Національні особливості податкових систем розвинених країн світу

В умовах розвинутих ринкових відносин податкова система є важливим елементом регулювання економічних і соціальних процесів у державі. Ефективність її функціонування визначається різноманітними факторами: економічним становищем, розкладом політичних сил, рівнем податкової культури, досягненнями економічної науки тощо.

Кожній країні притаманна своя специфіка податкової системи, найбільш відмінними у цій сфері є: США, Японія, Швеція, Великобританія, Германія, Франція. Але можна виділити загальні риси і елементи, що мають податкові системи всіх країн. Виходячи з цього, наведемо узагальнене розуміння визначення податкової системи.

У розвинених зарубіжних країнах виділяються три можливі типи податкової політики – високий рівень оподаткування, низький податковий тягар, політика з достатньо вагомим рівнем оподаткування [2].

Перший тип – високий рівень оподаткування, тобто політика, що характеризується максимальним збільшенням податкового тягаря. При виборі цього шляху неминуче виникнення ситуації, коли підвищення рівня оподаткування не супроводжується приростом надходжень до бюджетів різних рівнів.

Другий тип – низький податковий тягар, коли держава максимально враховує не тільки власні фіскальні інтереси, а й інтереси платника податків. Така політика сприяє швидкому розвитку економіки, особливо її реального сектору, оскільки забезпечує найбільш сприятливий податковий та інвестиційних клімат (рівень оподаткування нижчий, ніж в інших країнах, йде широкий приплив іноземних інвестицій, у тому числі експортооріентірованних, і, відповідно, зростає рівень конкурентоспроможності національної економіки). Податковий тягар на суб’єкти підприємництва є пом’якшеним, але державні соціальні програми значно урізані, тому що бюджетні доходи скорочуються.

Третій тип – політика з достатньо вагомим рівнем оподаткування як для корпорацій, так і для фізичних осіб, що компенсується для громадян країни високим рівнем соціального захисту, існуванням безлічі державних соціальних гарантій і програм (наприклад, в таких країнах, як Швеція або Норвегія).

Аналіз податкової політики промислово розвинених країн свідчить, що однією з основних закономірностей є підвищення ролі податків на споживання (так, питома вага податків зросла з 12 до 18 % при практично незмінній частці податку на прибуток і прибуткового податку). Промислово розвинені країни як обов’язкову умову вступу в країни ЄС висунули умову введення в національну податкову систему ПДВ на рівні 15-20 %, що повинно сприяти вирівнюванню умов конкуренції для суб’єктів економіки в різних країнах [2].

Розглянемо окремі види податків, ставки оподаткування по них, системи оподаткування в окремих зарубіжних країнах.

Шкали індивідуального прибуткового податку в усіх країнах прогресивні. Ставки досить різні: мінімальна ставка – від 3,1 % у Швейцарії до 42 % у Данії (у середньому 21,2 %), а максимальна ставка від 35,7 до 63 % у тих же країнах.

У 2009 р. ставки податку на доходи корпорацій по країнах Західної Європи коливаються від 26,3 % у Швеції до 33,99 % у Бельгії при середньозваженій по 17 країнах 33,33 %. У США основна ставка податку на прибуток варіюється від 0 % до 39 %. Для порівняння: у Японії 40 % та Гонконгу – 17,5 %. У середньому за останні 2 роки ставки в країнах Західної Європи знизилися в середньому на 2,9 пункти, що було здійснено з ціллю зменшення податкового тиску у період фінансової кризи. Але у багатьох країнах світу застосовуються диференційовані ставки податку на прибуток корпорації залежно від розміру доходів корпорації.

У 2009 році середня ставка податку на прибуток корпорацій у країнах Євросоюзу вперше за останні 13 років перестала знижуватися і залишилася на колишньому рівні – 23,2 %. Середньоєвропейська ставка ПДВ при цьому збільшилася з 19,5 % у 2008 році до 19,8 % у 2009. Стабільно знижується середньосвітова ставка податку на прибуток, у 2009 році скоротився символічно – з 25,8 до 25,5 %. У ЄС скорочення і зовсім не було. Ставка завмерла на рівні 2008 року в 23,2 % – сталося це вперше з 1996 року. До цих пір практично всі країни використовували зниження внесків з прибутку як інструмент конкурентної боротьби за інвестиції. За останні десять років середня ставка цього податку в ЄС знизилася на 11 процентних пунктів (з 34 % у 1999 році).

ПДВ. У частині непрямих податків – середня ставка ПДВ у країнах Євросоюзу зросла в 2009 році, порівняно з 2008 роком, з 19,5 до 19,8 %, у світі в цілому – з 15,2 до 15,3 %. Ставки будь-якого податку значною мірою визначають податкове навантаження або податковий тиск. Наприклад на першому місці Данія і Швеція – 25 %. Трохи нижче ставка ПДВ в Ісландії – 24,5 %. Далі іде одна скандинавська країна – Норвегія. Ставка ПДВ у ній – 24 %. Примітно, що найвищі ставки ПДВ мають країни з найбільш високим рівнем життя населення у світі. Проте вже наступний рівень ставки – 23 % далеко не у самої багатої країни – Уругваї. Далі в рейтингу ставок ПДВ з рівнем податку в 22 % знову розташувалися європейські країни – Хорватія, Фінляндія і Польща. У Білорусі, як і в Росії, так звана стандартна ставка ПДВ – 18 %, в Україні ПДВ – 20 %

Одна з найнижчих ставок податку – у Японії (5 %), але там вона застосовується у вигляді так званого податку на споживання

У 1990-х роках виділилися такі основні риси податкових систем розвинених країн:

1) прямі податки переважають у Німеччині, Канаді, США, Японії, непрямі податки – у Франції та Італії;

2) у Німеччині, Японії і США зміни в податковій структурі обумовлені тим, що, виходячи з прогресивного оподаткування, економічне зростання та інфляція роблять більш сильний вплив на доходи від прямих податків;

3) розширення оподаткування особистих доходів, модернізація податків на споживання;

4) зменшення впливу податків на прибуток корпорацій;

5) невпинне зростання відрахувань на соціальне страхування.

Податкові проблеми, що існують у розвинених країнах [9]:

а) всі податкові системи складні для розуміння платників податків і складні для ефективного управління з боку податкових органів. Це породжує способи ухилення від податків;

б) особисте прибуткове оподаткування, як правило, характеризується несправедливістю розподілу податкового тягаря, тобто досить часто однаковий дохід супроводжується різним рівнем оподаткування;

в) великі відмінності у ставках особистого прибуткового оподаткування та оподаткування компаній стимулюють компанії приймати рішення про інкорпорацію з податкових причин. Дискримінація дивідендів призводить до того, що нові інвестиції краще фінансувати за рахунок позичкових коштів;

г) податкові системи тяжіють до прямих податків.

Удосконалення податкових систем у розвинених країнах визначається необхідністю державного втручання у процес формування виробничих відносин. Суперечності між потребами держави в податкових доходах і можливостями їх отримання є основними при формуванні всіх податкових систем.

Зважаючи на те, що ефективність оподаткування значною мірою залежить від рівня контролю за сплатою податків, слід відразу зазначити, що в окремих країнах податкова служба суттєво відрізняється як за організаційною структурою, так і за рівнем адміністративної відповідальності. У переважній більшості країн, як правило, податкова адміністрація (відомство) є складовою міністерств фінансів, що не виключає певної автономності в здійсненні нею своїх функцій. Спільним є й те, що податкові інспекції в розвинутих країнах побудовані за територіальною ознакою.

Найважливішим, визначальним чинником у розвитку оподаткування в економічно розвинених країнах є тенденція глобалізації світової економіки. Перехід суб’єктів підприємництва різних країн до співпраці, розміщення капіталів у різних країнах і організація виробництв у різних економічних зонах дозволив платнику податків самостійно вибрати країну, в якій буде сплачена частина податкових платежів. При цьому в країні, на території якої реалізуються окремі етапи виробничого процесу, в наявності буде спостерігатися скорочення податкової бази. А наявність низьких податкових ставок в одній з держав стає фактором, що впливає на розміщення інвестиційних потоків грошових коштів. Причому глобалізація економіки впливає на збирання як прямих, так і непрямих податків. Зокрема, підвищення акцизів на якийсь товар в одній країні в умовах ліквідації митних кордонів неодмінно породить бум «туристів» у країну з метою придбання дешевого товару.

Дата добавления: 2014-01-03