Тести здібностей

Тести досягнень

Серед тестів досягнень переважають дидактичні, за допомогою яких визначають рівень оволодіння обстежуваним навчальним мате­ріалом, сформованість знань, умінь і навичок суб'єктів дослідження.

Дидактичні тести доцільно розглядати як систему завдань спе­цифічної форми і певного змісту, розміщених за зростаючою трудні­стю для об'єктивності оцінки структури і зміни рівня підготовленості тестованих. Таким чином, дидактичне тестування слід розглядати як

систему, що побудована на двох головних системних чинниках: І) змістовим наповненням тестових завдань, які забезпечують най­кращу їх цілісність; 2) зростанням трудності кожного наступного завдання. Якщо підібрані завдання не відповідають зазначеним чин­никам і складають звичайну сукупність завдань або безсистемний набір завдань, то вони втрачають ознаки дидактичного тесту. Саме принцип зростання трудності в дидактичному тестуванні дозволяє вншачити рівень знань і умінь з досліджуваного чинника, а обов'язкове обмеження термінів тестування — виявити наявність навичок та умінь вищого порядку.

Трудність завдання, як суб'єктивне поняття, визначається емпі­рично, наприклад, за кількістю неправильних відповідей.

Тести досягнень мають передбачати і відповідну складність за­вдань, яка, на відміну від трудності, є об'єктивним показником і характеризується кількістю понять, що ввійшли до завдання; кількіс­но логічних зв'язків між цими поняттями; кількістю операцій, необ­хідних для виконання цих завдань.

Зауважимо, що завдання тесту досягнень не передбачають запи­тань і завдань, а твердження (судження), які залежно від відповідей обстежуваних кваліфікуються як істинні або помилкові.

У педагогічних та психолого-педагогічних дослідженнях тести здібностей найчастіше пов'язані з діагностикою пізнавальної сфери особи, особливостей мислення і, зазвичай, називаються інтелектуа­льними. Вони дозволяють не тільки оцінити результати засвоєння певного навчального матеріалу, а й характеризувати потенційні мож­ливості обстежуваного виконувати завдання певного типу.

У процесі педагогічних досліджень з виявлення здібностей щодо рухової активності здебільшого підміняються поняття і замість здіб­ностей до того, або іншого виду рухової активності, насправді вияв-ияються реальні можливості обстежуваних, їхня здатність до чогось. Наприклад, подолати певну дистанцію за визначений час, а не здіб­ність до швидкісних дій; координаційні можливості, а не здібності до

відчуття ритму чи до швидкого засвоєння складнокоординаційних ^ рухових дій тощо.

Отже, діагностуючи рухові здібності, треба визначати не тс, що може обстежуваний зробити сьогодні, а те, що він за певних обста­вин міг би зробити через певний час.

Серед інтелектуальних тестів широко відомі: тест Равсна, тест Амтхауера, субтести Векслсра та інші.

Дата добавления: 2013-12-13