Форми та порядки захисту права

Існує дві форми захисту прав інтелектуальної власності: юрисдикційна і неюрисдикційна (рис. 3.2).

Неюрисдикційна форма - це захист права інтелектуальної власності своїми силами, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів, тобто самозахист

Наприклад, це може бути:

- відмова здійснити певні дії, пердбачені укладеним договором про передачу (уступку) майнових прав інтелектуальної власності або ліцензійним договором;

- відмова від виконання недійсного договору тощо.

Обрані засоби самозахисту не повинні бути забороненими законодавством та не повинні суперечити моральним засадам суспільства.

Юридичні форми застосовують два порядки захисту:

- загальний (судовий), який здійснюється в судах;

- спеціальний (адміністративний), який здійснюється в органах державного управління або органах Антимонопольного комітету України.

Рис. 3.2 Форми і порядки захисту прав інтелектуальної власності

3.7.2 Способи захисту прав ін­телектуальної власності

Адміністративно-право­вий спосіб захисту прав

Адміністративний спосіб полягає в розгляді та вирішенні спору органом державного уп­равління. Процедура розгляду є набагато простішою, ніж у ци­вільному судочинстві.

Правовою основою є Кодекс України про адміністративні правопорушен­ня, а також закони України: «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на сорти рослин» тощо.

У галузі авторського права і суміжних прав адміністративний спосіб захисту прав передбачено тільки за публічний показ, порушення умов публічного демонстрування і тиражування кіно- і відеофільмів без прокатного посвідчення.

Стосовно об'єктів промислової власності цей спосіб захисту прав передбачає накладення штрафів за неправомірне використання фірмових найменувань, торговельних марок тощо. Засобом захисту в цьому випадку є скарга, яку у визначеному адміністративним законодавством порядку подають до відповід­ного органу державного управління.

Дії, обумовлені законодавством України як недобросовісна конкуренція, спричиняють накладення Антимонопольним комітетом України штрафів, а також адміністративну і цивільно-правову відповідальність.

До таких дій належать:

- неправомірне використання чужого імені, фірмового найменування, торговельної марки;

- введення в оборот під своїм позначенням товару іншого виробника;

- відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарської діяльності і введення його в господарський оборот;

- неправомірний збір, розголошення і використання комерційної таємниці, а також інші протиправні дії.

Тобто Антимонопольний комітет України розглядає скарги щодо дій, які сталися після в введення об'єктів права інтелектуальної власності до господарського обороту.

Типовими видами адміністративних стяг­нень можуть бути: попередження, штраф, виправні роботи, адміністративний арешт тощо.

Так, незаконне використання об'єкта пра­ва інтелектуальної власності, привласнення ав­торства на такий об'єкт або інше навмисне по­рушення права інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу від 10 до 200 не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продук­ції, а також обладнання і матеріалів, призначе­них для їх виготовлення.

Цивільно-правовий спосіб захисту прав

Спори, пов'язані з порушенням прав інте­лектуальної власності, підвідомчі судам загаль­ної юрисдикції та Вищому господарському су­ду. Якщо хоча б однією зі сторін у спорі є фізична особа, то зазначений спір підвідомчий суду загальної юрисдикції,

У разі порушення прав потерпілий подає позов — заяву, звернену до суду, про відправ­лення правосуддя з метою захисту особистих чи майнових прав. У позовній заяві вказується форма захисту (заборона виконувати будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір на­несеного збитку, надаються докази обгрунто­ваності вимог.

За загальним правилом цивільного судо­чинства конкретна цивільна справа, як прави­ло, розглядається за місцем перебування відпо­відача. У будь-якому судовому розгляді про порушення прав інтелектуальної власності зва­жуються два основні питання:

Перше пов'яза­не зі встановленням чи не встановленням фак­ту використання ОПІВ, що охороняється.

Друге – з визначенням розміру збитків, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Власник прав на ОПІВ має право вимагати від порушника:

- визнання прав власника;

- відновлення становища, що існувало до порушення права;

- припинення дій, що порушують право чи створюють погрозу його порушенню;

- відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду тощо.

Якщо в результаті незаконного викорис­тання ОПІВ порушник одержав дохід, потерпі­лий має право вимагати відшкодування втраче­ної вигоди в розмірі не меншому, ніж сума такого доходу.

Якщо одночасно з порушенням майнових прав порушено особисті немайнові права авто­ра, то він може зажадати майнової компенсації за нанесення йому морального збитку, розмір якої визначається судом. Порушенням прав ав­торства є присвоєння результатів чужої творчої праці і спроба видати ці результати за власну розробку.

Загальний суд, господарський суд мають право прийняти рішення чи визначення про заборону випуску твору, використання поста­нови, фонограми, передачі в ефір чи по прово­дах, про припинення їхнього поширення, ви­лучення, конфіскацію всіх примірників твору,. якщо буде досить даних про порушення автор­ського права і суміжних прав.

Застосування цивільно-правових санкцій за порушення прав на ОПІВ можливо в межах загального терміну позову, тобто протягом трьох років з дати, коли власник права довідав­ся чи повинний був довідатися про порушення свого права.

У Великобританії, Німеччині та в інших країнах для розгляду таких спорів існують спе­ціалізовані патентні суди. Це дозволяє скон­центрувати досвід вирішення патентних спо­рів, створити умови для правильного й однакового застосування нормативних актів, скоротити кількість інстанцій, що розглядають спори.

В Україні поки що немає патентного суду, але існує практика створення судових колегій з інтелектуальної власності, наприклад, при Ви­щому господарському суді України.

В таких колегіях працюють судді, які мають спеціальну фахову підготовку з інтелектуальної власності і тому можуть компетентно вирішувати спори щодо інтелектуальної власності.

Кримінальна відповідальність за порушення прав

Поряд з нормами цивільно-правового за­хисту прав на ОПІВ чинним законодавством передбачено також кримінальну відповідаль­ність.

Кримінальна відповідальність настає тільки тоді, коли матеріальна шкода у 200 і більше разів перевищила неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо матеріальна шкода у 1000 і більше разів перевищує неопо­датковуваний мінімум доходів громадян, то та­ка шкода вважається заподіяною в особливо великому розмірі.

Так, незаконний випуск під своїм ім'ям чи присвоєння авторства на чужий твір науки, літератури чи мистецтва, а також незаконне відтворення чи поширення такого твору, присвоєння авторства на чужі об'єкти промислової власності чи розголошення змісту без згоди автора винаходу, корисної моделі чи промислового зразка на офіційну публікацію про них - визнається карним злочином.

Законодавство України передбачає також кримінально-правові санкції за незаконне зазі­хання на комерційну таємницю.

Карним зло­чином є незаконний збір з метою використан­ня відомостей, що становлять комерційну таємницю (промислове шпигунство), якщо це наносить великий матеріальний збиток суб'єк­ту підприємницької діяльності. Як покарання, передбачається застосування до порушника штрафу у розмірі від 200 до 2000 неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або позбав­лення волі від 2-х до 5-ти років тощо.

Залучення до кримінальної відповідаль­ності конкретних винуватців злочину не виключає вимог про відшкодування заподіяно­го збитку.

Особливий випадок — захист прав на ОПІВ при перетинанні кордону. Митним кодексом України (ст. 74) товари й інші предмети, виго­товлені з порушенням прав інтелектуальної власності, не можуть як імпортуватися, так й експортуватися через митний кордон України.

У судовій процедурі вирішення спорів важ­ливе місце займають докази. Розрізняють три форми доказів:

- «документапьний доказ» - до­каз, наданий у письмовому вигляді чи у витяті будь-якого документа;

- «речовий доказ» - до­каз, що існує у вигляді предметів;

- «показання свідків - усні свідчення експерта.

Наявність охоронного документа - патенту чи свідоцтва, - це важливий документальний доказ.

3.8 Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди ТRІРS

Угода TRIPS є однією з найважливіших угод Світової організації торгівлі (СОТ). Необ­хідною умовою для вступу України до СОТ є обов'язкове виконання положень угоди ТRІРS. Ця угода визнана світовим співтовариством як правовий документ, що охоплює питання, пов'язані з охороною прав на ОПІВ, що роз­глядаються як товар.

Відповідно до вимог частини III Угоди ТRІРS «Захист прав інтелектуальної власності» країни-учасниці зобов'язуються забезпечити на своїй території дію таких процедур, які дозволяють здійснювати заходи, що запобіга­ють порушенню законодавства у сфері охорони прав інтелектуальної власності та їх недопу­щення.

Стаття 41 Угоди ТRІРS зазначає, що зако­нодавство кожної країни повинно мати норми, що дозволяли б удатися до ефективних дій, спрямованих проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності, включаючи термінові заходи для запобігання порушень і правові санкції на випадок подальших пору­шень.

Угода ТRIPS передбачає захист прав інте­лектуальної власності за допомогою адмініс­тративних процедур, цивільно-правових спо­собів захисту прав, а також карних процедур і штрафів, що можуть бути застосовані до по­рушників прав. Подальше удосконалення наці­онального законодавства України здійснюєть­ся з урахуванням вимог цього важливого міжнародного нормативного акта.

Підсумовуючи сказане, можна констатува­ти, що сьогодні в Україні вже сформована зако­нодавча й організаційна системи державних органів, які прямо або опосередковано забез­печують захист прав у сфері інтелектуальної власності.

Тема 4. КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

План лекції

4.1. Способи комерціалізації

4.2 Використання ОПІВ у виробництві товарів і послуг

4.3 Внесення прав на ОПІВ до статутного капіталу підприємства

4.4 Уступка та передавання прав на використання ОПІВ

4.5 Сучасна схема комерціалізації науково-дослідних розробок

4.6 Порівняльна ефективність різних способів комерціалізації ОПІВ

1.1. Способи комерціалізації

Під комерціалізацією розуміють підпорядкування діяльності цілям отримайня прибутку.

Стосовно ОПІВ під діяльністю, що підпорядкована цілям отримання прибутку, розуміють їх введення до цивільного обороту, тобто використання прав на них у господарській діяльності.

Це може бути: купівля або продаж (передання) прав на ОПІВ іншій особі, внесення ОПІВ до статутного капіталу, операції з надання або отримання ліцензій, операції з ОПІВ як товаром або інновацією чи заставою, введення в експлуатацію у внутрішньовиробничому процесі тощо.

Як правило, ці дії наступають після того, як будуть закріплені майнові права на ОПІВ відповідним охоронним документом, що характерно для прав на результати науко­во-технічної діяльності та ко­мерційні позначення.

Що стосується майнових прав на об'єкти авторського права та суміжних прав, то закон не вимагає обов'язкової проце­дури набуття прав через от­римання охоронного доку­мента. Вважається, що ці права охороняються законом з моменту їх виникнення. Однак, якщо передбачається комерціалізація цих прав, то закон надає можливість от­римання на них охоронного документа — свідоцтва в будь-який момент протягом дії цих прав.

Способи введення ОПІВ у цивільний оборот наведені на схемі (рис. 4.1). Їх поділяють на дві групи:

- використання прав на ОПІВ у виробництві товарів або послуг;

- передання прав на ОПІВ іншій особі.

Передання прав на ОПІВ може бути здійснене шляхом:

- передання (уступки) всіх майнових прав іншій особі;

- внесення прав на ОПІВ до статутного капіталу підприємства;

- передання права користування ОПІВ іншій юридичній або фізичній особі.

		Нова компанiя

Рис. 4.3. Сучасна нелінійна схема комерціалізації ОПІВ в університетах і дослідницьких центрах

За цією схемою ОПІВ розробляється в дослідному центрі (університеті, академії наук, науково-дослідному інституті тощо), потім разом з партнером {посередницькою фірмою), що має досвід з комерціалізації ОШВ, створюється нова компанія, яка здатна довести ідею, розроблену в центрі, «під ключ».

Партнер також знаходить промислову компанію, зацікавлену у використанні нової технології, і яка може стати інвестором для нової компанії.

Нова компанія виплачує НДІ ліцензійні платежі за використання ОПІВ.

У разі успіху проекту, нова компанія може надати НДІ нове замовлення на НДДКР і цикл повторюється.

Ця модель ко­мерціалізації ОПІВ успішно використовується у Великій Британії та у США, насамперед для комерціалізації ОПІВ, створених в уні­верситетах.

Фактично за цією схемою розвивається бізнес для його продажу крупній корпорації або на фондовій біржі.

4.5 Порівняльна ефективність різних способів комерціалізації ОПІВ

Економічна ефективність різних форм комерціалізації представлена в табл. 4.1.

Таблиця 4.1. Економічна ефективність різних форм комерціалізації

№ п/п	Спосіб комерціалізації	Економічна ефективність, дол. США
	Продаж інформації про розробку	5 000 - 20 000
	Передання прав на використання ОПІВ	15 000 - 50 000
	Використання ОПІВ на власному підприємстві	Весь прибуток залиша-ється підприємству
	Розвиток бізнесу для продажу крупній корпорації	500 000 – 2 000 000
	Розвиток бізнесу для продажу на фондовій біржі	Більше ніж 10 000 000

З табл. 4.1 видно, що найменш ефективним є спосіб комерціалізації через продаж інформації про розробку, тобто, коли продаються результати інтелектуальної діяльності, права на які не захищені охоронним документом - патентом або свідоцтвом.

Відносно низька ефективність такого способу комерціалізації, як передання прав на ОПІВ за ліцензійними договорами ($15-50тис).

Набагато ефективнішим способом комерціалізації ОПІВ є розвиток бізнесу на основі ОПІВ з подальшим переданням його великій компанії або фондовому ринку.

Запитання для самоконтролю:

1. Що таке інтелектуальна власність?

2. Які Ви знаєте складові права інтелектуальної власності?

3. Які відмінності між майновими і немайновими правами на об'єкт права інтелектуальної власності?

4. Коли і де вперше почали надавати виключні права на використання об'єктів права інтелек­ туальної власності?

5. Які законодавчі акти складають правову основу інтелектуальної власності в Україні?

6. Яке місце займає інтелектуальна власність в економічному і соціальному розвитку суспільства?

7. У чому полягає призначення системи захисту права інтелектуальної власності?

8. Які дії визнаються порушенням права на об'єкти права інтелектуальної власності?

9. Назвіть категорії спорів щодо права інтелектуальної власності? Дайте їм характеристику.

10. У чому полягає адміністративний порядок захисту права Інтелектуальної власності?

11. У чому полягає цивільно-правовий спосіб захисту права інтелектуальної власності?

12. Що може вимагати власник права на об'єкт інтелектуальної власності від порушника при розгляді спору у судовому порядку?

13. Коли настає кримінальна відповідальність за порушення права інтелектуальної влас­ності? Які санкції передбачаються за таке порушення?

13. У чому полягає захист прав інтелектуальної власності відповідно до Угоди ТRIPS?

14. У чому полягає мета і сутність правової охорони ОПІВ?

15. Якими є критерії охороноздатності для об'єктів промислової власності?

16. Що таке патент на винахід?

17. Як здійснюється правова охорона об'єктів авторського права і суміжних прав?

18. Які терміни правової охорони для ОПІВ установлено Законом?

19. На основі яких підстав дія охоронного документа на об'єкт промислової власності може достроково припинятися цілком чи частково?

20. Які об'єкти інтелектуальної власності охороняються авторським правом, а які суміжними правами?

21. Який порядок набуття прав ОПІВ громадянами України за кордоном?

22. Які Ви знаєте складові системи інтелектуальної власності?

23. З яких груп складається класифікація об'єктів права інтелектуальної власності та які об'єк­ти входять до цих груп?

24. Хто може бути суб'єктами прав інтелектуальної власності?

25. Охарактеризуйте державну систему управління інтелектуальною власністю.

26. Які міжнародні договори діють у сфері інтелектуальної власності? Назвіть п'ять найважливіших з них.

Література

1. Михайло Папієв «Чи стане Україна Швейцарією?» Дзеркало тижня Дзеркало тижня № 10 (689) 15 — 21 березня 2008

2. Основи інтелектуальної власності. — К.: Юридичне видавництво «Ін-Юре», 1999. — 578 с.

3. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності /Навчальний посібник. — К.: і-нт інтел. власн. і права, 2005. — 108 с.

4. Полторак Александр, Лернер Пол, Основи интеллектуальной собственности; Пер. с англ. — М.: Изд. дом «Вильямс», 2004. — 208 с.

5. Цивільний кодекс України, Книга четверта «Право інтелектуальної власності» від 16.01.2003, №43 5-І V.

6. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993, №3792-ХІІ.

7. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П. Популярно про інтелектуальну власність: абетка /за заг. ред. Канд. екон. наук М.В. Паладія. — К.: ТОВ «Альфа ШК», 2004. — 56 с.

1.Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності. Захист авторського права і суміжних прав. За­хист права промислової власності. Навчальний посібник. — К..: Ін-т інтел. власн. і права, 2003. — 64 с.

2.Цивільний кодекс України. Книга четверта «Право інтелектуальної власності».від 16.01.2003 р.,№435-IV.

3.Дроб'язко В.С., Дроб'язко Р.В. Право інтелектуальної власності: навчальний посібник — К.: Юрін-ком Інтср, 2004. — 512 с.

4.Защита прав на интеллектуальную собственность: Практическое руководство /Коллектив авторов.- М.: КФ «Рескю-Груп», 2004. - 592 с.

2. Патентное право: конспект лекций учебного курса /Составители Кожарская И.Ю., к.ю.н. Прахов Б.Г. -- К.: Ин-т интел. собств. и права, 2003. — 140 с.

3. Бондаренко С.В. Авторське право і суміжні права: Навчальний посібник. — К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2004. — 260 с.

4. Законодавство України про інтелектуальну власність. Тематична збірка: у 3-х т. Том 1: Законо­давчі акти України про інтелектуальну власність /Упорядники: П.М. Цибульов, А.М.Горнісевич, С.М. Болєлий. — К.: Ін-т інтел. власн. і права. — 2004. 152 с.

2. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993, №3792-ХІІ.

3. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П. Популярно про інтелектуальну власність: абетка /за заг. ред. Канд. екон.наук М.В. Паладія. — К.: ТОВ «Альфа ШК», 2004. — 56 с.

Дата добавления: 2014-01-04