Основні заходи психологічного супроводження навчального процесу у ВНЗ МНС України

Технологія психологічного супроводу студентів у професійній освіті добре представлена Э.Ф. Зеєром [4]. Він співвідносить вирішення завдань психологічного супроводу з етапами професійного навчання: адаптацією, інтенсифікацією та ідентифікацією. На етапі адаптації (перший курс) – завдання ПСВ полягає в наданні допомоги студентові в адаптації до нових умов життєдіяльності. Тому в технологічну програму цієї роботи входять:

- діагностика готовності до навчально-пізнавальної діяльності, мотивів навчання, ціннісних орієнтацій, соціально-психологічних установок;

- допомога в розвитку учбових умінь і регуляції своєї життєдіяльності;

- психологічна підтримка першокурсників у подоланні труднощів самостійного життя і вибудовуванні комфортних взаємин з однокурсниками і педагогами;

- консультування першокурсників, що розчарувалися у вибраній спеціальності;

- корекція професійного самовизначення при компромісному виборі професії.

На відносно благополучному етапі інтенсифікації (другий і третій курси) функції ПСВ зводяться до діагностики особистісного й інтелектуального розвитку, наданню допомоги в вирішенні проблем, що виникають у взаєминах з однолітками і педагогами, а також в суто особистих стосунках. Відповідно тут необхідні технології розвиваючої діагностики, психологічного консультування, корекції особистісного і інтелектуального профілів.

На етапі ідентифікації (четвертий і п’ятий курси) завдання ПСВ полягають “у фінішній діагностиці професійних здібностей, допомозі в знаходженні професійного поля реалізації себе, підтримці в знаходженні сенсу майбутньої життєдіяльності. Головне – допомогти випускникам професійно самовизначитися і знайти місце роботи”. Загальною метою психологічної служби у вищих закладах освіти є сприяння особистісному зростанню та професійному становленню студентів. Період навчання у ВЗО, під час якого здійснюються професійна ідентифікація та адаптація майбутнього спеціаліста, – найбільш важливий для розвитку особистості фахівця будь-якої сфери діяльності і від успішного психологічного забезпечення навчально-виховного процесу великою мірою залежить ефективність підготовки молодих кадрів.

Професія пожежного-рятувальника пов’язана з великою емоційністю та обумовлена такими особливостями діяльності, як: неперервна нервово- психічна напруга, великі фізичні навантаження, необхідність підтримувати інтенсивність та концентрацію уваги, високий рівень відповідальності. Крім того, невідповідність індивідуальних психологічних властивостей людини професійно важливим якостям фахівця перешкоджає швидкому й ефективному оволодінню навичками професійної діяльності, призводить до зростання плинності кадрів, вимагає значного психологічного напруження для якісного виконання роботи. Уникнути таких наслідків можна завдяки створенню злагодженої системи психологічного супроводу навчальної та професійної підготовки спеціалістів з пожежної безпеки. Слід відзначити, що підготовку та проведення основних заходів супрововоджуючого процесу у ВНЗ МНС України здійснює служба психологічного забезпечення.

Психологічне супроводження розпочинається з моменту вступу кандидата до вищого навчального закладу і продовжується протягом всього періоду професійної діяльності.

До основних завдань психологічного супроводження навчального процесу слід віднести наступні:

1. Проведення психологічного відбору та визначення придатності кандидатів на навчання.

2. Психологічне обстеження кандидатів на навчання (на етапі первинної підготовки), спрямоване на поглиблене вивчення та оцінку психологічних особливостей особистості, рівня розвитку пізнавальних здібностей, мотиваційної та емоційно-вольової сфери, особливостей спілкування та взаємодії у взводі.

3. Підготовка рекомендацій з оптимального розподілу курсантів в навчальні взводи та на посади молодших командирів.

4. Психологічна підтримка адаптації курсантів та працівників до умов служби відповідно до їх фаху та особистісних особливостей. Це передбачає вивчення психологічних особливостей особистості, особливостей пристосування до психологічного клімату, традицій та норм колективу, до системи соціальних ролей, що витікають з структури субординаційних відносин.

5. Оцінка можливостей кваліфікаційного зростання курсантів у просуванні по службі відповідно до їх психологічних особливостей, та формування серед них резерву на висунення.

6. Проведення соціометричних та соціологічних досліджень серед постійного і перемінного складу. Вивчення соціально-психологічного клімату в структурних підрозділах, розробка за результатами цієї роботи відповідних рекомендацій.

7. Формування психологічної готовності до діяльності в екстремальних ситуаціях.

8. Проведення психологічного обстеження та первинної психопрофілактики відхилень у поведінці осіб з ознаками девіантної поведінки. Направлення, в разі необхідності, до центрів психіатричної допомоги для здійснення вторинної психопрофілактики. Підготовка пропозицій щодо віднесення цих осіб до групи посиленої психологічної уваги.

9. Проведення групових та індивідуальних форм психопрофілактичної та психокорекційної роботи.

Психологічний супровід є цілісною системою соціально-психологічних заходів, спрямованих на професійно-психологічний відбір кадрів для діяльності в екстремальних умовах, психологічне забезпечення процесу адаптації, формування морально-психологічних якостей фахівців та їх психологічної готовності до діяльності в складних та небезпечних для життя умовах.

6. Адаптація студентства та курсантів у ВНЗ

Однією з найважливіших задач психологічного супроводження студентів 1 курсу у ВНЗ є діяльність по їх успішній адаптації до умов навчання. Даний вид діяльності включає в себе вивчення особистості студентів, особливості їх пристосування до психологічного клімату, традицій і норм колективу, до системи соціальних ролей, що витікають із структури субординаційних відносин.

Прибуття на місце навчання призводить до значних змін міжособистісних контактів, соціального статусу, життєвих стереотипів, системи взаємовідносин, що склалась з оточуючими і неминуче вимагає перегляду установок, відношень, уявлень про соціальні ролі, таким чином, щоб вони знову були адекватними в нових умовах. Ефективність процесу адаптації в значній мірі визначає успішність освоєння практичної діяльності. Адаптація студентів до навчальної діяльності є складним і багаторівневим процесом, що включає в себе: психофізіологічну, соціальну, психологічну і соціально-психологічну адаптацію.

Адаптація до служби та навчання включає:

- входження в конкретний колектив, встановлення відносин з командирами (начальниками), старшими і рівними за посадою (соціальна адаптація);

- зміну психіки особистості під впливом нових факторів навколишнього середовища до умов діяльності (психологічна адаптація).

Першокурсник, який потрапив у новий колектив, змушений приймати ті „правила гри” які засновуються в ньому. Через деякий час молоду людину тяжко розпізнати. Інтереси, навички у нього залишилися без змін. Однак, поведінка змінюється, вона начебто приводиться у відповідність до поведінки колективу в цілому. Не дивлячись на різні сторони адаптації, необхідно звернути увагу на їх тісний взаємозв’язок. Наприклад, набуття професійної майстерності обумовлено особливостями входження першокурсника в соціальне середовище підрозділу і, в свою чергу, впливає на його авторитет і відношення колективу до нього. І навпаки, суспільна активність курсанта зумовлюється його успішним навчанням.

Проведені дослідження науковців показують, що в згуртуваннях колективах при сприятливих умовах соціально-психологічної адаптації труднощі в оволодінні спеціальністю зустрічаються у 3-4 рази рідше, ніж в підрозділах з несприятливим морально-психологічним кліматом.

Оскільки процес адаптації до навчання та служби являє собою взаємовідносини з навколишнім соціальним середовищем, можна виділити, перш за все, фактори особистісні і фактори зовнішні.

Для розуміння особистісних факторів в ході адаптації офіцеру-керівнику слід знати соціальний досвід молодої людини, основні мотиви навчання, рівень загальної освіти, здібності до оволодіння спеціальністю, типологічні особливості характеру. Адаптація до дисципліни, статутного порядку протікає значно швидше у тих, хто має схильність до служби, відчуває інтерес до спеціальності.

Загальна освіта і технічні здібності полегшують процес адаптації тільки в тому випадку, якщо курсантський колектив згуртований і навчання проходить із задоволенням. Навпаки, якщо спеціальність і службові обов’язки не приносять курсанту радощів, то адаптація затягується.

Встановлено, що особи сангвінічного і холеричного темпераментів значно швидше адаптуються до умов та порядків, ніж флегматики і меланхоліки. Темперамент суттєво впливає на виваженість таких особистісних факторів і характеристик, як самооцінка, сприйняття самого себе, колективізм. Чим сильніше характер, тим конкретніше проявляються відношення до колективу. Так, вольові і принципові курсанти швидко формують або позитивне, або достатньо достовірне негативне відношення до спеціальності, колективу, суспільної роботи.

Серед зовнішніх факторів, які впливають на адаптацію першокурсників до нових умов, можна назвати: навчальне навантаження, необхідність оволодіння технікою, стиль керівництва і систему взаємовідносин в колективі. Велике значення в процесі соціально-психологічної адаптації має спрямованість ціннісних орієнтацій молодої людини. Якщо до навчання в інституті він ставив не вузько корисну, а суспільно значиму мету, усвідомлюючи необхідність служби в МНС України і проявляючи до неї зацікавленість, то можна впевнено сказати, що такий курсант швидко адаптується до нового колективу, протягом перших 3-4 місяців увійде в курсантську сім’ю і стане її повноцінним членом.

Слабкий розвиток або відсутність позитивних соціальних якостей, наявність негативних рис характеру, звичок, поведінки значно знижує адаптивну здібність особистості, гальмує процеси соціально-психологічної адаптації. Не всі першокурсники успішно проходять адаптацію. В реальному житті ми зустрічаємось з молодими людьми, які приносять в курсантський колектив систему бездуховності, егоїзм, негативне ставлення до виконання обов’язків. Позначаються проблеми виховання в сім’ї, попередньому колективі та інші фактори. Таким курсантам тяжко знаходитись в колективах. Одні вимушено пристосовуються до незвичних вимог, які пред’являють не тільки керівництво підрозділу, але і більшість членів колективу. Інші ж, використовуючи ситуацію перехідного періоду та недостатній рівень дисципліни свідомо скоюють порушення. Така ситуація може привести до серйозних конфліктів, якщо своєчасно не прийняти самі рішучі заходи щодо наведення міцного статутного порядку.

Таким чином, колектив першокурсників, рівень його розвитку і організованості є головним об’єктом соціально-психологічної адаптації. Тому основними видами цієї адаптації в умовах нового для них колективу можна назвати:

- адаптацію до взаємовідносин з командирами і начальниками;

- адаптацію до міжособистісних відносин з рівними їм по службовому положенню;

- адаптацію до фізичних і психологічних навантажень.

Завданнями керівників курсантських колективів являється створення

таких умов, щоб максимально полегшити подолання першокурсниками всіх перешкод на шляху до успішної адаптації. Перш за все, необхідно досягти того, щоб проводились всі плановані заняття, виконувався розпорядок дня всіма курсантами підрозділу, обов’язково повинна відбутись бесіда індивідуального характеру з кожним із першокурсників. Необхідно порекомендувати йому своєчасно інформувати про труднощі, які зустрічаються у вивченні обов’язків, виконанні навчальних задач, встановленні контактів із новими товаришами.

Процес входження в колектив, як правило, супроводжується змінами у взаємовідносинах, виникнення дрібних конфліктів. Це не повинно бути байдужим ні для офіцерів, ні для колективу.

Можуть виникнути як симпатії, так і антипатії між курсантами, можливі зміни характеру внутрішньо колективних відносин, різного роду бар’єри, виникає бажання до так званих неформальних об’єднань за інтересами, за принципом земляцтва і т. ін.

В період нового набору в колективах, як правило, відбувається становлення „авторитетів” серед першокурсників. Цей процес важливо знати, управляти ним і вміло формувати здорову суспільну думку. Від того, наскільки добре керівники будуть володіти цією обстановкою, особливо в перші 2-3 тижні після створення молодого курсантського колективу, залежить в цілому подальша ситуація, їх адаптація в новому колективі.

Дата добавления: 2014-01-04