У чому полягають основні недоліки ленінського методологічного принципу аналізу соціальної структури суспільства?

Соціальна структура — сукупність соціальних (клас, трудовий колектив, група, верства), соціально-демографічних (молодь, пенсіонери), професійно-кваліфікаційних, територіальних (тип поселення) й етнічних спільнот (нації, народності), пов'язаних між собою відносно сталими стосунками.

У колишньому СРСР соціальну структуру суспільства до 60-х років практично не вивчали. Це було спричинено офіційною доктриною, згідно з якою соціальну структуру ра­дянського суспільства становили два класи (робітники та колгоспне селянство) й одна верства (прошарок) — інтеліген­ція. Взаємовідносини між ними через відсутність антагоні­стичних суперечностей, вважалося, були безконфліктними. Але ж ця концепція абсолютно не відображала реального стану суспільства, оскільки:

а) різко звужувала критерії диференціації людей щодо їх належності до різних соціальних груп;

б) пропагувалась рівність;

в) не давала уявлення про соціальну структуру як верти­каль;

г) містила перекручене уявлення про критерії соціальної мобільності;

д) відображала утопічне уявлення про гармонійні, побу­довані на єдності інтересів, міжгрупові стосунки.

В останні роки уявлення про соціальну структуру докорін­но змінилися. По-перше, підтвердилася абсолютна непридатність ідеологізованої й міфологізованої моделі «2+1» (два класи й прошарок), яка заперечувала соціальні ієрархії, відчу­ження, антагонізми, проповідувала концепцію прогресуючої соціальної однорідності. По-друге, виявились серйозні супе­речності між основними елементами соціальної структури — класами, етнонаціональними групами.

У зв'язку з цим перед вітчизняною соціологією постала необхідність радикального перегляду й оновлення концепції соціальної структури суспільства, зосередивши увагу на:

— вивченні не тільки відомих, але й невідомих (латент­них) соціальних груп;

— переході від опису зовнішньої структури, пов'язаної з індустріальними й іншими сферами виробництва, до аналізу внутрішньої структури, пов'язаної з вертикальною та гори­зонтальною структурами громадянського суспільства;

— дослідженні ієрархії соціальних груп (не тільки сто­сунки рівності й нерівності, але й панування, підлеглості);

— з'ясуванні суб'єктивного характеру соціальної струк­тури, її зв'язку з людиною, її розвитком, свободою чи несво­бодою.

Соціологія виділяє два основні елементи соціальної струк­тури:

1. Соціальні інститути, безособова система ролей і ста­тусів. Цей підхід властивий структурному функціоналізму.

2. Система класів, верств, професійних та інших груп. На таких засадах базується марксистський детерміністський підхід.

Дата добавления: 2014-01-04