Механізми реалізації К-теорії мотивації

Більшість теорій мотивації не доведено до механізмів реалі­зації. У кожній із них розкритий лише ідеологічний бік мотивації. Тому ми поставили завдання розробити механізм застосування R-теорії мотивації.

Заробітна плата встановлюється, враховуючи попит та пропо­зицію на ринку праці. Однак якщо підприємство має намір підви­щувати ефективність, підсилювати гнучкість роботи власної системи менеджменту, забезпечити конкурентні переваги працівникам і ши­рокий діапазон реалізації навиків працівників, стають очевидними недоліки традиційних структур виплат. Структура виплат повинна варіюватися в широкому діапазоні залежно від внеску працівника у ефективність діяльності підприємства. Розміри премій та бонусів підприємству доцільно встановлювати самостійно, при цьому можна скористатись запропонованою формулою, яка відображатиме функ­ціональну залежність

де С - комісійна ставка за прийняття управлінських рішень із ступенем економічного ризику; Аi, - кут між результативними показниками, отриманими внаслідок прийняття управлінського рішення, та рівнем ризику; і - управлінське рішення; k - кількість управлінських рішень, прийнятих за обраний період.

Для наочності потрібно показати кут А, на рис. 25. Кут визначається між відрізком, проведеним від початку відліку до точки, яка відображає управлінське рішення з рівнем ризику та величиною результуючого показника. Потрібно зауважити, що кут може набувати як від'ємного (II чверть), так і додатного значення (І чверть). Якщо кут має додатне значення, отже, прийняте управ­лінське рішення зумовило позитивні результати (прибутки, дивіден­ди, додаткових покупців тощо). Якщо значення кута від'ємне, отже, рішення, яке прийняте, призвело до збитків на підприємстві. Далі потрібно підсумувати усі значення кутів, тобто результати прийнятих управлінських рішень протягом оцінювального періоду. Якщо отримане значення буде позитивним, то працівнику нарахо­вують премію, якщо негативне, то до нього можна застосувати санкції (штрафи, стягнення, догани тощо), одначе зваживши на всі обставини прийнятих ним управлінських рішень.

Рис. 25. Взаємозалежність між ризиком та результатами прийняття рішень на підприємствах

Тобто в нашому випадку кут відображатиме обсяг позитивних чи негативних результатів за певного рівня ризику, при якому прийнято управлінське рішення.

Проблеми трудомісткості, які можуть виникнути у разі застосу­вання такого методу нарахування заробітної плати, можна вирішити за допомогою застосування комп'ютерної техніки під час розрахунків.

Для ефективної мотивації працівників за допомогою мате­ріального забезпечення працівникам доцільно доплачувати премії та бонуси відповідно до формули (1), а розмір премій можна визначити у такий спосіб. Кожна доплата має бути з певним ваговим коефіцієн­том. Тобто є рішення обов'язкові для прийняття, однак рівень ризи­ку є невисоким. В сумі всі вагові коефіцієнти повинні дорівнювати 1. Для отримання розміру доплати за прийняття рішень із ступенем економічного ризику можна скористатись сформованими матрицями або логістичною кривою. Пропонуємо будувати дві матриці: перша для визначення коефіцієнтів, які використовуватимуть для доплати або стягнення внаслідок прийняття ризикованих рішень, що призве­ли до збитків; друга - для визначення коефіцієнтів, які використо­вуватимуть для доплати внаслідок прийняття ризикованих рішень, що дало змогу отримати позитивні результати (рис. 26).

Рис 26. Матриця коефіцієнтів доплати та матриця коефіцієнтів стягнення

Матриця 1 розроблена для знаходження коефіцієнтів доплати під час прийняття ризикованих рішень, результати яких знаходяться в площині П на рис. 22. Найбільший коефіцієнт в матриці іі₈, оскільки внаслідок прийняття рішення з високим ступенем еконо­мічного ризику, отримані максимальні позитивні результати. Найнижчий відповідно £_ь1, оскільки за мінімального рівня економічного ризику отримані незначні позитивні результати. Матриця 2 розроб­лена для отримання коефіцієнтів доплати під час прийняття ризи­кованих рішень, результати яких знаходяться в площині І на рис. 22. Ці коефіцієнти можуть знижувати заробітну плату або мінімально збільшувати її (з метою заохочення в майбутньому приймати ризик), оскільки внаслідок прийняття управлінського рішення отримано негативні результати (збитки).

Недоліком матриць є те, що існує певний рівень суб'єктивнос­ті під час визначення конкретної доплати працівникові за прийняття управлінських рішень з ступенем ризику. Тому краще скористатись кривими зростання. Оскільки криві зростання адекватно описують різні тенденції економічних явищ, процесів тощо. У нашому випадку доцільно знайти параметри двох кривих зростання. Перша відобра­жатиме залежність між негативними результатами та санкціями, друга крива відображатиме залежність між позитивними результа­тами прийняття ризикованих рішень та доплатами.

Параметри кривих зростання можна розрахувати простими методами, не використовуючи нелінійних методів. До числа спрощених методів належить, наприклад, метод трьох точок. Метод трьох точок є зручною та достатньою процедурою. Знаходячи параметри першої експоненційної модифікованої кривої, візьмемо до уваги, що знаємо максимальний розмір стягнення у разі отримання негативних результа­тів (дорівнює -40 % за рішенням експертної комісії), відсутність стяг­нення у разі реалізації ризикованих рішень та отримання нульового результату (відсутність збитків та прибутків). Для другої експонен­ційної модифікованої кривої знаємо максимальний розмір доплати (становить ЗО % за рішенням експертної комісії), а також відсутність доплати у разі реалізації ризикованих рішень та отримання нульового результату (відсутність збитків та прибутків).

Припустимо, що функція має вигляд експоненційної модифі­кованої кривої:

Експоненційну модифіковану криву, або, як її частіше нази­вають, модифіковану експоненту, використовують для описування економічних процесів, які обмежені знизу.

Алгоритм методу трьох точок складається з певних етапів. На першому етапі необхідно розділити дані на три підмножини І, П, Ш, однакові за кількістю елементів. Значення кута А (рис. 25) коливається від 0° до 90° для першої кривої зростання, та від 90° до 180° для другої кривої, тому його легко поділити на три підмножини. Для кривої зростання, що описує зв'язок між стягненнями та негативними результатами, необхідно зарахувати в першу підмножину елементи, які досягають значень від 0° до 30°, в другу - елементи із значеннями від 31° до 60°, до третьої підмножини - елементи із значеннями від 61 до 90°. Так само знаходимо значення і для другої кривої зростання. Як можна зауважити, перша підмножина є найбільшою, що не суперечить алгоритму методу трьох точок.

На другому етапі необхідно обчислити значення медіан у трьох підмножинах. Однак нас цікавлять також крайні точки кривої. Тому в кривих візьмемо відомі нам крайні точки та медіану для другої підмножини.

Крива зростання І: Точка в першій підмножині має значення - за А=0° рівень стягнення становитиме w=40 %, для другої підмно­жини А=45°, і, на думку експертів, адекватний рівень стягнення дорівнює w=30 %. У третій підмножині А=90°, ставка доплати за результати прийняття ризикованих рішень, як уже зазначали, w=0 %, оскільки в цій точці будуть відсутні як прибутки, так і збитки.

Крива зростання II: Крайня точка, яка входить в першу під­множину А=90°, рівень доплати становитиме f =0 %, оскільки в цій точці будуть відсутні як прибутки, так і збитки; для другої підмно­жини А=135°, і, на думку експертів, за такого рівня ризику та отриманих результатів адекватний рівень доплати дорівнює f=10 %. У третій підмножині А=190°, максимальний рівень доплати за ре­зультати прийняття ризикованих рішень становитиме f=30 %.

Позначимо знайдені значення відповідно: y1, y2, y3.

На третьому етапі необхідно розв'язати систему трьох нерів­ностей (нелінійних) з трьома невідомими:

Внаслідок математичних перетворень, отримаємо

Підставивши відповідні значення, отримаємо, що B = 1,024714. Визначивши B, знаходимо а, у за формулами, наведеними в праці. Так а= -5, а у = 45. Отже, функція набуде вигляду (рис. 27):

20 40 60 80 100

Рис 27. Залежність між значенням кута А та коефіцієнтом стягнення

Для другої кривої зростання отримаємо такі значення: B = 1,015523, а= 0,125, а у =89,875. А функція набуде вигляду (рис. 28):

у = 0,125 1,015523^х+ 89,875. (9)

Отримана нами модифікована експонента спочатку повільно, а потім швидко зростатиме, оскільки B >1. Ці криві обмежені знизу прямою х= у.

Рис 28. Залежність між значенням кута А та коефіцієнтом доплати

Наведений механізм розроблення системи оплати праці з ураху­ванням преміювання за прийняття рішень із різним ступенем ризику та одержаними результатами дасть змогу об'єктивно будувати систему матеріального стимулювання в організаціях. Дослідження та опитуван­ня, які проводили на теренах України, свідчать, що система оплати праці на підприємствах є недосконалою (53 % опитаних повідомили, що оплата праці в їхніх компаніях здійснюється суб'єктивно).

Застосування пропонованої теорії мотивації дасть можливість інтегрувати інтереси менеджменту працівників та акціонерів. Оскільки рівень задоволення потреб та оплата праці залежать від результатів діяльності всього підприємства. Як відомо, між менеджером та підприємцем є відмінності. Головна із них полягає в тому, що підприємець схильний до ризику, що проявляється в постійному пошуку нових ідей, можливостей тощо. Розроблена мотиваційна теорія дасть можливість менеджерів, схильних до ризику, за характерними особливостями наблизити до підприємців. Тобто менеджер такого підприємства відзначатиметься прагматизмом і раціональністю управлінця та володітиме підприємницьким запалом та інтуїцією.

R-теорію можна використовувати самостійно, однак для комп­лексної оцінювання потреб працівника її варто поєднувати із застосуванням уже відомих теорій мотивацій.

Особистість є складною, з багатьма потребами та цілями, а отже, доцільно комплексно застосовувати в сьогоднішніх умовах

комплексно теорії мотивації. І саме К-теорію доцільно використо­вувати у комбінації з іншими теоріями, особливо відбираючи працівників в окремі галузі, на деякі підприємства, підрозділи, посади. Значної актуальності набуває R-теорія за умов змін в організації з метою зниження ступеня опору. Оскільки, як зазначає І. Ансофф зміни породжують ризики, а отже, для їхнього проведення потрібно чітко розмежувати працівників, котрі підтримують зміни, а хто стане на перепоні. Формування команди з працівників, схиль­них до ризику, та адекватна мотивація стане основою успішної реалізації проектів, пов'язаних із змінами.

Особливо актуальною є ця теорія під час створення в організа­ції управління підприємницькими підрозділами. Як зазначає Віссема, такий тип управлінських структур базується на формуванні нової корпоративної культури. Самі менеджери новостворених підрозділів повинні бути людьми, схильними до ризику, мати мен­талітет підприємця. Тому на керівні посади в нових підрозділах головними претендентами будуть менеджери, схильні до ризику.

Практичне застосування цієї теорії дасть змогу правильно виявляти потреби працівників, ефективно мотивувати та регулю­вати процеси мотивації відповідно до змін внутрішнього та зовнішнього середовищ.

Дата добавления: 2013-12-13