурядних і підрядних сполук слів шляхом об*єднання в одну лексичну одиницю основи першого компонента і слова другого компонента: син′ о -жовт-ий, кисл- о -солодк-ий).

5) абревіація- спосіб творення складноскорочених і скороченихпохідних на ТБ різних за структурою та значенням сполук слів. Є лише близько 10 прикметникових абревіатур: агітмасовий, культосвітній, культшефський, санепідеміологічний.

Твірними базами для похідних прикметників УМ є:

- вихідні словоформи: зелен-ий→ зелен- уват -ий

- похідні словоформи: весел-ий→весел′- іш- ий

- сурядні сполуки слів: білий і чорний→біл- о- чор-н-ий

- підрядні сполучення: чистити сніг→сн′іг- о -очисний

ТБ для прикметників є:

15. іменники (ст′ін-а→ст′ін- н -ий)

16. дієслова(збир-а-ти→ збира- л′н -ий)

17. прикметники(зелен-ий→ зелен- уват -ий)

18. прислівники(шчороку→шчор′іч- н -ий)

19. числівники(пйат′→пйат- ᴓ- ий).

21. Афіксальне словотворення в українському іменнику

1. Префіксальним способом іменники можуть бути утворені тільки від іменників, оскільки приєднання однієї тільки приставки не може змінити приналежність слова.

Для утворення іменників використовуються наступні приставки:

не-(удача <невдача),

при-(місто <перед міс`т`а),

під-клас <підклас),

над-(прибуток <надприбуток),

супер-(гра <супергра),

ультра-(звук <ул`тразвук),

анти-(частка <античастинка),

контр-(удар <контрудар),

противо-(дію <протид`ія) і деякі інші.

2. Найбільш активна при утворенні іменників суфіксація. За допомогою суфіксів іменники можуть утворені від іменників, прикметників, дієслів, числівників, прислівників.

Утворення іменників від іменників відбувається за допомогою суфіксів

-ик (ключ <ключик),

-ок (замок <замочок),

-к (книга <книжка),

-чик/-щик (барабан <барабанчик),

-ник (чай <чайник),

-ин (горох <горошина),

иц (тигр <тигриц`а) та багатьох інших.

Від прикметників іменники утворюються за допомогою суфіксів

-іс`т` (строгий <строгіс`т`, білий <біліс`т`),

-ин (глибокий <глибина),

-от (добрий <доброта),

-ик (розумний <розумник),

-ак (бідний <бідн`ак) і деяких інших.

Для суфіксального словотворення іменників від дієслів характерні такі суфікси:

- ач (читати <читач, вмикати <вмикач),

-ец` (боротися <борец`),

-ун (брехати <брехун) та інші.

При утворенні іменників від числівників використовуються, наприклад, суфікс -н (сто <сотня).

Від прислівників іменники утворюються за допомогою суфіксів-ник (спіл`но <спільник) і-чк (чому <чомучка).

Багато іменників утворені префіксально-суфіксальним способом.

При утворенні таких іменників від інших іменників використовуються такі поєднання приставки і суфікса:

під-...- ник (сніг <прол`ісок),

на-...- ник (коліно <накол`інник),

при-...- (море < примор'йа),

за-...- (річка <заріч`ч`а, між-...- (гора <міжгір'йа),

без-...- (гроші <безгрошів'йа), без-...- (робота <без робіт`т`а).

При утворенні іменників від прикметників використовуються поєднання афіксів за-...- (полярний < заполяр'йа), про-...-# (сивий <просед`).

22.Безафіксні способи творення іменників

До безафіксних способів творення відносять морфолого-синтаксичний, лексико-семантичний, лексико-синтаксичний способи.
Морфолого-синтаксичний спосіб – виникнення нових слів шляхом їх переходу з однієї частини мови в іншу, що відбувається внаслідок зміни синтаксичної функції,граматичної парадигми та значення частини мови, інколи призводить до зміни лексичного значення. Різновиди: субстантивація (учительська), ад’єктивація (кисле молоко), адвербіалізація (прийшов додому), прономіналізація, препозитивація (у пй), кон’юкціоналізація, партикуляція (у частку), інтер’єктивація (у вигук). Цей спосіб (окрім ад’єктивації та субстантивації) формально не слугує творенню нових слів.

Лексико-семантичний спосіб – творення нового слова шляхом розвитку в ньому нових ЛСВ і формування на їхній базі омонімів. Змінбється не форма вираження слова, а його семантика:

Мишка- «тварина» і мишка – «комп’ютерна»

Пачка «паперу»і пачка «одяг у балерини»

Лексико-синтаксичний спосіб – творення нового слова шляхом злиття компонентів вільного словосполучення: Вишгород (Вышь городъ), Крутивус (крути вус).

23. Іменники-композити: способи творення, твірні бази, словотвірні типи

Це ім-ки, утв.основоскладанням – сп.творення похідних шляхом обєднання в 1 лексич.од. кількох основ на твірній базі суряд.та підряд.сполук слів за допомогою Inf.та супров-ся втратою одним зі словотвірних компонентів словозмінної здатності. Поєднується з суфіксацією. Inf робить незмінюваною 1-шу частину слова та є показником осн-ння, має синтагматичне словотвірне знач. Після іменникових основ він зазвичай нульовий: китай-Ø-город-Ø, уж-Ø-город-Ø) або -о- (після основи на тверд.пригол:ікон-о-пис-ец’, жовт-о-бр’уш-к-а) або –е- (основа на мяк.пригол.: край-е-вид, жит’т’-е-л’уб-Ø-Ø.

Словотвірне знач. передається композицієї твір.основ. Інші словотвірні засоби: сталий порядок словотвірних компонентів, 1 основний наголос.

Ознаки словоскладання: основний та побічний наголос, не зберігається можливість відмінювати кожен компонент, тільки останній. Найбільш продуктивний спосіб.

В укр мові словотвірну синтагматичну ф-цію в творенні іменників виконують такі інтерфікси:

1.-о- - після імен. основ на тверду приголосну (ікон- о -пис- ец’ - Ø)

2.-е- - після імен. основ на м’яку приголосну (край -е -вид- Ø)

3.-Ø- - після імен. сснов (Китай -Ø- город-Ø, Уж- Ø -город-Ø)

4.-и-, -Ø- - після дієсл. основ (Звен- и- город-Ø, Гул’ай- Ø -поле)

5.-е-, -о- - після займ. основ (вс- е -знай- к -а, сам- о -л’уб- Ø -Ø)

Словотвірне знач. передається композицієї твір.основ. Інші словотвірні засоби: сталий порядок словотвірних компонентів.

24. Абревіація як спосіб творення похідних. Види абревіатур.

Абревіація – спосіб творення складноскорочених і скорочених похідних на твірній базі різних за структурою та значенням сполук слів. Продуктивність абревіації в сучасній мові зумовлена тенденцією до економії засобів вираження: ЮНЕСКО – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

Шляхом абревіації утворюються складноскорочені слова, які називають абревіатурами. Абревіатури мають особливу порівняно зі звичайними словами морфемну структуру - вони складаються з усічених морфем нового типу – абревіатурних морфем (аброморфем), які не є ні повноцінними коренями, ні повноцінними афіксами.

Залежно від того, які компоненти твірної бази входять до похідного слова, розрізняють такі види абревіатур:

І н і ц і а л ь н а:

1. буквена: АТС, КВК, МВФ;

2. буквена іншомовна: НАТО (The North Atlantic Treaty Organization), ЮНІСЕФ, ОПЕК

3. звукова: ВАК, ДАІ,МОК;

4. буквенно-звукова: ПАР’Є

5. частина слова + початкові звуки або назви початкових літер інших слів: КамАЗ

У м о в н о - с к л а д о в а: Донбас, Інтерпол, Кабмін, нардеп

П о ч а т к о в а ч а с т и н а с л о в а + п о в н е с л о в о:

6. у називному відмінку: зарплата, Євразія, Київрада;
у непрямому відмінку: зав кафедри, завскладом;

П о ч а т к о в а ч а с т и н а с л о в а + п о ч а т о к і к і н е ц ь а б о т і л ь к и к і н е ц ь д р у г о г о с л о в а: біоніка, військкомат, мопед.

У с і ч е н а ч а с т и н а т в і р н о ї б а з и: бад, спец, студ.

Шляхом абревіації утворюються похідні іменники найчастіше на твірній базі словосполучень «прикметник+іменник»: ЄС (європейський союз), Євробачення, універмаг; «іменник+іменник»: культсектор(сектор культури).

Абревіатури-прикметники практично не утворюються. Є лише близько десяти прикметникових абревіатур: агітмасовий, санепідеміологічний, культосвітній.

25. Субстантивація як особливий різновид синхронного словотворення.

Субстантивація – перехід слів інших частин мови в іменник. Способом творення і виразником словотвірного значення субстантивів є зміна парадигми твірного слова (і частини мови).

Розрізняють субстантивацію п о в н у і н е п о в н у.

Н е п о в н а субстантивація. Звичайно перехід прикметників в іменники не приводить до зміни лексичного значення слова: Розумний не стратить надії. Найпоширенішим є синтаксичний ступінь субстантивації: уживання прикметника в невластивій для нього функції підмета чи додатка. У словниках такі іменники подані не як окремі лексеми; словник фіксує прикметник, ужитий у значені іменника в певних контекстах.

П о в н а субстантивація. Значно рідше відбувається повна субстантивація прикметника, коли він не лише синтаксично функціонує як іменник, а й набуває нового лексичного значення, закріпленого морфологічно, що й відображено в тлумачних словниках як окрема словникова стаття: Київ, Львів; молода; Задорожна, Русанівський (прізвище).

Субстантиви входять до таких продуктивних словотвірних типів:

1. назви осіб: вартовий, молодий;

2. назви місця(приміщення): набережна, варенична;

3. назви абстрактних понять: майбутнє, минуле,прийдешнє;

4. назви їжі та напоїв: перше, друге, спиртне;

5. назви – біологічні терміни: бобові, двокрилі, колосові;

6. назви документів: доповідна, накладна;

7. назви грошових виплат: відпускні, добові, преміальні;

8. географічні назви: Львів, Ніжин, Рахів;

9. прізвища: Василевська, Котляревський, Головатий.

26.Особливості творення якісних прикметників української мови.

Прикметники, як і іменники, інтенсивно поповнюються новими словами і характеризуються розвиненою системою словотворчих засобів та способів словотворення. Основними способами творення прикметників є афіксація та основоскладання.

Афіксальний спосіб базується на словотвірному форманті,за допомогою якого утворене похідне слово і який є основним засобом вираження словотвірного значення. Афіксальні словотвірні форманти поділяються на власне афіксальні та конфіксальні.

Афіксальний словотвірний формант встановлюється шляхом «віднімання» основ слів у мінімальній словотвірній парі ̶ віднімання від похідної основи (або словоформи) твірної основи(або словоформи):

не - спокійний

̶

спокійний

не-

В основі слова інколи є кілька афіксів,проте вони не всі можуть бути словотвірними. Деякі з них слугують для вираження граматичних значень і тому є словозмінними(формозмінними).У словоформі

весел'- іш-ий ̶ -іш- має значення вищого ступеня порівняння прикметника весел -ий.

Префіксальний спосіб творення прикметників є малопродуктивним. Творення похідних шляхом приєднання словотвірного форманта ̶ префікса ̶ до твірної бази: СФᵖ+слово.

Давні префікси: пре- хитрий, пра -давн'ій, су- противний.

Іншомовні: а -моральний, архі -важливий, ультра -модний

Спрефіксовані частки: не - вмілий, не -спокійний.

Суфіксальний спосіб творення похідного слова шляхом приєднання словотвірного форманта ̶ суфікса ̶ до твірної основи: ТО + Сф.

Похідне	Т в і р н а б а з а
дієслово	іменник	прикметник	прислівник, числівник
Прикметник	збира-л'н-ий схвал'-н-ий	Відносні прикметники (у наступному білеті)	гарн-есен'к-ий мал'-ус'ін'к-ий зелен-уват-ий чорн'-ав-ий	Відносні прикметники(у настопному білеті)

Суфікси є виразниками різних словотвірних значень ̶ мутаційних,модифікаційних, транспозиційних. Прикметники ̶ модифікаційні(зелен- ав -ий, зелен- аст -ий, зелен - уват -ий), мутаційний ̶ (сок- овит -ий),транспозиційний (відносні прикметники у наступному білеті).

Конфіксальний спосіб творення шляхом єдності двох або трьох морфем,які лише разом(як єдиний словотвірний засіб) утворюють нове слово.

Похідні	Т в і р н а б а з а
Іменник	Дієслово
Прикметник	без-вол'-н-ий	не-загой-н-ий не-зр'івн'-анн-ий

Префіксально-суфіксальний спосіб ̶ творення похідного слова одночасним приєднанням двокомпонентного конфікса ̶ суфікса і префікса ̶ до твірної особи.

Складені прикметники – це переважно синонімічні,антонімічні,редупліковані єдності.

Як утворені словоскладанням можна вважати і похідні на твірній базі підрядного словосполучення,одним із компонентів якого є прислівник: високоосвічений(освічений високо),вічнозелений (зелений вічно),малознайомий(знайомий мало). Такі похідні історично утворені лексико-синтаксичним способом ̶ зрощенням компонентів вільного словосполучення в одне слово.

Основоскладання ̶ спосіб творення похідних шляхом обʼєднання в одну лексичну одиницю кілька основ.

чорн- о -ок- ᴓ -ий, вс- е- сил'- н -ий

Осново-словоскладання ̶ контамінований різновид складання похідних на твірниій базі сурядних і підрядних сполук слів шляхом обʼєднання в одну лексичну одиницю основи першого компонента і слова другого компонента.

Дата добавления: 2017-02-01