Мал.2.1. Структура балансу

Стор.

Тема 1. ЗНАЧЕННЯ Й ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ 4

Тема 2. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ 10

Тема 3. ПОКАЗНИКИ ТА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 19

Тема 4. АНАЛІЗ СТАНУ ТА ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА 24

Тема 5. АНАЛІЗ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА 35

Тема 6. АНАЛІЗ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА 38

Тема 7. АНАЛІЗ ВХІДНИХ І ВИХІДНИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ 43

Тема 8. АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 58

Тема 9. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ (ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ) ПІДПРИЄМСТВА 61

Тема 10. АНАЛІЗ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ (ОБОРТНОСТІ) ПІДПРИЄМСТВА 63

Тема 11. АНАЛІЗ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ 66

Тема 12 МЕТОДИКИ КОМПЛЕКСНОГО ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 69

Тема 1. ЗНАЧЕННЯ Й ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

1. Предмет фінансового аналізу

2. Мета аналізу

3. Методи фінансового аналізу

4. Види фінансового аналізу

5. Основні етапи фінансового аналізу

6. Можливості і значення фінансового аналізу

7. Фінансовий аналіз та інші економічні науки

Мета лекції.

Визначення основних понять, цілей та завдань фінансового аналізу.

1. Предмет фінансового аналізу

Аналіз - логічний метод наукового дослідження, суть якого полягає в уявному або практичному розчленуванні єдиного цілого на складові частини й вивчення їх у всій багатоманітності суттєвих взаємозв'язків.

Філософія під предметом науки (будь-якої науки) розуміє яку-небудь частину або сторону дійсності, яка вивчається лише даною наукою. Один і той же об’єкт може вивчатися різними науками. Кожна з них знаходить в ньому свої специфічні сторони або відношення. Кожна наука має свій специфічний предмет і метод.

Предметом фінансового аналізу є фінансові ресурси підприємства і їх потоки.

Фінансовий аналіз - це процес дослідження фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів подальшого підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку.

2. Мета аналізу

Перед тим як приступити до проведення аналізу фінансового стану підприємства, потрібно точно визначити вихідну мету аналізу.

Від мети залежить ступінь деталізації і глибина досліджень по окремих напрямках аналізу:

- аналіз майна та джерел його формування;

- аналіз структури витрат;

- аналіз структури балансу й оборотних коштів;

- аналіз ліквідності і фінансової стійкості;

- аналіз грошового потоку;

- аналіз оборотності;

- аналіз прибутковості;

- аналіз ефективності діяльності компанії.

Основною метою фінансового аналізу є одержання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства і фінансових результатів його діяльності.

При цьому фінансового менеджера може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і очікувані параметри в найближчій чи віддаленій перспективі.

Мета аналізу досягається в результаті вирішення визначеного взаємозалежного набору аналітичних задач. Щоб приймати рішення по керуванню в області виробництва, фінансів, інвестицій керівництву потрібна постійна ділова поінформованість з відповідних питань, що є результатом добору, аналізу, оцінки і концентрації вихідної інформації. Необхідно аналітичне прочитання вихідних даних, виходячи з цілей аналізу і керування.

Але не тільки тимчасові границі визначають альтернативність цілей фінансового аналізу. Вони залежать також від цілей суб'єктів фінансового аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації.

В найбільш загальній формі цілі основних користувачів фінансової інформації представлені (за Е.Хелфертом) на мал. 1.1.

	Менеджери	Власники	Кредитори
1 ціль	Аналіз виробничої діяльності: - коефіцієнти прибутковості (по балансовому прибутку); - рівень рентабельності (по чистому прибутку); - аналіз поточних (операційних) витрат; - аналіз податкових платежів; - операційний важіль; - порівняльний аналіз.	Прибутковість: - доходність власного капіталу; - доходність акціонерного капіталу; - прибуток на акцію; - грошовий потік на акцію; - курс акцій; - загальний прибуток акціонера; - інвестиційна вартість бізнесу.	Ліквідність: - коефіцієнт поточної ліквідності; - коефіцієнт миттєвої ліквідності; - ліквідаційна вартість підприємства; - характеристика грошових потоків
2 ціль	Управління ресурсами: - обертання активів; - управління оборотним капіталом; - обертання запасів; - характеристика дебіторської заборгованості; - характеристика кредиторської заборгованості; - ефективність використання трудових ресурсів.	Розподіл прибутку: - дивіденди на акцію; - поточна доходність акції; - коефіцієнт виплати дивідендів; - коефіцієнт покриття дивідендів; - коефіцієнт співвідношення дивідендів і активів.	Фінансовий ризик: - доля боргу в активах; - доля боргу в капіталізації; - співвідношення позикового і власного капіталу; - компроміс між ризиком і винагородою; - власний оборотний капітал.
3 ціль	Доходність: - доходність активів (всіх або чистих); - доходність активів по прибутку до виплати процентів і податків; - вартість капіталу; - грошовий потік на інвестиції.	Ринкові показники: - коефіцієнт Р/Е; - співвідношення ринкової і балансової вартості акцій; - динаміка курсу акцій.	Обслуговування боргу: - коефіцієнт покриття процентних виплат; - коефіцієнт покриття боргових зобов'язань; - прострочена заборгованість.

Джерело. Е.Хелферт. Техніка фінансового аналізу.

Мал.1.1. Фінансові показники з точки зору різних користувачів фінансової інформації

3. Методи фінансового аналізу

Для вирішення конкретних завдань фінансового аналізу застосовується цілий ряд спеціальних методів, які дозволяють одержати кількісну оцінку окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Фінансовий аналіз використовує цілий ряд методів як загальнонаукових і загальноекономічних, так і специфічних методів фінансового аналізу.

Можна виділити серед них шість основних методів фінансового аналізу:

горизонтальний аналіз;

вертикальний аналіз;

трендовий аналіз;

метод фінансових коефіцієнтів;

порівняльний аналіз;

факторний аналіз (у тому числі аналіз за схемою Дюпон-каскад).

Горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

Вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний, прогнозний аналіз.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин даних звітності, визначення взаємозв'язків показників.

Порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналізі порівняння зведених показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз і порівняння показників даної фірми з показниками конкурентів, з середньогалузевими і середніми загальноекономічними даними.

Факторний аналіз - це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), тобто роздроблення результативного показника на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Метод Дюпон-каскад -система фінансового аналізу, яка передбачає розкладання показника «коефіцієнт рентабельності активів» на ряд інших фінансових коефіцієнтів його формування, взаємозалежність у єдиній системі.

4. Види фінансового аналізу

Фінансовий аналіз (за І.О.Бланком) підрозділяється на окремі види в залежності від наступних ознак:

1. По організаційних формах проведення виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз підприємства.

а) Внутрішній фінансовий аналіз проводиться фінансовими менеджерами чи підприємства власниками його майна з використанням усієї сукупності наявних інформативних показників. Результати такого аналізу можуть представляти комерційну таємницю підприємства.

б) Зовнішній фінансовий аналіз здійснюють податкові інспекції, аудиторські фірми, банки, страхові компанії з метою вивчення правильності відображення фінансових результатів діяльності підприємства, його фінансової стійкості і кредитоспроможності.

2. По обсягу дослідження виділяють повний і тематичний фінансовий аналіз підприємства.

а) повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі.

б) тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом тематичного фінансового аналізу може бути ефективність використання активів підприємства: оптимальність фінансування різних активів з окремих джерел: стан фінансової стійкості і платоспроможності підприємства; оптимальність інвестиційного портфеля: оптимальність фінансової структури капіталу і ряд інших аспектів фінансової діяльності підприємства.

3. По об'єкту аналізу виділяють наступні його види:

а) аналіз фінансової діяльності підприємства, об'єднання в цілому. У процесі такого аналізу об'єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства в цілому без виділення окремих його структурних одиниць і підрозділів.

б) аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів (центрів економічної відповідальності). Такий аналіз базується в основному на результатах управлінського обліку підприємства.

в) аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, зв'язані з короткостроковими чи довгостроковими фінансовими вкладеннями; з фінансуванням окремих реальних проектів і інші.

4. По періоду проведення виділяють попередній, поточний і наступний фінансовий аналіз.

а) попередній фінансовий аналіз зв'язаний з вивченням умов фінансової діяльності в цілому чи здійснення окремих фінансових операцій підприємства (наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності одержання великого банківського кредиту).

б) поточний (чи оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі реалізації окремих фінансових чи планів здійснення окремих фінансових операцій з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується коротким періодом часу.

в) наступний (чи ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дозволяє глибше і повніше проаналізувати фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства в порівнянні з попереднім і поточним аналізом, тому що базується на завершених звітних матеріалах статистичного і бухгалтерського обліку.

Внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз

Фінансовий аналіз є частиною загального аналізу господарської діяльності, що складається з двох взаємозалежних розділів: фінансового аналізу і виробничо-управлінського аналізу. Фінансовий аналіз, що ґрунтується на даних тільки бухгалтерської звітності, здобуває характер зовнішнього аналізу, тобто аналізу, проведеного за межами підприємства його зацікавленими контрагентами, чи власниками державними органами.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу:

• аналіз абсолютних показників прибутку;

• аналіз відносних показників рентабельності;

• аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

• аналіз ефективності використання позикового капіталу;

• економічна діагностика фінансового стану підприємства.

Внутрішньогосподарський (управлінський) фінансовий аналіз використовує як джерело інформації й інші дані системного бухгалтерського обліку, дані про технічну підготовку виробництва, нормативну, планову й іншу інформацію.

Особливостями управлінського аналізу є:

• орієнтація результатів аналізу на своє керівництво;

• використання всіх джерел інформації для аналізу;

• відсутність регламентації аналізу з боку;

• комплексність аналізу;

• інтеграція обліку, аналізу, планування і прийняття рішень;

• максимальна закритість результатів аналізу з метою збереження комерційної таємниці.

У залежності від цілей та обсягу аналізу можна виділити наступні види аналізу:

- експрес-діагностика підприємства;

- оцінка фінансової діяльності підприємства;

- підготовка обґрунтування для інвестицій.

Експрес-діагностика дає миттєвий погляд на ситуацію в компанії і призначена для пошуку і виділення найбільш важливих і складних проблем у керуванні фінансами. Її основною задачею є звуження масштабів пошуку проблем і їхнього вирішення.

Цей вид аналізу припускає незначні витрати часу для одержання результату і наступне проведення додаткових аналітичних досліджень по виділених напрямках. Експрес-діагностика підприємства припускає вивчення поточних (тактичних) аспектів діяльності компанії.

Комплексна оцінка фінансової діяльності компанії - більш глибокий і комплексний аналіз. У запропонованому варіанті він будується на основі комплексу показників, а також моделі Du Pont і розглядає всі сторони діяльності компанії з погляду стратегічного розвитку бізнесу.

При ухваленні рішення про інвестиції, з боку підприємства значна увага приділяється ефективності використання позикових засобів, а з боку потенційного інвестора - здатності підприємства повернути борги і відсотки по них. У рамках даної програми цей вид аналізу не розглядається.

5. Основні етапи фінансового аналізу

Можна виділити такі основні етапи фінансового аналізу підприємства:

1. Збір і підготовка вхідної інформації

2. Аналітична обробка

3. Аналіз, оцінка і інтерпретація результатів

4. Підготовка висновків і рекомендацій

На 1-му етапі проводиться збір внутрішньої і зовнішньої інформації, оцінка її достовірності. На цьому етапі з’ясовують особливості облікової політики підприємства, відбирають необхідні форми бухгалтерської звітності та проводять їх звірку, збирають статистичну інформацію.

На 2-му етапі здійснюють переведення типових форм бухгалтерської звітності в аналітичні форми, які дозволять проаналізувати структуру звітів і динаміку змін, проводять розрахунок і групування показників по основних напрямках аналізу.

На 3-му етапі проводиться аналіз структури і динаміки змін основних показників фінансових звітів, виявляють взаємозв'язки між основними показниками, здійснюють інтерпретацію отриманих результатів.

На 4-му етапі готують висновок щодо фінансового стану підприємства, виявляють "вузькі" місця і резерви підвищення ефективності діяльності, розробляють рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства.

6. Можливості і значення фінансового аналізу

Можливості аналітичних досліджень

Аналіз дає можливість оцінити:

Фінансове положення компанії.

Майновий стан підприємства.

Ступінь підприємницького ризику (можливість погашення зобов'язань перед третіми обличчями).

Достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій.

Потреба в додаткових джерелах фінансування.

Здатність до нарощування капіталу.

Раціональність використання позикових засобів.

Ефективність діяльності компанії.

Результати аналізу можуть цікавити багатьох.

Потенційні власники і кредитори хочуть бути упевнені у вигідності інвестування своїх капіталів у компанію, тому використання методик аналізу і керування фінансами, а також показників, звичних і зрозумілих більшості інвесторів і ділових партнерів, є однією з необхідних умов для рішення питання про можливе співробітництво.

Партнери, що уже ведуть справи з підприємством (постачальники, кредитори), також зацікавлені в одержанні аналітичної інформації про нього, щоб визначити для себе доцільність подальшого співробітництва, умови висновку контрактів, гарантії повернення кредитів і т.п.

Для потенційних партнерів дуже привабливим є той факт, що компанія проводить політику відкритості: публікує свої фінансові й аналітичні звіти в засобах масової інформації, готова надати дані про результати і плани роботи.

7. Фінансовий аналіз та інші економічні науки

У вузівському підручнику з Загальної економічної теорії, виданому у 1995 році авторським колективом Російської економічної академії ім. Г.В.Плеханова було розміщено схему взаємозв’язку економічних наук, яка з деякими доповненнями (Макроекономіка, мікроекономіка, менеджмент, фінансовий менеджмент, бухгалтерський облік, аудит, фінансовий аналіз) наводиться нижче (мал.1.2).

	Конкретно-економічні науки
	Економіка галузей Економіка підприємств Економіка країн
Економіка особливих економічних форм і організацій	Загальна економічна теорія	Інформаційно-аналітичні науки
Фінанси Кредит Маркетинг Менеджмент   Фінансовий менеджмент	Макроекономіка   Мікроекономіка   Політична економія	Економіко-математичні методи Статистика Бухгалтерський облік Аудит Аналіз господарської діяльності Фінансовий аналіз
	Історико-економічні науки
	Історія економічної думки Історія народного господарства

Мал.1.2. Взаємозв'язок економічних наук

Найбільш пов’язаний фінансовий аналіз з такими науками як фінансовий менеджмент, фінанси підприємств, економіка підприємств, аналіз господарської діяльності (економічний аналіз), бухгалтерський облік. Всі ці предмети входять до курсу вузівської підготовки фінансових і інвестиційних менеджерів.

Тема 2. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

1. Джерела інформації для проведення фінансового аналізу. Зовнішні та внутрішні джерела.

2. Національні стандарти бухгалтерського обліку і звітності: загальна характеристика.

3. Значення бухгалтерської звітності для фінансового аналізу діяльності підприємства. Характеристика форм фінансової звітності.

4. Необхідність та порядок перетворення бухгалтерського балансу в аналітичний баланс. Методи аналізу балансу та оцінки активів і пасивів.

5. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу підприємств, окремих галузей, сфер діяльності та форм власності.

Мета лекції.

Вивчення системи інформаційного забезпечення фінансового аналізу, джерел фінансової інформації та способів їх обробки і аналізу.

1. Джерела інформації для проведення фінансового аналізу. Зовнішні та внутрішні джерела.

Інформація – зібрані оброблені і розподілені дані.

Фінансова інформація - зібрані оброблені і розподілені дані щодо системи економічних відносин, які пов’язані з формуванням, розподілом і використанням грошових коштів у процесі їх кругообігу.

Інформація для фінансового аналізу підприємства - зібрані оброблені і розподілені дані щодо фінансових ресурсів підприємства і їх потоків, фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства.

До інформації, використовуваної у фінансовому аналізі і менеджменті, пред'являються наступні основні вимоги:

· значимість;

· повнота;

· вірогідність;

· своєчасність;

· зрозумілість.

Формування інформаційної бази фінансового аналізу і менеджменту на підприємстві являє собою процес цілеспрямованого підбора відповідних інформативних показників для використання в процесі аналізу, планування і прийняття управлінських рішень. Ці показники формуються за рахунок зовнішніх (що знаходяться поза підприємством) і внутрішніх джерел інформації.

Формування системи інформативних показників фінансового менеджменту за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел інформації зв'язано з галузевими особливостями підприємств, їхньою організаційно-правовою формою, обсягом і ступенем диверсифікованості господарської діяльності і поруч інших умов. При цьому вся сукупність показників, що включаються в інформаційну базу фінансового менеджменту, вимагає проведення попередньої класифікації.

Показники, формовані з зовнішніх джерел інформації, поділяються на три основні групи:

· показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни;

· показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку;

· показники, що характеризують діяльність контрагентів і конкурентів.

Загальна характеристика зовнішніх джерел інформації буде розглянута у питанні 5 цієї лекції.

Показники, формовані з внутрішніх джерел інформації, поділяються на дві основні групи:

· показники фінансового обліку підприємства;

· показники управлінського обліку підприємства.

Показники фінансового обліку підприємства. Система показників цієї групи складає основу інформаційної бази фінансового менеджменту. На основі цієї системи показників виробляється аналіз, прогнозування, планування і прийняття оперативних управлінських рішень в усіх напрямках фінансової діяльності підприємства. Перевагою показників цієї групи є їхня уніфікованість (що дозволяє використовувати типові технології й алгоритми фінансових розрахунків), регулярність формування (не рідше одного разу в квартал) і високий ступінь надійності (звітність, формований на базі фінансового обліку, представляється зовнішнім користувачам і підлягає зовнішньому аудиту).

Показники управлінського обліку підприємства. Цей вид обліку розвивається у зв'язку з переходом підприємств України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи бухгалтерського обліку.

У фінансовому менеджменті в процесі організації управлінського обліку на підприємстві використовуються показники окремих видів витрат і фінансових результатів, формовані по наступним блокам:

· по сферам діяльності;

· по видам продукції;

· по регіонам діяльності;

· по "центрам відповідальності" (тобто по окремим структурним одиницям і підрозділам).

Управлінський облік будується індивідуально на кожному підприємстві. Склад його показників і регулярність їхнього представлення визначаються конкретними задачами фінансового менеджменту. Результати управлінського обліку використовуються для контролю поточної фінансової діяльності й оцінки її ефективності, формування фінансової стратегії і політики по окремим аспектам фінансового розвитку підприємства.

2. Національні стандарти бухгалтерського обліку і звітності: загальна характеристика.

Національні стандарти бухгалтерського обліку

16 липня 1999 року був прийнятий Закон України « Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», який визначив основні принципи бухгалтерського обліку, складання і подачі звітності. Зокрема в Законі говориться:

«Цей Закон визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні.

Стаття 4. Основні принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності

Бухгалтерський облік і фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, що повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних уплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність кожне підприємство розглядається як юридична особа, відділене від її власників, у зв'язку з чим особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можливо тільки у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

безперервність оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися далечіні;

нарахування і відповідність доходів і витрат для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для одержання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їхнього виникнення, незалежно від дати чи надходження сплати коштів;

превалювання сутності над формою операції враховуються відповідно до їхньої сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість пріоритетної є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їхнє виробництво і придбання;

єдиний грошовий вимірник виміру й узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

періодичність можливість розподілу діяльності підприємства на визначені періоди часу з метою складання фінансової звітності.

РОЗДІЛ IV. ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ

Стаття 11. Загальні вимоги до фінансової звітності

1. На підставі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник і бухгалтер підприємства.

2. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, звіт про власний капітал і примітки до звітів.

3. Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) установлюється скорочена по показниках фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

4. Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їхнього заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за узгодженням з Державним комітетом статистики України.

5. Форми фінансової звітності банків і порядок їхнього заповнення встановлюються Національним банком України за узгодженням з Державним комітетом статистики України.

6. Форми фінансової звітності бюджетних установ, органів Державного казначейства України по виконанню бюджетів усіх рівнів і кошторисів витрат і порядок їхнього заповнення встановлюються Державним казначейством України.»

На виконання Закону був розроблений графік розробки і твердження стандартів бухгалтерського обліку. Усього повинно бути розроблено 24 стандарти:

1. Загальні вимоги до фінансової звітності.

2. Баланс.

3. Звіт про прибутки і збитки.

4. Звіт про рух коштів.

5. Звіт про власний капітал.

6. Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах.

7. Основні засоби.

8. Нематеріальні активи.

9. Запаси.

10. Дебітори.

11. Зобов'язання.

12. Інвестиції.

13. Фінансові інструменти.

14. Оренда.

15. Доход

16. Витрати.

17. Податок на прибуток.

18. Довгострокові зобов'язання.

19. Об'єднання підприємств.

20. Консолідовані фінансові звіти.

21. Вплив змін валютних курсів.

22. Вплив зміни цін і інфляції.

23. Розкриття інформації щодо зв'язаних сторін і сегментів діяльності.

24. Прибуток на акцію.

На даний час затверджено більшість із цих стандартів.

Найбільш важливе значення для цілей фінансового аналізу мають такі стандарти:

1. Загальні вимоги до фінансової звітності.

2. Баланс (форма №1).

3. Звіт про фінансові результати (форма №2).

4. Звіт про рух коштів (форма №3).

5. Звіт про власний капітал (форма №4).

Ці положення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. під № 391/3684. Ними визначаються вимоги до фінансової звітності підприємств, організацій і інших юридичних осіб (далі - підприємств) усіх форм власності і всіх галузей (крім банківської сфери й установ, фінансованих з державного бюджету).

Важливе значення також мають Примітки до річної фінансової звітності (форма №5), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2000 р. № 302.

Далі ми більш докладно будемо аналізувати форму 1 і форму 2.

3. Значення бухгалтерської звітності для фінансового аналізу діяльності підприємства. Характеристика форм фінансової звітності.

Стандартний баланс підприємства складається з двох частин. У першій частині показуються активи, у другій - пасиви підприємства. Обидві частини завжди збалансовані: підсумкова сума рядків по активу дорівнює підсумковій сумі рядків по пасиву. Називається ця сума валютою балансу. По кожному рядку балансу підприємства заповнюються дві графи. У першу графу заноситься фінансовий стан на початок звітного року (вступний баланс), а в другу графу — на кінець року (остаточний баланс). Баланс підприємства складається винятково на основі сальдового балансу головної книги бухгалтерського обліку. До його складання обов'язково повинні бути вивірені обороти і залишки на кінець року по всіх синтетичних рахунках (субрахунках). При цьому повинні бути зроблені бухгалтерські записи по всіх операціях, що відбувалися, закриті всі операційні рахунки, виявлені фінансові результати й оформлені проводки по податках.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" (далі - ПCБУ 2) встановлюється форма і визначаються вимоги до змісту балансу. Нова форма балансу складається з трьох розділів активу і п'яти розділів пасиву.

АКТИВ	ПАСИВ
І. Необоротні активи   ІІ. Оборотні активи   ІІІ. Витрати майбутніх періодів	І. Власний капітал ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів ІІІ. Довгострокові зобов’язання ІУ. Поточні зобов’язання У. Доходи майбутніх періодів

Як видно з мал. 2.1, традиційна структура балансу:

Актив = Пасив

приведена у відповідність із рівнянням балансу, яке використовується у міжнародній практиці:

Активи = Власний капітал + Зобов'язання.

Активи і зобов'язання, у свою чергу, розділені на необоротні й оборотні (довгострокові і поточні) відповідно до періоду, протягом якого активи будуть реалізовані чи використані, а зобов'язання - погашені. Дотримання цього правила необхідно для здійснення аналізу показників балансу.

У ПСБУ 2 не дані пояснення з приводу того, яким саме образом здійснюється класифікація активів і зобов'язань, хоча названі дві ознаки класифікації по терміну їхнього чи використання погашення:

- 12 місяців з дати балансу (під датою балансу розуміють останній робочий день року - 31 грудня);

- операційний цикл, якщо він перевищує 12 місяців (під операційним циклом розуміють проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням засобів від реалізації зробленої з них продукції, товарів і послуг).

Кошти вважаються оборотними активами, якщо немає ніяких обмежень щодо їхнього використання підприємством. Інші активи і зобов'язання спочатку поділяються стосовно операційного циклу підприємства, а потім керівником підприємства для них обирається ознака класифікації, відповідно до якого вони будуть віднесені до оборотних чи необоротних (довгострокових чи поточних).

Статті, що включають активи чи зобов'язання балансу, що підлягають використанню (продажу, погашенню і т.п.) як протягом періоду, меншому, ніж 12 місяців з дати балансу, так і більш тривалого часу, повинні бути розкритті в примітках до фінансової звітності про ту їх частину, що буде використана (реалізована, погашена) протягом терміну, що перевищує 12 місяців з дати балансу. Аналізуючи зміст статей балансу, до таких можна відразу віднести статті розділів "Витрати майбутніх періодів", "Доходи майбутніх періодів", "Забезпечення майбутніх витрат і платежів". При аналізі інших статей варто виходити з конкретних обставин підприємства.

4. Необхідність та порядок перетворення бухгалтерського балансу в аналітичний баланс. Методи аналізу балансу та оцінки активів.

4.1. Формати балансового звіту.

У практиці використовуються різні моделі (форми) балансу:

Форма	Балансове рівняння
Горизонтальна	Активи = Зобов'язання + Власний капітал
Вертикальна	Активи = Зобов'язання + Власний капітал
Вертикальна	Активи - Зобов'язання = Власний капітал

Крім того, статті балансу можуть бути приведені в порядку збільшення їхньої ліквідності (терміну погашення) чи, навпаки, у послідовності, що характеризує зниження ліквідності (терміну погашення).

З урахуванням цих обставин баланси можуть мати різний формат:

Американський або традиційний формат балансу

Європейський (британський) формат балансу

Постійні активи  

Власний капітал  

Постійні активи  

Власний капітал  

Поточні активи  

Довгострокові кредити

Поточні активи  

Довгострокові кредити

Короткострокові зобов’язання: · кредити - 200 · кредиторська заборгованість -300

Робочий капітал

Короткострокові зобов’язання: кредити - 200

Всього активів

Всього пасивів

Всього активів

Всього пасивів

Робочий капітал = Поточні активи - Короткострокові зобов’язання

Мал. 2.1. Формати балансового звіту.

В американському форматі балансового звіту відображаються всі види активів і пасивів, що дозволяє більш глибоко структурувати оборотні активи і зобов'язання. Це допомагає розраховувати і деталізувати ліквідність і фінансову стійкість компанії. Однак у даному форматі утрудняється аналіз довгострокової перспективи функціонування бізнесу, оскільки значну частку в балансі займають поточні активи і пасиви, що, по визначенню, повинні бути покриті протягом року.

Даний формат зручно використовувати для діагностики і традиційного аналізу:

· структури активів і пасивів;

· ліквідності і фінансової стійкості;

· фінансового циклу;

· грошових потоків.

У європейському форматі (зокрема в британському форматі балансового звіту) виключені з розгляду поточні зобов'язання як окремий елемент балансу. Вони входять у поняття робочого капіталу і на їхню величину зменшена валюта балансу. Це дозволяє оперувати активами і джерелами коштів, якими оперує компанія в довгостроковій перспективі. При аналізі використання постійного капіталу краще використовувати даний формат.

У даній методиці використовується традиційний формат балансового звіту. Активи в ньому згруповані по ступені ліквідності. Для розрахунку окремих показників використовується групування показників в агрегованому балансі.

Дата добавления: 2014-01-04