Індикатори методу йодометрії. Робочі та стандартні розчини

Йодометрія і сфери її застосування

Йодометрія – метод об'ємного ана­лізу, в основі якого лежить вимірювання кількості йоду, що витрачається на окиснення відновників або виділяється при взаємодії окисників з розчином калій йодиду.

Йодометричний метод широко засто­совується при визначенні найрізноманітніших об'єктів. Існують добре роз­роблені і точні методи йодометричного визначення Купруму(ІІ), Стануму(ІІ), Арсену(ІІІ) та багатьох інших елементів і їх сполук.

Важливою особливістю йодометрії є висока точність установ­лення точки еквівалентності, що зв'язано з наявністю чутливого специ­фічного індикатора. Індикатором у методі йодометрії є розчин крохмалю, який утворює з найменшими кількостями йоду забарвлену в інтенсивносиній колір адсорбційну сполуку. Реакція відзначається високою чут­живістю, так 0,00001н розчини йоду утворюють з крохмалем помітно синє забарвлення. Точку еквівалентності можна також установити за жовтим забарвленням вільного йоду. В цьому випадку для збіль­шення чутливості визначень іноді застосовують екстрагування йоду хлорофор­мом, чотирихлористим вуглецем або іншими органічними розчинниками. Екстрагуванням можна перевести найменші кількості йоду з великого об'єму водного розчину в невеликий об'єм органічного розчинника і значно збільшити інтенсивність жовтого забарвлення.

Щоб зменшити помилки через лет­кість йоду, усі роботи треба, по можливості, виконувати в закритих склянках або колбах. Через леткість йоду і малу розчинність його у воді для титрування використовують розчини йоду в концентрованому розчині калій йодиду.

При визначенні окисників у розчині створюють великий надлишок калій йодиду, щоб перевести твердий йод, який виділяється при реакції, у розчин і зменшити його леткість.

Не слід також залишати на довгий час на повітрі підкислені розчини калій йодиду, які перед­бачено використовувати для йодометричних визначень, щоб уникнути окиснення розчинів калій йодиду киснем повітря. Швидкість окис­лення зростає також під впливом прямих сонячних променів.

Крохмаль. Крохмаль утворює з розчином йоду адсорбційну спо­луку інтенсивносинього кольору. Молекулярний йод не дає з крохмалем забарвленої сполуки; для цього треба, щоб у розчині були йони йоду. Тому всі йодометричні визначення проводять у розчинах, що містять надлишок калій йодиду. Чутливість йодкрохмальної реакції зменшується зі збільшенням температури; отже, точ­ність установлення точки еквівалентності при титруванні холодних роз­чинів значно більша, ніж при титруванні гарячих розчинів. Чутливість залежить також від способу приготування індикатора: правильно при­готовлені розчини крохмалю повинні забарвлюватися в чисто синій колір від добавляння однієї краплини 0,01н розчину йоду. Неправильно при­готовлені розчини індикатора або розчини, що зберігалися довгий час, часто утворюють з йодом сполуки фіолетового кольору. Такі розчини крохмалю мало придатні для визначення, тому що чутливість реакції в цьому випадку значно зменшується.

Приготування розчину крохмалю. Як індикатор беруть 0,2% розчин крохмалю. Готують розчин так: півлітра дистильованої води нагрівають до кипіння; потім збовтують у пробірці 1 г розчинного крохмалю з 10 см³ холодної води і виливають утворену суспензію в кип­лячу воду. Кип'ятіння продовжують ще 1-2 хв, після чого розчин крох­малю охолоджують і закривають колбу ватним тампоном. Правильно приготований розчин крохмалю повинен бути прозорим і не містити окремих грудочок твердого крохмалю.

Колоїдний розчин крохмалю з часом коагулює і при цьому мутніє; з нього виділяються тверді грудочки. Такий «старий» розчин крохмалю непридатний для йодометричних визначень. Розчин крохмалю треба за­хищати від проникнення мікроорганізмів, які псують індикатор. Щоб запобігти цьому, можна стерилізувати його, добавивши невелику кіль­кість (5-10 мг) гідраргірум (ІІ) йодиду; такі стерилізовані розчини зберігаються довгий час. Для кожного титрування витрачають 2-3 см³ розчину інди­катора.

Йод. Кристалічний йод містить вологу, домішки хлору, брому і деяких інших речовин, тому препарат йоду, який буває в продажу, не відповідає вимогам до вихідних речовин і непридатний для при­готування розчину точно відомої концентрації безпосередньо з наважки. Неочищений препарат йоду можна використати для приготування робочого розчину, Сн якого потім треба встановити титруванням. Для титрування робочого розчину йоду застосовують розчин натрій тіосульфату, точну концентрацію якого спочатку встановлюють за іншою вихідною речовиною. Йод погано розчиняється у воді, але його розчинність значно зростає в присутності калій йодиду через утворення полійодиду: І₂ + І^– = І₃^–

Для розчинення йоду доцільно брати трьох, чотирьохкратний надлишок калій йодиду проти кількості еквівалентів йоду. Такий надлишок потрібний для того, щоб збільшити розчинність йоду. Концентра­ція розчинів йоду, що зберігаються на денному світлі, поступово збіль­шується, бо калій йодид окиснюється киснем повітря з виділенням вільного йоду, тому титровані розчини йоду тримають у склянках з темного скла.

При йодометричних визначеннях можна користуватись 0,05 н робо­чими розчинами йоду.

Приготування розчину йоду і встановлення його нормальності. Для приготування 250 см³ 0,05н розчину йоду необхідно зважити 1,5860 г йоду. Для приготування розчину йоду можна брати неочищений йод. Потрібну кількість йоду відважують на тех­нічних терезах і розчиняють у концентрованому розчині калій йодиду (4,5-5 г калій йодиду розчиняють у 10-15 см³ дистильованої води і отримують концентрований розчин КІ, цього розчину достатньо для приготування 250 см³ розчину йоду), отриманий розчин розводять водою у вимірювальній колбі на 250 см³ до риски. Приготований таким чином розчин йоду має приблизну концентрацію.

Встановлення Сн розчину йоду за допомогою титрування розчином тіосульфату. З колби відбирають піпеткою 25 см³ розчину йоду, переносять його в конічну колбу на 250 см³ і титрують 0,05н розчином натрій тіосульфату. Коли жовте забарвлен­ня йоду в колбі помітно зменшиться, доливають 2-3 см³ розчину крох­малю і продовжують титрування доти, поки синє забарвлення розчину зникне. С_Н розчину йоду обчислюють за рівнянням:

де – молярна концентрація еквіваленту розчинів тіосульфату і йоду, а і – об'єм розчину тіосульфату, витрачений на титруванні, і об’єм йоду, який взяли для аналізу, см³.

Натрій тіосульфат Na₂S₂О₃. Концентрація розчинів тіосульфату натрію не є сталою, вона з часом змінюється під впливом вуглекислого газу повітря:

Na₂S₂O₃ + CO₂ + H₂O → NaHSO₃ + S + NaHCO₃

Щоб запобігти цій реакції, тіосульфат слід розчиняти у воді, з якої видалено (кип'ятінням) вуглекислий газ, і захищати розчини тіосульфату від проникнення СO₂ за допомогою хлоркальцієвих трубок, наповнених натронним вапном.

Розчин тіосульфату нат­рію звичайно приготовляють приблизної концентрації; точну Сн розчину встановлюють за іншими вихідними речовинами. Най­частіше для нього використовують розчин калій дихромату. Сіль калій дихромату не містить кристалізаційної води і не змінює свого складу при зберіганні. Водні розчини калій дихромату стійкі, їх концент­рація тривалий час залишається незмінною. Установлення нормальності робочого розчину тіосульфату за дихроматом проводиться на основі реакцій:

K₂Cr₂O₇ + 6KI + H₂SO₄ → 4K₂SO₄ + Cr₂(SO₄)₃ + 3I₂ + 7H₂O

I₂ + 2Na₂S₂O₃ → 2NaI + Na₂S₄O₆

З цих рівнянь видно, що кількість виділеного йоду еквівалентна кіль­кості взятого калій дихромату; у свою чергу, між кількостями йоду і затраченого на титрування тіосульфату існують також еквівалентні спів­відношення. Отже, за нормальністю і об'ємом взятого розчину дихромату та об'ємом витраченого на титрування розчину тіосульфату можна розрахувати точну концентрацію останнього.

Приготування розчину тіосульфату натрію. Для практичної роботи досить мати 500см³ 0,05 н. розчину тіосульфа­ту, отже, треба відважити на технічних терезах 6,2 г Na₂S₂О₃ ∙ 5Н₂О. На­важку тіосульфату розчиняють у дистильованій воді, позбавленій вугле­кислого газу; розчин перед установленням його нормальності залишають на кілька днів.

Встановлення Сн розчину тіосульфату за дихроматом. Для встановлення Сн розчину тіосульфату застосовують йод або К₂Сг₂О₇. Пряме титрування розчину тіосульфату розчином дихромату не застосовується, тому що реакція проходить не стехіометрично. В основі визначення концентрації розчину тіосульфату лежить реакція:

K₂Cr₂O₇ + 6KI + H₂SO₄ ® 4K₂SO₄ + Cr₂(SO₄)₃ + 3I₂ + 7H₂O

Вільний йод титрують розчином тіосульфату:

I₂ + 2Na₂S₂O₃ ® 2NaI + Na₂S₄O₆

З цих рівнянь видно, що у відновленні дихромат-іону беруть участь 6 електронів; отже, маса еквівалентна калій дихромату в цій реакції дорівнює 1/6 молекулярної маси. Для встановлення Сн розчину тіосульфату користуються 0,05н розчином K₂Cr₂O₇, його готують, розчиняючи 0,6129 г ч.д.а. препарату у мірній колбі на 250 см³.

У розчин вводять стільки калій йодиду, щоб його вистачило для повного відновлення калій дихромату і для розчинення йоду, що виді­лився в процесі реакції. Обчислюють потрібну наважку калій йодиду так: для титрування найчастіше беруть 25 см³ 0,05 н. розчину K₂Cr₂O₇, тому еквівалентна кількість калій йодиду в грамах становитиме (25 см³ 0,05н розчину КІ):

m = 0,025л ∙ 0,05моль/л ∙167г/моль @ 0,2г,

де167 г/моль – m_e КІ.

Оскільки КІ звичайно беруть у 3-4 кратному надлишку, то необхідна маса КІ становитиме 0,6-0,8 г.

Порядок визначення. У конічну колбу на 200 см³ переносять піпет­кою 25 см³ 0,05н розчину калій дихромату. Потім у вимірювальному циліндрі розчиняють 2 г калій йодиду в 60 см³ води (для проведення трьох паралельних проб); до 20 см³ цього розчину добавляють 15-20 см³ розчину сірчаної кислоти (1:4). Якщо після підкислення спостеріга­тиметься виділення йоду, його відновлюють, добавляючи 1-2 краплини 0,01н розчину натрій тіосульфату. Безбарвний підкислений розчин калій йодиду вливають при енергійному перемішуванні в колбу з від­міряним розчином К₂Сг₂О₇ і закривають її годинниковим склом. Через 1-2 хв. розводять розчин у колбі 40-50 см³ води і титрують з бюретки розчином натрій тіосульфату, добавляючи останній порціями по 1-2 см³ і старанно перемішуючи. Коли колір розчину стане жовтувато-зеленим, добавляють 2-3 см³ розчину крохмалю: виникає інтенсивносинє забарвлення.

Титрування продовжують, доливаючи робочий розчин повільніше, окремими краплинами. У точці еквівалентності спостерігається чіткий перехід забарвлення від синього до світло-зеленого. Титрування повто­рюють ще 2-3 рази з новими кількостями розчину калій дихромату. Розбіжність між паралельними визначеннями не повинна перевищувати 0,02-0,03 см³. Обчислюють Сн розчину Na₂S₂О₃:

де і – молярна концентрація еквіваленту розчинів калій дихромату і натрій тіосульфату, і – об’єм розчину калій дихромату, який взяли для аналізу, і об’єм розчину натрій тіосульфату, витрачений на титрування, см³.

Дата добавления: 2014-01-04