Метод експертної оцінки

Р баз

Р оцін

І е.п.

Іт.п.

Метод визначення інтегрального показника конкурентоспроможності.

Метод порівняння з базовим зразком.

Методологія оцінки конкурентоспроможності товару.

Економічні показники конкурентоспроможності

Усі показники, що належать до даної категорії, мають вартісну основу. Вони визначають рівень окремих елементів ціни споживання; тобто витрат покупця, пов’язаних з придбанням та експлуатацією товару.

Економічні параметри (цінові показники) складають ціну споживання. Ціна споживання обчислюється за формулою

B_i = Ц_п + S Q_i – З_в,

де В_і – витрати на придбання права власності на товар; Ц_п – ціна товару; Q_i – витрати споживання і -го виду; n – кількість видів витрат за час використання товару; З_в – залишкова вартість товару.

Ціна споживання може бути вищою за ціну товару, тому найбільш конкурентоспроможним є не той товар, що пропонують за мінімальну ціну на ринку, а той, у якого ціна споживання є мінімальною протягом строку його служби у споживача.

Витрати, пов’язані з експлуатацією товару, складаються з витрат на забезпечення виконання товаром його функцій (тобто на створення корисного споживчого ефекту), а також з витрат на відновлення його корисних властивостей.

Перші складаються з витрат на транспортування товару до місця його використовування, на зберігання, установлення, освоєння, обслуговування.ю забезпечення паливом та енергією тощо; другі – з витрат на його ремонт у період експлуатації.

Основними проблемами аналізу ціни споживання є:

1. Додаткові витрати на дослідження ціни споживання.

2. Слабка поінформованість покупців про рівень ціни споживання на окремі товари.

3. Небажання виробників оцінювати ціну споживання, оскільки її рівень дуже помітний.

Забезпечення конкурентоспроможності продукції на необхідному рівні обумовлює необхідність її кількісної оцінки. При оцінюванні конкурентоспроможності товару можна використовувати різні методи.

Залежно від мети оцінки конкурентоспроможності товару, як зразок для порівняння може бути аналогічний товар, який пропонується:

а) кращою іноземною чи вітчизняною фірмою;

б) запропонований експертною групою як “еталон”;

в) на основі дослідження покупців.

Інтегральний показник конкурентоспроможності визначається за формулою:

К_інт =,

де Іт.п. – індекс технічних параметрів;

Іе.п. – індекс економічних параметрів.

Якщо К_інт. < 1, то оцінюваний товар поступається перед базовим товаром конкурентів.

Якщо К_інт. > 1, то оцінюваний товар має вищу конкурентоспроможність, ніж базовий.

Індекс технічних параметрів та індекс економічних параметрів належать до групових показників.

Індекс технічних параметрів або індекс якості вираховують за формулою:

І т.п. = S V_і * q_i,

де V_i – коефіцієнт вагомості кожного параметру (від 0 до 1); qi – одиничний показник параметру.

Одиничний показник визначають за кожним параметром як відношення даного параметру оцінюваного виробу до величини того є параметру базового виробу за формулою:

qi =

Індекс економічних параметрів або ціни споживання вираховують за формулою:

Цспож ^оцін

Іе.п. =

Цспож ^баз

Даний метод заснований на використанні здатності кваліфікований фахівців-вчених та практиків досить точно визначити перспективи розвитку попиту споживачів та ринкової кон’юнктури. Використання методу експертних оцінок потребує вирішення таких завдань:

1. Формування експертної групи.

2. Організація роботи експертів.

3. Обробка результатів експертної оцінки.

Експертну групу доцільно формувати, використовуючи анкету оцінки, розроблену вченими Санкт-Петербурзького університету економіки та фінансів (табл.4.1).

Оцінка експертів обчислюється за формулою:

Коцj = ∑ a i * Kj

де Коцj – коефіцієнт самооцінки j-го експерта;

а і – вагомість і -го показника знайомства експерта з проблемами ринку;

Кj – вагомість j –го експерта щодо ступеня його знайомства з проблемою за і-м показником.

Якщо Кj < 7, то спеціаліст не може бути експертом.

Таблиця 4.1.

Дата добавления: 2014-01-04