Джерела фінансування проекту

	Можливі джерела	Які витрати покриваються	Сума, 1
	фінансування				рік
1.	Власні кошти	Капітальні	витрати, в	т.ч....
		Потреба в	оборотних	коштах.
2.	Залучені кошти, в т.ч.
	2.1. Капітальні інвестиції	Капітальні	витрати, в	т.ч....
	2.2. Прямі інвестиції	Капітальні	витрати, в	т.ч....
		Потреба в	оборотних	коштах
	2.3. Портфельні інвестиції	Капітальні	витрати, в	т.ч....
		Потреба в	оборотних	коштах
	2.4. Випуск і розміщення	Капітальні	витрати, в	т.ч....
	облігацій	Потреба в	оборотних	коштах
3.	Кредити комерційних
	банків, у т.ч
	3.1. Довгострокові кредити	Капітальні	витрати, в	т.ч....
	3.2. Короткострокові кредита	Потреба в	оборотних	коштах
4.	Нормальна кредиторська	Потреба в	оборотних	коштах
	заборгованість
5.	Державні субсидії	Капітальні	витрати, в	т.ч....
		Потреба в	оборотних	коштах
6.	Інші	Потреба в	оборотних	коштах
	Разом

Стаття "Кредити комерційних банків" включає обсяг перед­бачуваних довгострокових і короткострокових кредитів банків на здійснення проекту.

Стаття "Нормальна кредиторська заборгованість" розрахову­ється на основі коефіцієнта ліквідності (від 1 до 2) і потреби в оборотних коштах за винятком короткострокових кредитів банків.

Стаття "Державні субсидії" означає, що проект частково фі­нансується з державного чи місцевого бюджетів або державних позабюджетних фондів.

Оптимізація структури капіталу для реалізації проекту

При складанні бюджету початкових витрат проекту необ­хідно добитися раціоналізації структури капіталу для реалізації проекту.

Залучення того чи іншого джерела фінансування пов'язане з певними витратами: акціонерам треба випла­чувати дивіденди, банкам — процен­ти за надані кредити і т.д. Загальна сума коштів, яку необхідно сплатити за використання певного обсягу фінансування, назива­ється ціною капіталу. При фінансовому проектуванні передба­чається, що поточні витрати фінансуються за рахунок поточних, а капітальні — за рахунок довгострокових активів. Завдяки цьо­му оптимізується загальна сума витрат по залученню капіталу.

Величина й частка в загальній сумі коштів джерел фінан­сування, а також їх ціна можуть бути різними.

Ціна власного капіталу розраховується у вигляді ставки ди­відендів, якщо капітал акціонерний, або норми прибутку, яку необхідно сплатити учасникам господарського товариства, якщо його створено у відмінній від акціонерного формі.

Ціна акціонерного капіталу (ЦАК) розраховується за такими формулами:

для простих акцій

ЦАК = Ди/Цза+и,

де Ди — прогнозне значення дивіденду на певний період; Цза — ринкова ціна простої акції; и — прогнозований темп приросту дивідендів;

для привілейованих акцій

ЦАК - Д/Циа,

де Д — фіксований дивіденд у грошовому виразі; Ция — ринкова ціна привілейованої акції

Такий підхід має ряд недоліків. По-перше, він може бути реалізований лише для фірм, що виплачують дивіденди. По-друге, показник ЦАК для простих акцій дуже чутливий до зміни коефіцієнта и. По-третє, формули не враховують фактор ризику.

Ці недоліки знімаються, якщо застосовується модель CAMP, описана в розділі "Оцінка ризиків інвестиційних проектів".

Ціна позикового капіталу залежить від його різновидів.

Ціна кредитів банків дорівнює процентам за кредит.

Ціна облігацій підприємств (ЦОБ) розраховується за формулою:

де Сн — номінальна вартість облігацій; р — процент по облігаціях (у частках одиниць); Ср — поворотна (реалізаційна) вартість облігацій; к — термін обертання облігацій (в роках); Я — ставка податку на прибуток (у частках одиниць, якщо проценти по облігаціях оподатковуються).

Ціна кредиторської заборгованості (постачальникам, подат­ковій адміністрації, по оплаті і т.п.) залежить від її виду. Якщо ця заборгованість нормальна, тобто пов'язана з дозволеним часо­вим лагом, вона дорівнює нулю. Якщо вона перевищує встанов­лений термін, то ціна кредиторської заборгованості дорівнює штрафним санкціям за її непогашення.

Ціна державних субсидій звичайно дорівнює нулю, але дер­жава може брати плату за надання субсидій.

Для оцінки вартості капіталу може застосовуватися модель оцінки середньозваженої вартості капіталу.

Вартість капіталу для фінансування проекту — це середньо­зважена вартість капіталу по кожному джерелу фінансування (WACC). Ця модель враховує чотири типи джерел фінансу­вання:

1) кредити банків;

2) вкладення інвесторів у привілейовані акції;

3) вкладення інвесторів у прості акції;..

4) реінвестиції.
Відповідно до цього

Де K_d — проценти за кредит; Кр — необхідна доходність по при­вілейованих акціях; K_s — необхідна доходність по простих ак­ціях; К_е — необхідна доходність по альтернативних інвестиціях;

Wrf, Wp, W_s, W_e — частка відповідного джерела в усьому обсязі

інвестицій.

Тут важливо розуміти, що вартість капіталу WACC, а отже, і дисконтна ставка визначаються величинами Wj, W_p, W_s, W_e, тобто структурою капіталу, і величинами К^, К_р, K_s, K_e тобто коефіцієнтами необхідної доходності по кожному джерелу фі­нансування.

Вартість капіталу водночас відображає якість інвестиційних рішень і, через вплив на NPV, доцільність інвестицій в даний

проект.

Таким чином, розрахунок середньозваженої вартості капі­талу пов'язаний з розрахунком дисконтної ставки для оцінки проекту з урахуванням рівня ризику. Далі, по цій ставці можна продисконтувати очікувані грошові потоки від проекту і на ос­нові одержаного значення NPV застосувати стандартні критерії відбору.

8.1. Фінансовий аналіз стану фірми

Фінансовий аналіз являє собою спосіб накопичення, пере­творення та використання інформації фінансового характеру. Фінансовий аналіз має кілька цілей:

♦ визначення фінансового стану і фінансових результатів діяльності фірми;

♦ виявлення змін у фінансовому стані та результатах у просторово-часовому розрізі;

♦ виявлення основних факторів, що викликали зміни у фі­нансовому стані й результатах;

♦ прогноз основних тенденцій у фінансовому стані й ре­зультатах діяльності фірми.

Фінансовий аналіз може розглядатися як складова частина проектного аналізу, так і фінансового менеджменту, тож дії ана­літика залежать від поставленої мети. Проектний аналіз вимагає обгрунтування вкладень з найкращими результатами. Фінансо­вий менеджмент вимагає постійної роботи менеджера в пошуку фінансових ресурсів.

З позицій проектного аналізу метою фінансового аналізу є визначення рентабельності й ефективності проекту з погляду інвесторів та організації, що реалізує проект, а також оцінка поточного й прогнозованого фінансового стану підприємства.

Фінансовий аналіз передбачає вирішення таких завдань:

1) дати оцінку фінансового стану і фінансових результатів підприємства "без проекту" і "з проектом";

2) оцінити потребу в фінансуванні проекту і забезпечити координацію використання фінансових ресурсів у часі;

3) визначити достатність економічних стимулів для потенційних інвесторів;

4) оцінити, оптимізувати й зіставити витрати та вигоди проекту в кількісному вимірі.

Фінансовий аналіз використовує різні методи, які дають змогу структурувати й ідентифікувати взаємозв'язки між основ­ними показниками. Можна виділити три основні типи моделей, що застосовуються в фінансовому аналізі: дескриптивні, норма­тивні та предикативні.

Дескриптивні моделі застосовуються для оцінки фінансо­вого стану фірми. До них відносяться: побудова системи звітних балансів, подання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів то­що. Всі ці моделі засновані на використанні інформації бухгал­терської звітності.

Нормативні моделі дають змогу порівняти фактичні резуль­тати діяльності фірм з очікуваними, розрахованими за бюдже­том. Ці моделі використовуються здебільшого у фінансовому ме­неджменті.

У проектному аналізі, що має справу не стільки з тепе­рішнім, скільки з гаданим майбутнім, використовуються преди­кативні моделі, які мають передбачувальний, прогностичний ха­рактер і дозволяють спрогнозувати майбутні грошові потоки, фінансовий стан і результати.

На цих моделях засноване фінансове проектування — ло­гічне завершення проектного аналізу.

Методи фінансового аналізу в застосуванні до ринку цінних паперів і фінансових інвестицій істотно різняться від методів фінансового аналізу як частини проектного аналізу. Наприклад, фінансовий аналіз як частину фінансового менеджменту, що зай­мається аналізом фінансових інвестицій, прийнято ділити на фундаментальний і технічний. Оскільки проектний аналіз засто­совується до реальних інвестицій, у цій праці методи фундамен­тального й технічного фінансового аналізу інвестицій не розгля­даються.

Існує кілька принципових схем аналізу фінансового стану і результатів підприємства. У цьому посібнику наводиться най­поширеніша у світовій практиці схема аналізу, яка дістала назву схеми фінансових коефіцієнтів.

Показники ліквідності

Ліквідність — це здатність підприємства вчасно розрахуватися по боргових зобов'язаннях шля­хом перетворення всіх активів у грошові кошти. Оборотні кошти входять до складу початкових витрат на проект і мають підтримуватися на певному рівні протягом усьо­го циклу проекту.

Чисті оборотні активи розраховуються за формулою: Ліквідність характеризує можливість підприємства оплатити свої поточні пасиви. Його еквівалентом є:

Найкраще, коли поточний коефіцієнт покриття вищий 2, але він не повинен бути нижчий 1. Нормальним вважається значен­ня коефіцієнта більше 1,5.

Коефіцієнт показує, яка частина оборотних активів може бути негайно перетворена в грошову форму і використана для погашення короткострокових зобов'язань.

Його еквівалентом є "кислотний тест" (Acid test).

Цей коефіцієнт повинен бути не нижчий 1, інакше фінан­совий стан підприємства оцінюється як незадовільний.

Для оцінки ліквідності використовується також показник номінальної вартості власного капіталу. Якщо від активу (пасиву) відняти нематеріальні активи і позикові кошти (боргові зобов'язання), то ми одержимо таку вартість.

Цей коефіцієнт показує, чим підприємство справді володі­тиме на момент і в разі ліквідації.

Якщо нематеріальні активи дорівнюють нулю, то номінальна вартість власного капіталу дорівнюватиме чистій номінальній вартості активів.

Показник номінальної вартості власного капіталу іноді вико­ристовується при розрахунках рентабельності замість показника власного капіталу. Він відображає потенційну вартість власного капіталу.

Для оцінки ліквідності використовується також

Цей показник не може бути більший 1 і залежить від частки нематеріальних активів в активах підприємства.

Показники ліквідності на плановий період розраховуються, виходячи з наявних на початок проекту показників фінансового стану, тобто аналізується вплив на їх зміну проектних змін. Аналіз ліквідності дозволяє зробити висновок, погіршує чи по­ліпшує фінансовий стан підприємства проект, чи дотримано за­гальноприйнятих нормативів.

Показники рентабельності

Аналіз рентабельності здійснюється на основі розрахунку показника чистого при­бутку.

Дата добавления: 2014-01-04