Система захисту прав

Немає рації у створенні складної системи охорони прав, яка потребує значних витрат, і поширенні інформації про охоронні докумен­ти на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо власники цих прав не зможуть належним чином захистити свої права. Щоб у подальшо­му запобігти порушенню прав і компенсувати втрати, що виникають внаслідок їх порушення, вони повинні мати можливість захищати свої права.

Після того, як об'єкт права інтелектуаль­ної власності (ОПІВ) створено і права на нього закріплені охоронним документом, настає важливий етап у його життєвому циклі — включення до господарського обороту.

Саме на цьому етапі ОПІВ приносить правовласнику прибуток чи іншу користь – власне те, заради чого він і створений, Однак, як тільки інфор­мація про ОПІВ стає відомою недобросовіс­ним конкурентам, у них може виникнути спо­куса використати його у своїх інтересах.

Порушник прав знаходиться в більш ви­гідних умовах, ніж правовласник, оскільки не несе витрат на створення та охорону ОПІВ. Крім того, він може мати готову виробничу ба­зу для використання об'єкта інтелектуальної власності, у той час, як правовласник повинен ще витратити час і ресурси на її створення. То­му порушник прав може швидше випустити нову продукцію і просунути її на ринок за ниж­чою ціною, ніж правоволоділець.

Такий розви­ток подій не тільки порушує права конкретно­го правоволодільця, але й має серйозні наслідки для суспільства в цілому, сповільню­ючи його соціальний і економічний розвиток та ускладнюючи цивілізоване співробітництво з іншими країнами.

У наш час захист прав набуває особливо важливого значення, тому що у зв'язку зі швидким розвитком технологій, з'явилася можливість порушення прав у таких обсягах, що були неможливими раніше. Тому без на­лежної правоохоронної інфраструктури, що за­безпечує як захист прав, так і обмеження мож­ливості одержання аналогічних прав іншими, розглянута нами раніше система правової охо­рони інтелектуальної власності не може бути ефективною.

3.6.2 Дії, що визнаються порушенням права

Перераховані нижче дії, вчинені без дозво­лу власника патенту на винахід або корисну модель, визнаються порушенням його прав:

- виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числі через інтсрнет, про­даж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого про­дукту в зазначених цілях;

- застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосу­вання в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування за­ бороняється без згоди власника патенту або, з огляду на обставини, це й так очевидно.

Порушенням прав визнається виготовлен­ня виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого ви­робу, пропонування для продажу, у тому числі через інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях. Виріб визнається виготовленим із застосуван­ням запатентованого промислового зразка, як­що при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Щодо географічного зазначення поход­ження товару, то порушенням прав визнається:

— нанесення його на товар або на етикетку;

— нанесення його на упаковку товару, застосування у рекламі;

— запис на бланках, рахунках та інших до­кументах, що супроводжують товар.

Крім того, порушенням прав власника сві­доцтва на використання зареєстрованого ква­ліфікованого зазначення походження товару є:

- використання зареєстрованого кваліфі­кованого зазначення походження товару осо­бою, яка не має свідоцтва про право на його ви­користання;

- використання зареєстрованого зазна­чення географічного походження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його походження ви­користовується у перекладі або супроводжуєть­ся словами: «вид», «тип», «стиль», «марка», «імітація» тощо;

- використання зареєстрованого кваліфі­кованого зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, як­ що таке використання вводить в оману спожи­вачів щодо походження товару та його особли­ вих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке ви­користання завдає шкоди репутації зареєстро­ваного зазначення або є неправомірним використанням його репутації;

- використання зареєстрованого кваліфі­ кованого зазначення походження товару як видової назви.

Порушенням прав власника свідоцтва на торговельну марку визнаються дії, вчинені без його дозволу, а саме:

- нанесення знака на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міс­титься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріпле­ний до товару предмет, зберігання такого това­ру із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування йо­го для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак за­реєстровано;

- застосування його в діловій документа­ції чи рекламі та в інтернеті, у тому числі в до­менних іменах.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстро­ваного знака лише окремими елементами, як­що це не змінює в цілому відмітності знака.

Неправомірне (без дозволу автора) використання творів є порушенням прав автора. Посилання користувача твору на його низький художній чи науковий рівень, на мету вико­ристання твору, невеликий обсяг використан­ня твору тощо не можуть братися до уваги при вирішенні питання про відповідальність ко­ристувача.

Вважається порушенням особистих немайнових прав автора оприлюднення твору без зазначення імені автора, ілюстрування твору, спотворення твору, зміна твору тощо.

Будь-яке відтворення чи використання твору без дозволу автора, без виплати йому ви­нагороди, є порушенням його виключних май­нових прав.

Використання виконань творів шляхом публічного повідомлення виконань, фіксації їх на носієві та розповсюдження зафіксованих виконань без дозволу виконавця є порушенням його прав.

3.6.3 Категорії спорів

Суб'єкт, права якого порушені, може ви­магати:

- визнання цього права;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до порушення;

- примусове виконання обов'язку;

- зміна правовідношення;

- припинення правовідношення;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади або орга­ну місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд також може захистити право інтелектуальної власності та охоронювані законом інтереси іншим цивільно-правовим способом, що встановлений договором чи за­коном.

Спори щодо інтелектуальної власності по­діляються на дві групи. До першої відносяться спори про визнання (чи невизнання) результа­ту інтелектуальної діяльності об'єктом права інтелектуальної власності. Стосовно об'єктів промислової власності це спори:

- пов'язані з відмовою у видачі патенту;

- за запереченнями третіх осіб проти ви­дачі патенту;

- про визнання патенту недійсним.

До другої групи відносяться спори, що сто­суються порушення прав:

- про заборону дій, що порушують права на патент;

- про відшкодування шкоди, заподіяної порушником патентних прав;

- про визнання дій, шо не порушують патент;

- про післякористування винаходів, пов'язане з укладанням чи використанням ліцензійних угод;

- про надання примусової ліцензії;

- про виплату винагороди автору роботодавцем;

- про компенсацію за використання винаходу державою тощо.

3.7 Форми, порядки та способи захисту права інтелектуальної власності

Дата добавления: 2014-01-04