Тема 12. Контролінг

Тема 6

Позиковий капітал підприємства

1) Необхідність підприємства у позиковому капіталі

2) Форми та основні види кредитів в Україні

3) Порівняльна характеристика за рахунок ВК та ПК, фінансування підприємства

4) Організація фінансової діяльності щодо отримання банківського кредиту

5) Небанківське кредитування підприємства

Позиковий капітал може формуватись за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел

Кошти необхідні для підприємства в якості оборотних

Коб.= Ок – ВОКп- Окнр+КЗ

Коб – необхідні розміри кредитів, які залучаються в ОК

Ок – розрахункова потреба в ОК

ВОКп – власні оборотні кошти на початковому періоді

ОКпр – ОК отримані за рахунок прибутку

КЗ – кредиторська заборгованість

Частка позикових коштів у капіталі

Чпк=ПК/(ВК+ПК)

ПК – позикові кошти;

ВК – власні кошти;

Необхідність кредитування зумовлена браком власних обігових коштів для здійснення фінансової діяльності (отримання прибутку)

Необхідною умовою існування кредитних відносин є існування позикового фонду. Наявність позикового фонду зумовлена таким економічними явищами:

1) Не збігу підприємства моменту реалізації продукції з готовим циклом авансування в виробництво

2) Встановлений законодавчий порядок виплати заробітної плати.

3) Кошти амортизації фондів

4) Постійна наявність коштів у підприємства як результат розриву з момену списання їх з рахунку до моменту нарахування на рахунок одержувача

5) Наявність тимчасово вільних коштів ДБ, що осідають в банківських рахунках в ході їх колового використання

6) Вільні кошти населення, які у вигляді грошових заощаджень, депозитів осідають на банківських рахунках.

Класифікація кредитів за ознаками:

1) Форми

2) Види

3) Суб’єкти кредитування

4) Строковість (строки погашення)

5) Мета використання

6) Наявність чи відсутність забезпечення

7) Порядок та умови надання

· Форми надання кредитів:

- грошова (банківський кредит, державний кредит)

- товарна (комерційний кредит, лізингові кредити)

· Розрізняють такі види кредитів:

- Державний

- Комерційний

- Банківський

· Субєкти кредитування:

- Підприємства

- Держава

- Банки

- Спеціалізовані фінансово-кредитні установи

- Міжнародні фінансово-кредитні установи

· За терміном (строковістю):

- Короткострокові (до 1 року)

- Середньострокові (3-5 років)

- Довгострокові (більше 5 років)

· Від мети використання кредитів (короткострокові):

- Виробництво запасів

- Незавершене виробництво

- Напівфабрикати

- Витрати майбутніх періодів

- Платіжні і розрахункові операції з постачальником та покупцями

· Об’єкти довго та середньострокового кредитування:

- Незавершене будівництво

- Технічне переоснащення

- Витрати пов’язані з реконструкцією

· Залежно від забезпечення:

- Забезпечення заявою

- Гарантовані

- Інше забезпечення (поручительство, свідоцтво, від страхової організації)

· За порядком погашення:

- Одноразові платежі

- Багаторазові

- Регресії платежів

- У визначений термін або без терміну

Переваги і недоліки фінансування за рахунок ВК

Переваги	Недоліки
- простота залучення -можливість генерування прибутку у різних сферах діяльності - забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності	-вища вартість ніж за користування позикових ресурсів -обмеженість можливостей розширеного відтворення підприємства -зменшення коефіцієнта рентабельності ВК за рахунок ефекту фінансування левереджу

Переваги і недоліки за рахунок фінансування ПК

Переваги	Недоліки
-широкий вибір та можливості залучення ПК -забезпечення зростання фінансового потенціалу -Більш низька вартість ПК порівняно з ВК	-можливість втратити платоспроможність -необхідність сплати % за кредит -складність процедури отримання кредиту

Процес надання кредиту складається з декількох етапів:

1) Розляд заяви на отримання кредиту

2) Виявлення кредитоспроможностті

3) Розробка умов кредитного договору

4) Переговори про складання кредитного договору

5) Підписання кредитного договору і видача позики

Кредитоспроможність – це наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту та здатність його повернути.

При оцінці кредитоспроможністі аналізуються як якісні так і кількісні показники

Кількісні – пов’язані з оцінкою поточ. і перспективного стану підприємства позичальника.

Якісні – пов’язані з оцінкою менеджменту підприємства і аналізу ринку збуту продукції.

З метою оцінки кількісних кредитів фінансовий аналітик оцінює поточну ситуацію і прогнозує майбутню платоспроможність підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства здійснюється 4 балами показників:

1) Показник ліквідності та платоспроможності

2) Показник структури та майна підприємства

3) Показник прибутковості та самофінансування

4) Показник оборотності

Інформаційною базою для проведення аналізу економічних показників кредитоспроможності є:

1) Бух. та статистична звітність підприємства

2) Картотека банку

3) Терміни виплати зарплати

4) Звітність аудиторних служб

5) Прогнози фінансового стану

Кал. (ліквідність 1 ступеня) = ГК/ПЗ

Характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу. Абсолютна ліквідність показує яку частину короткострокових зобов’язань підприємство може негайно погасити. Норма 0,2-0,35.

Коефіцієнт покриття НА довгостроковим капіталом

Кпокр. = (ВК+Довгострокові позики)/НА

Характеризує рівень дотримання фінансової рівноваги

Відповідно до оцінки фінансово-економічного стану позичальника кредити поділяються на категорії:

Категорія кредиту	Характеристика
А	Фінансово-господарська діяльність здійснюється на високому рівні. Дає можливість погасити основну суму кредиту і % у встановлений термін.
Б	Фінансово-господарська діяльність на достатньому рівні. Але нема можливості підтримувати її такою протягом тривалого часу
В	Фінансово-господарська діяльність задовільна. Намічається стійка тенденція до погіршення стану.
Г	Фінансово-господарська діяльність незадовільної стратегії її циклічність.
Д	Фінансово-господарська діяльність свідчить про значні збитки, ні основна сума кредиту, ні % можуть бути не сплачені.

Розробка умов кредитного договору визначається в процесі розробки умов угоди.

Основні характерні показники:

1) Вид

2) Термін

3) Сума

4) Спосіб погашення

5) Забезпечення

6) Ціна кредиту

7) Інші умови

В банків практиці переважають такі види застави:

1) Гарантія (поучительство)

2) Забезпечення товарними запасами

3) Забезпечення ЦП

4) Забезпечення дорогоцінними металами.

Вимоги до оформлення застави:

1) Форма договору обов’язково письмова

2) У договорі визначається порядок користування майном

Комерційний кредит – форма основної реалізованої продукції на умовах відтермінування платежів, якщо термін відстрочки перевищує звичні строки банківських козрахунків.

Види:

- Товарний кредит

- Одержані аванси

Різновиди комерційного (торгового) кредиту:

1) Кредит із фіксованим терміном погашення.

2) Кредит погашенням після фактичної реалізації позичальникам одержаних товарів.

3) Кредитування за відкритим рахунком.

Вартість кредиту залежить від рівня цінової знижки, період надання знижки і відстрочка платежів.

Лізинг. Обєкт – будь-яке майно, відносно якого немає обмежень щодо передачі у лізинг.

Обєктом не може бути державне майно, земельні ділянки.

Субєкти:

- Лізингодавець

- Лізингоотримувач

- Постачальник лізингового майна.

При наданні майна в лізинг оформляються такі документи:

- Акт прийняття-передачі майна в лізинг

- Договір на технічне обслуговування майна

- Договір майнового страхування

Тема 9. «Оцінювання вартості підприємства»

1. Економічна сутність і необхідність оцінювання вартості підприємства

2. Методи оцінки вартості підприємства

3. Практична робота з оцінки вартості

1. Економічна сутність і необхідність оцінювання вартості підприємства

Вартість бізнесу – вартість діючого підприємства або вартість 100% корпоративних прав.

Оцінювання вартості – це упорядкований процес визначення у грошовому виразі вартості підприємства відповідно до вимог і потреб ринку.

Мета оцінювання полягає у визначенні вартості об’єкта для прийняття певних рішень.

Об’єктом є майно підприємства.

Суб’єктами є держава, власники, потенційні власники.

Цілі оцінювання:

1) Визначення напрямів підвищення ефективності виробництва;

2) визначення вартості цінних паперів для купівлі-продажу;

3) визначення вартості підприємства для купівлі-продажу частково або єдиним майновим комплексом;

4) реструктуризація або реорганізація: для визначення ринкової вартості майна та ціни викупу акцій, конвертація премій;

5) визначення кредитоспроможності підприємства, визначення застави при кредитуванні;

6) страхування, в процесі якого виникає необхідність оцінка вартості для оцінювання активів і можливих втрат;

7) при здійсненні чи реалізації інвестиційного проекту, необхідно знати вихідну вартість проекту.

Об’єктами оцінювання є:

1) майно;

2) корпоративні права та інші фінансові активи;

3) обігові кошти;

4) земельна ділянка;

5) товарний знак, ліцензії, патенти, авторські права;

6) інші нематеріальні активи, фінансові пасиви.

Принципи здійснення оцінювання вартості підприємства:

1) принцип заміщення – вартість підприємства, яке ми оцінюємо, може бути прирівняна до аналогічного підприємства;

2) принцип майбутніх переваг – розрахунок майбутнього прибутку може дати можливість здійснити прогнозну вартість майна підприємства у майбутньому;

3) принцип більшої продуктивності – при оцінювання вартості підприємства необхідно враховувати продуктивність праці та інших фактичних показників, які можуть здійснюватися під впливом факторів;

4) принцип мінливості – допускає вплив соціальних, екологічних, політичних факторів, які можуть впливати на вартість підприємства.

На вартість підприємства впливають такі фактори:

1. політичні;

2. економічні;

3. соціальні;

4. демографічні;

5. природно-кліматичні;

6. екологічні;

7. техногенні.

Звіт про оцінку вартості майна містить наступні розділи:

1. підстава за якою здійснюється оцінювання;

2. формування мети та виду оцінювання;

3. визначення періоду;

4. загальна характеристика підприємства;

5. обґрунтування вибору методів оцінювання та їх опис;

6. джерела інформації, на основі якої робиться оцінювання;

7. опис показників і чинників, які впливають на процес оцінювання вартості;

8. розрахунок вартості;

9. висновок.

Взаємозв’язок цілей оцінювання з суб’єктами:

Суб’єкт: підприємство як юридична особа

Цілі:

ü забезпечення економічної безпеки;

ü реструктуризація;

ü антикризове управління;

ü для АТ – випуск акцій;

ü обґрунтування вартості при купівлі-продажі.

Суб’єкт: фінансово-кредитна установа

Цілі:

ü перевірка фінансової надійності позичальника;

ü визначення кредитоспроможності;

ü оцінка вартості заставного майна.

Суб’єкт: страхові організації

Цілі:

ü встановлення обсягу страхового внеску;

ü визначення суми страхових виплат.

Суб’єкт: фондові біржі

Цілі:

ü рахунок кон’юнктурних характеристик бізнесу;

ü перевірка обґрунтованості котирування цінних паперів.

Суб’єкт: інвестори

Цілі:

ü перевірка доцільності інвестицій;

ü оцінювання інвестиційних проектів;

ü визначення припустимої ціни купівлі-продажу або майна для включення в інвестиційний процес.

Суб’єкт: органи державної влади

Цілі:

ü підготовка державного підприємства до приватизації;

ü визначення бази оподаткування при нарахуванні податків;

ü визначення виторгу від примусової ліквідації при процедурі банкрутства;

ü оцінювання вартості державного пакету акцій;

ü оцінювання для судових цілей.

2. Методи оцінки вартості підприємства

Розрізняють три підходи до оцінювання вартості підприємства:

· Дохідний;

· витратний;

· порівняльний

Дохідний складається з:

1) методу капіталізації доходів;

2) методу розрахунку періоду окупності;

3) методу дисконтування грошових потоків

Методи витратного підходу:

1) метод чистих активів;

2) метод ліквідаційної вартості

Методи порівняльного підходу:

1) метод галузевих коефіцієнтів;

2) метод операцій (угод);

3) метод ринку капіталу

Ринкова ціна підприємства може визначатися за формулою:

Ринкова ціна підприємства = середній чистий дохід / норма капіталізації

Норма капіталізації = чистий грошовий потік / індикатор вартості підприємства

3. Практична робота з оцінки вартості

Практична робота складається з семи етапів:

1-ий етап: складання договору оцінки вартості;

2-ий етап: збір інформації про об’єкт оцінки, вибір і обґрунтування методів;

3-ій етап: застосування методичних підходів, методів і оціночних процедур;

4-ий етап: проведення аудиторської перевірки та інвентаризації;

5-ий етап: перевірка та узгодження результатів;

6-ий етап: складання звіту про хід роботи і висновку про вартість об’єкту на день оцінки;

7-ий етап: затвердження звіту (звіт підписує замовник).

Тема 10. «Фінансова діяльність підприємства у сфері зовнішньо-економічних відносин»

1. Компенція фінансових служб у сфері ЗЕД

2. Розрахунки при здійсненні зовнішньо-економічних операцій

3. Регулювання розподілу виторгу від ЗЕД

4. Митне оформлення та оподаткування зовнішньо-економічних операцій

1. Компенція фінансових служб у сфері ЗЕД

Відповідно до ЗУ «Про ЗЕД», ЗЕД – це діяльність суб’єктів підприємництва України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудованих на взаємовідносинах між ними і має місце як на території України, так і за її межами.

Принципи здійснення ЗЕД:

1. Принцип суверенітету при здійсненні ЗЕД – надається право здійснення ЗЕД всім суб’єктам господарської діяльності всіх організаційно-правових форм, якщо вони не порушують законодавство;

2. принцип свободи зовнішньо-економічного підприємництва – право суб’єктів вільно вступати в зовнішньо-економічні операції, вибирати форму діяльності;

3. принцип юридичної рівності;

4. принцип верховенства закону – регулювання діяльності здійснюється законом України, не можна здійснювати таку діяльність, яка порушує цей закон;

5. принцип захисту інтересів суб’єктів ЗЕД;

6. принцип еквівалентності обміну – здійснення справедливих угод і контрактів, не порушуючи антидемпінгове законодавство.

Суб’єктами ЗЕД є:

1. Фізичні особи як громадяни України, так і іноземні громадяни;

2. юридичні особи, які мають постійне місце знаходження на території України (підприємства, організації, товариства, спілки);

3. об’єднання фізичних і юридичних осіб, які за законом не юридичними особами, але які знаходяться на території України;

4. структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами України (філії, відділення), але мають постійне місце знаходження в Україні;

5. спільні підприємства.

Відповідно до законодавства України розрізняють наступні види ЗЕД, які здійснюються на території України:

1. експорт товарів і послуг; реекспорт – продаж іноземним суб’єктам господарської діяльності товарів, які були раніше імпортовані на територію України;

2. імпорт товарів і послуг – купівля-продаж з ввезених товарів на територію України;

3. надання суб’єктами ЗЕД України послуг іноземним суб’єктам;

4. наукова, науково-технічна, навчальна кооперація з іноземними суб’єктами, навчання спеціалістів за кордоном, міжнародні фінансові операції з цінними паперами;

5. кредитні та розрахункові операції;

6. спільна підприємницька діяльність, в т.ч. створення спільних підприємств, проведення спільних господарських операцій, спільне володіння майном;

7. підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням патентів, ліцензій, ноу-хау;

8. організація і проведення виставок, аукціонів, конференцій, що здійснюються на комерційних умовах з участю суб’єктів ЗЕД;

9. організація оптової, роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту іноземними суб’єктами, товарообмінні (бартерні) операції, зустрічна торгівля;

10. орендні лізингові операції;

11. операції з продажу і обміну валюти на валютних аукціонах та валютних біржах;

12. робота на контрактній основі фізичних осіб України як на території України, так і за її межами.

До основних завдань фінансиста у сфері ЗЕД належать:

1. вибір найбільш прийнятної форми розрахунків та їх організація;

2. здійснення операцій з придбання та продажу валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

3. оптимізація фінансових відносин із посередниками;

4. фінансове забезпечення імпортних та експортних операцій;

5. визначення умов здійснення товарообмінних операцій;

6. податкове планування при здійсненні зовнішньоекономічних операцій;

7. управління ризиками у сфері зовнішньоекономічних відносин.

Ризики в ЗЕД можуть бути:

ü транспортні та складські;

ü ризик зміни курсу валюти;

ü платіжні ризики;

ü політичні ризики.

При укладанні суб'єктами підприємницької діяльності зовнішньо-економічних договорів (тільки для купівлі-продажу товарів) застосовуються міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів (ІНКОТЕРМС). Ці правила визначені міжнародною торгівельною палатою. На сьогодні діють правила ІНКОТЕРМС, які включають 13 умов постачання і умовно розбиті на 4 групи (E, F, C, D).

Параметри 4-ох груп:

· група Е - витрати і ризики переходять до покупця одразу після передачі продавцем товару в розпорядження покупця на своєму підприємстві;

· група F - витрати і ризики переходять до покупця після передачі товарів перевізнику чи в порту відвантаження (покупець несе витрати на перевезення);

· група С - продавець несе витрати до пункту призначення, однак, ризики переходять до покупця після передачі товару перевізнику;

· рупа D: продавець повинен нести всі витрати та ризики доти, поки товар не буде доставлено в місце призначення.

2. Розрахунки при здійсненні зовнішньо-економічних операцій

В практиці фінансової діяльності використовують такі основні способи здійснення розрахунків у рамках зовнішньоекономічних операцій:

· передплата (авансовий платіж);

· документарний акредитив;

· документарне інкасо;

· платіж по відкритому рахунку.

Розрахунки з використанням акредитиву чи інкасо вважаються документарними (забезпеченими), а передоплата і за відкритим рахунком - бездокументарні (незабезпечені).

Валютно-фінансові і платіжні умови залежать від:

- характеру економічних і політичних відносин між країнами;

- від кон’юнктури ринку;

- від характеру товарів;

- від торговельних звичаїв;

- від наявності міжнародних угод;

- від банківських традицій.

Зовнішньо-торговельні контракти встановлюють детальні умови:

- ціна товару;

- валюта ціни;

- валюта платежу;

- умови платежу;

- засоби платежу;

- форми розрахунків;

- банки, через які будуть здійснюватись розрахунки.

У міжнародній практиці є 5 способів визначення ціни:

1) Тверда фіксація цін при укладанні контракту – ціни не змінюються протягом дії усього контракту (на ринку стабільні ціни);

2) під час підписання контракту фіксується принцип визначення ціни, а ціна встановлюється в момент виконання контракту(на ринку тенденція до зростання ціни);

3) перегляд контрактних цін – походить від двох попередніх; на момент підписання контракту встановлюється фіксована ціна, але якщо ціна перетне меже 5%, то фіксовану ціну переглядають;

4) довільна (глинка) ціна – залежить від змінних витрат експортної продукції; в контракті обумовлюються такі можливості ціни і встановлюються межі;

5) змішана форма – частина ціни твердо фіксується, а частина встановлюється у зміненій формі.

Валюта платежу – це валюта, якою погашається зобов’язання імпортера або позичальника.

Якщо валютні курси нестабільні, то ціни фіксуються в стійкій валюті, а платіж у валюті країни-імпортера.

Неспівпадіння валюти ціни і валюти платежу є причиною виникнення валютних ризиків. Якщо курс валюти ціни знижується, то сума платежу зменшується і навпаки (для експорту виникає ризик зниження валютного платежу, а для імпорту – збільшення валютного платежу).

Для запобігання таких ризиків застосовуються такі засоби:

§ можливість зміни термінів платежу;

§ збалансованість грошових вимог і зобов’язань;

§ валютно-товарні застереження;

§ бартерні угоди;

§ включення можливих збитків у ціну контракту.

Характеристика умов платежу за міжнародно-торгівельними операціями

Умова платежу	Характеристика	Переваги	Недоліки
Передоплата (аванс)	Імпортер здійснює платіж до відвантаження	Імпортер отримує кошти негайно і не несе ризиків	Переобтяження ліквідності імпортера
Документальний акредитив	Імпортер виставляє акредитив через свій банк	Експортер отримує платіж через банк імпортера	Зростають банківські витрати, ускладнюється процедура огляду товарів перед оплатою
Документи проти оплати	Документи знаходяться в банку імпортера і видаються під час оплати	Експортер отримує гроші при передачі товарів, імпортер отримує товар негайно при оплаті	Виникають банківські витрати, імпортер платить без огляду товару
Документи проти акцепту	При одержанні документів імпортер повинен акцептувати вексель	Імпортер одержує товар до оплати (надає своєрідний кредит)	Підвищуються банківські витрати, обмежується ліквідність експортера
Оплата після одержання товару	Експортер постачає товари і лише після цього отримує гроші	Імпортер отримує товар і тільки тоді оплачує	Переобтяження ліквідності імпортера
Відкритий рахунок (термін платежу)	Імпортер сплачує після одержання товарів та закінчення певного терміну	Виключення ризиків для імпортера	Експортер не знає, коли отримає гроші

Тема 11. «Бюджетування підприємства»

1. Сутність бюджетування

2. Способи бюджетування

3. Бюджетний контроль і аналіз відхилень

1. Сутність бюджетування

Бюджетування – це процес складання і контролю за виконанням бюджету.

Основні ознаки бюджетування:

1. Короткостроковість (1 рік);

2. високий рівень конкретизації;

3. внутрішня спрямованість;

4. тісна інтеграція аналізу і контроль відхилень.

Два основних завдання бюджетування:

1) Визначення складу і обсягу витрат;

2) забезпечення покриття витрат фінансовими ресурсами з різних джерел;

Планування – це прогнозування шляхів і засобів досягнення поставлених цілей; може здійснюватися у короткостроковий (фінансова тактика) або довгостроковий (фінансова стратегія) термін.

Бюджетування – фіксація і координація шляхів у короткостроковому періоді.

Функції бюджетування:

1. Регулювання. Регулювання фінансової компетенції, визначення потреб і можливих джерел фінансування;

2. прогнозування;

3. координація. Наявні і залучені ресурси координуються для досягнення тактичних і стратегічних цілей;

4. мотивація. Виконання окремих показників бюджету і можливість іншого регулювання повинна ефективно здійснюватися.

Процеси бюджетування складаються з таких етапів:

І етап: розробка стратегічних цілей;

ІІ етап: доведення бюджетної резолюції до середньої ланки менеджерів;

ІІІ етап: розробка первинних форм документації, за якою буде здійснюватися збір та обробка інформації;

ІV етап: заповнення первинних форм і направлення їх до відділу контролю;

V етап: розробка прогнозів, планування показників, аналіз альтернатив, вплив певних факторів на результат;

VI етап: координація показників різних бюджетів;

VII етап: фіксація показників у відповідних бюджетах;

VIII етап: затвердження бюджетних показників та доведення бюджетів до виконання;

ІХ етап: бюджетний контроль, аналіз відхилень, виявлення причин;

Х етап: рапортування про результат виконання бюджетів;

ХІ етап: коригування планів і бюджетів відповідно до рекомендацій.

Класифікація бюджетів:

1) згідно видів діяльності підприємства:

ü операційної діяльності;

ü інвестиційної діяльності;

ü фінансової діяльності;

2) залежно від видів витрат:

ü капітальний;

ü поточний;

3) залежно від широти номенклатури:

ü функціональний – для забезпечення окремої функції;

ü комплексний;

4) залежно від методів розробки:

ü фіксовані (стабільні);

ü гнучкі.

Фіксовані бюджети – ті, які не змінюються зі зміною обсягів виробництва (бюджет адміністративних витрат, бюджет витрат на рекламу).

Гнучкі бюджети – планові розрахунки витрат і фінансово-економічні результати можуть змінюватися залежно від обсягів виробництва та реалізації продукції (бюджет витрат, які відносяться до умовно-змінних).

Платіжний календар – особлива форма бюджету, яка складається з окремих видів руху грошових коштів.

Принципи бюджетування:

1. Повноти;

2. координації;

3. централізації;

4. спеціалізації;

5. періодичності;

6. прозорості;

7. точності;

8. декомпозиції.

2. Способи бюджетування

Існує два способи складання бюджетів:

1) Нуль-базис бюджетування (ZBB). Для новостворених підприємств, в яких немає попереднього бюджету. Базою для нуль-базис бюджетування є так звана “точка-нуль”. Тоді всі планові показники розраховуються на підставі норм і нормативів. Бюджетні показники розраховуються на основі розрахунку потреб у капіталі для фінансування необоротних і оборотних активів на основі коригування. Можуть використовуватися методи калькулювання собівартості і ціноутворення.

2) Традиційне бюджетування. В основі розрахунків, планування розраховане на показники попереднього періоду. Будуються динамічні ряди.

Система бюджетів на підприємстві складається з трьох рівнів:

1) Сукупність основних бюджетів;

2) первинний бюджет;

3) часткові бюджети.

Ø 1) баланс, планові інвестиції, фінансові ризики;

Ø 2) фіксовані планові показники фактора, який найбільше впливає на діяльність підприємства;

Ø 3) бюджет виробництва, реалізація продукції, товаро-матеріальних запасів, споживання енергії, фонд оплати праці, бюджетне погашення кредитів, податковий бюджет.

3. Бюджетний контроль і аналіз відхилень

Бюджетний контроль – це порівняння фактичних показників фінансово-господарської діяльності з плановими.

Елементи бюджетного контролю:

Об’єкт – бюджет;

Суб’єкт – служби контролю;

Інструменти – методи, процедури.

1. Сутність і основні завдання контролінгу

2. Функції контролінгу

3. Інструменти та методи контролінгу

1. Сутність і основні завдання контролінгу

Фінансовий контролінг – це функціональна система управління, планування, контролю, аналіз відхилень, координації. Внутрішнього консалтингу та загального інформаційного забезпечення.

Завдання контролінгу:

1. збір та аналіз як внутрішньої, так і зовнішньої інформації про об'єкт контролінгу;

2. виявлення проблемних питань діяльності підприємства;

3. забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків у фінансово-господарській діяльності, а також розробка заходів щодо їх усунення;

4. виявлення резервів зниження собівартості продукції, виявлення можливостей для зростання рентабельності і загального підвищення ефективності діяльності;

5. забезпечення контролю за показниками діяльності,порівняння фактичних показників з плановими показниками.

Групи контролінгу:

· Стратегічний - включає в себе:

o стратегічне планування;

o систему раннього попередження;

· оперативний:

o бюджетування;

o внутрішній консалтинг.

Контролінг

Стратегічний

Оперативний

Внутрішній консалтинг

Бюджетування

Стратегічне планування

Система раннього попередження

2. Функції контролінгу

1) Стратегічне фінансове планування;

2) оперативне планування (бюджетування);

3) бюджетний контроль;

4) внутрішній консалтинг;

5) внутрішній аудит і ревізія;

6) координація планів і діяльності.

3. Інструменти контролінгу

1) Специфічні;

2) загальноекономічні.

Загальноекономічні інструменти:

ü метод порівняння;

ü групування (типологізація, класифікація, систематизація);

ü синтез, індукція, дедукція;

ü трендовий аналіз;

ü прогнозування.

Специфічні інструменти:

ü опитування (анкетування);

ü факторний аналіз;

ü аналіз точки беззбитковості;

ü вартісний аналіз;

ü портфельний аналіз;

ü АВС аналіз;

ü нуль-базис бюджетування;

ü бенчмаркінг.

Аналіз точки беззбитковості – це визначення мінімального розміру виробництва продукції, при якому підприємство не несе збитків.

Вартісний аналіз – проводиться для виявлення вартісних факторів, що впливають на собівартість і вартість продукції.

Портфельний аналіз – це інструмент стратегічного контролінгу, який має на меті визначення теперішньої вартості портфелю цінних паперів і визначає вплив факторів.

АВС аналіз – використовується для дослідження ринку постачання продукції і сировини.

Бенчмаркінг – безперервний процес порівняння певного товару з товарами конкурентів.

Дата добавления: 2014-01-04