Мотивації як основи реалізації стратегії організацій

Необхідність формування нової теорії

РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ

К-ТЕОРІЯ МОТИВАЦІЇ ЯК ОСНОВНА СКЛАДОВА

РОЗДІЛ 7

Управлінці в умовах розвитку української економіки, тобто за наявності високого рівня невизначеності, вимушені приймати рішення із значною часткою економічного ризику. Відмова від прий­няття таких рішень призведе, в кращому разі, до припинення розвитку підприємства, яке перед цим мало стабільні темпи зрос­тання, а в гіршому - до втрати завойованих позицій.

У розробленні прикладних систем мотивації працівників користуються теоріями мотивації. Ці теорії поділяють на дві групи: змістовні та процесних. Розроблені теорії мотивації свідчать, що причини, які спонукають працівника до праці, складні та багатоаспектні. Науковці, котрі розробили змістовні теорії, стверджують, що поведінка працівника визначається його потребами. Інші вчені вважають, що поведінка працівника також залежить від його сприйняття та очікувань.

Тенденції та зміни у зовнішньому середовищі часто є причи­ною обмежень у розвитку менеджменту підприємства. Зміни поро­джують нові види ризику або підвищують рівень існуючих ризиків. Ризик для підприємства може бути обмеженням або додатковою можливістю, шансом. Ефективна стратегія менеджменту підприємства дасть змогу управляти ризиком та реалізувати створені ним можливості. Ціль ризик-менеджменту полягає не в тому, щоб знайти сферу з мінімальним ризиком для діяльності організації, а, як зазначено в науковій праці, у тому, щоб максимально скорис­татись із ситуації, що склалась, тобто ризик-менеджмент повинен бути насамперед стратегічним інструментом, а не оборонним. За сьогоднішніх умов ситуації, що виникають, вимагають частіше демонструвати таку рису у роботі менеджера, як здатність до ризику. Люди в теперішній час наполягають на своєму праві відігравати активну роль у прийнятті рішень. Творчість, свобода і відповідальність за самого себе є важливими постмодерністськими цінностями, які прийшли на зміну цінностям модерністським - багатству і владі.

Необхідно перетворювати ризик із загрози в конкурентну перевагу. Як стверджує Десмонд Морріс, відомий британський біолог, котрий вивчає поведінку, одним з вузлових елементів історії еволюції було величезне зростання ступеня готовності ризику­вати. Готовність та бажання ризикувати належали, насамперед, біологічному єству людини (через потребу в їжі та інстинкт розмно­ження), які з часом дали змогу реалізовуватись через діяльність людини економічної. Ефективність управління в сучасних ринкових умовах зводиться до автоматизації реальних та інформаційних процесів, з одного боку, і розвитку мотивації, самостійності і іннова­ційних здібностей людей, з іншого. Сучасні зміни можемо спос­терігати на трьох рівнях: 1) збільшення можливостей інформаційних технологій і телекомунікацій; 2) зміна соціодемографічного складу населення індустріальних держав; 3) зміна структури діяльності.

Враховуючи стратегічний принцип ризик-менеджменту, дум­ки експертів про те, що суспільство високого ризику не зникне, а навпаки, ризик зростатиме, є необхідність формування та реаліза­ції стратегії із врахуванням оптимального рівня економічного ризику. Стратегії за рівнем економічного ризику можна поділити на: стратегію із високим ступенем економічного ризику, стратегію із середнім ступенем економічного ризику та стратегію із низьким ступенем економічного ризику. Обравши стратегію з певним рівнем економічного ризику на підприємстві, необхідно створити і відпо­відну організаційну структуру, контроль та регулювання, які б забез­печували реалізацію цієї стратегії. А найголовніше - підібрати від­повідний персонал та мотивувати його на досягнення цієї стратегії.

Площину прийняття ефективних рішень менеджерами, врахо­вуючи стратегію підприємства (схильність підприємства до ризику) та певний, реальний ступінь ризику, зображено на рис. 20.

До реалізації будь-яких стратегій залучають ресурси із різними властивостями, якістю та обсягом (кількістю). У теорії та практиці поширена думка, що для реалізації стратегій із високим ступенем економічного ризику необхідна більша кількість ресурсів. Одначе така думка є правильною в тому разі, коли ризик розуміють, насамперед, як негативне економічне явище, яке призводить винятково до збитків та втрат, тобто ризик ідентифікують як економічне обмеження. За такого ставлення до ризику підприємства намагаються мінімізувати його вплив за рахунок залучення додаткових ресурсів, скорочення власного виробництва тощо. Якщо ж ризик розглядати як явище, яке може принести додаткові вигоди (прибутки, дивіденди, обсяг продажу тощо), то очевидно, що основна увага приділятиметься не кількості ресурсів, а їх якості. Наприклад, інноваційні компанії, в діяльності яких присутній значний рівень економічного ризику, як правило, малі і використо­вують при цьому незначну кількість ресурсів. А за позитивного результату діяльності, тобто під час успішної реалізації власного проекту такі організації отримують надприбутки

Не схильне Нейтральне Схильне

Схильність підприємства до ризику

Рис. 20. Прийняття ефективних рішень підприємством

Дата добавления: 2013-12-13