Лекція 3. Класифікація угідь в земельному кадастрі

1. Поняття угіддя в земельному кадастрі.
2. Сучасний стан класифікації земель в Україні.
3. Сільськогосподарські землі.
4. Землі лісів та інших лісовкритих площ.
5. Забудовані землі.
6. Відкриті заболочені землі.
7. Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом.
8. Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом.
9. Землі під водою.

1. Поняття угіддя в земельному кадастрі

Земельний кадастр у межах землекористувань, земельних власностей чи земельних ділянок ведеться за угіддями, тому вони є його основними елементами.

Протягом всієї історії існування людини паралельно існували і земельні угіддя. Вони сприймались як дар природи, використовувались людиною для задоволення своїх життєвих потреб. Першими угіддями були лісові, рибні, мисливські. Пізніше, з розвитком скотарства і землеробства, в окрему групу виділились сільськогосподарські угіддя (рілля, пасовища, сінокоси).

Головною ознакою, яка характеризувала окремі види угідь, був спосіб використання землі. При цьому враховувалось основне призначення і систематичне використання окремих ділянок землі для певних виробничих цілей. Тобто тимчасове використання ділянки сінокосу під випас не є підставою для переведення її у пасовище.

Під земельними угіддями слід розуміти ділянки землі, які відрізняються за природними ознаками і систематично використовуються або придатні до використання для конкретних господарських цілей.

1. Сучасний стан класифікації земель в Україні

В Україні впроваджена класифікація земельних угідь, яка спирається на європейські стандарти землекористувань. Згідно з цією класифікацією розроблена структура земельних угідь, яка включає сім груп угідь:

1) сільськогосподарські землі;

2) ліси та інші лісовкриті площі;

3) забудовані землі;

4) відкриті заболочені землі;

5) сухі відкриті землі з особливим покривом;

6) відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом;

7) внутрішні води.

1. Сільськогосподарські землі

Серед наведених угідь найбільшої уваги заслуговують сільськогосподарські землі, які, займаючи майже 70% усієї території держави, є найважливішими з точки зору забезпечення життєвих потреб людини.

До сільськогосподарських земель належать:

- сільськогосподарські угіддя – землі, які безпосередньо використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції;

- допоміжні землі для обслуговування сільськогосподарського виробництва – господарські двори, будівлі, господарські шляхи і прогони;

- землі, які тимчасово не використовуються в сільськогосподарському виробництві – землі в стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості, землі тимчасової консервації, забруднені сільськогосподарські угіддя, включаючи техногенно та радіоактивно забруднені сільськогосподарські угіддя.

Серед сільськогосподарських земель найбільшу площу займає група сільськогосподарських угідь, до якої входять п’ять видів угідь:

- рілля (орні землі),

- перелоги,

- багаторічні насадження,

- сінокоси,

- пасовища.

Рілля займає найбільшу площу серед інших угідь. Наявність в державі орних земель завжди віддзеркалює її економічний потенціал, але ознакою економічної могутності є спроможність суспільства забезпечити віддачу з цих земель на високому продуктивному рівні.

До ріллі відносяться земельні ділянки, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав у полях сівозмін, а також чисті пари.

Не відносяться до ріллі міжряддя садів та інших багаторічних насаджень, які тимчасово використовуються під посіви сільськогосподарських культур, а також сінокоси і пасовища, розорані на період поліпшення і перезалуження (не більше двох років), та зайняті посівами попередніх культур.

Перелогами вважаються землі, які раніше були орними, а в даний час більше одного року, починаючи з осені, не використовуються для посіву сільськогосподарських культур і не утримуються під паром. Цей вид угідь був введений в 1999 році разом із запровадженням нової статистичної звітності в кількісному обліку земель. Однак перелоги, як вид угідь, не є новим елементом структури земель. Це вид угідь добре відомий ще з радянських часів.

До перелогів не відносяться розорані для перезалуження сінокоси і пасовища і залишені для природного заростання травостоєм.

До багаторічних насаджень відносяться земельні ділянки, зайняті штучно створеними деревними, чагарниковими або трав’янистими багаторічними насадженнями, які дають урожай плодово-ягідної, технічної або лікарської продукції. Багаторічні насадження об’єднують невелику за розмірами, але дуже специфічну за продукцією групу угідь: садів, виноградників, ягідників, хмільників та інших угідь, площі яких обліковуються окремо.

До садів відносяться земельні ділянки, зайняті зернятковими, кісточковими, горіхоплідними, цитрусовими та іншими культурними породами дерев та чагарників.

До виноградників відносяться земельні ділянки, зайняті культурними породами винограду.

До ягідників відносяться земельні ділянки, зайняті культурними чагарниковими, напівчагарниковими, трав’янистими рослинами, які дають їстівні плоди (малина, смородина, аґрус, ожина, шипшина, полуниця тощо).

Хмільники – земельні ділянки, зайняті насадженнями хмелю.

Землі інших багаторічних насаджень це незначні за розмірами, але вкрай потрібні для людини ділянки ефіроолійних, технічних, лікарських, декоративних багаторічних рослин. До них відносяться насадження троянди, лаванди тощо (ефіроолійні), шовковиці (тутівники), розсадники плодових культур – ділянки для вирощування саджанців плодових, ягідних культур і виноградників, плантації квітникарства тощо.

Угіддя багаторічних насаджень постачають продукцію у вигляді плодів, ягід, квітів, трав, коріння та інших частин рослин, які використовуються для власних потреб людини або є сировиною для промисловості.

Площі, зайняті дорогами, лісовими захисними насадженнями, за винятком лінійних вітроломних насаджень в середині кварталів, до складу багаторічних насаджень не входять.

Сінокоси і пасовища разом складають природні кормові угіддя.

Сінокосами називають земельні ділянки, покриті багаторічною трав’янистою рослинністю, які систематично використовують для сінокосіння.

Сучасна класифікація угідь не передбачає поділу сінокосів на види. Але при їх використанні розрізняють сінокоси заливні, суходільні та заболочені.

Заливні – сінокоси з різнотравною рослинністю в річкових долинах, заплавах рік і низинах, які систематично заливаються водами на тривалий строк під час повеней і паводків.

Суходільні – сінокоси, розміщені в сухих улоговинах, балках, на водорозділах або схилах, на рівнинних ділянках, які зволожуються за рахунок атмосферних опадів.

Заливні та суходільні сінокоси можуть бути поліпшеними (поверхневого або докорінного поліпшення).

Сінокоси поверхневого поліпшення – ділянки сінокосів, на яких проводиться підсів трав, підживлення добривами, зрізання купин, чагарників, інші поверхневі заходи, в результаті чого стало можливим механізоване сінокосіння. При такому поліпшенні природна дернина не порушується.

Сінокоси докорінного поліпшення – це високопродуктивні ділянки сінокосів, на яких проведено комплекс заходів щодо корінного поліпшення і створення нового травостою (переорювання дернини і посів трав).

Заболоченими вважаються надмірно зволожені сінокоси, розташовані на понижених елементах рельєфу або на слабо дренованих територіях, на краях боліт, з вологолюбною трав’янистою рослинністю.

Також виділяють сінокоси чисті, вкриті купинами, вкриті чагарниками.

Пасовища – землі, покриті багаторічною трав’янистою рослинністю, не придатні для сінокосіння, які не є перелогами і систематично використовуються для випасання худоби.

За діючою класифікацією окремо враховуються лише гірські пасовища, тобто ті, що розміщені на території гірських районів у відповідності до природно-сільськогосподарського районування. Крім того, пасовища бувають суходільні і заболочені.

Суходільні розташовані в сухих улоговинах, на рівнинах, водорозділах або схилах в усіх зонах і гірських районах країни, які зволожуються атмосферними опадами. Суходільні пасовища поділяються на поліпшені і довгорічні культурні. Як і поліпшені сінокоси, поліпшені пасовища поділяються на пасовища поверхневого та докорінного поліпшення.

Поверхнево поліпшені пасовища такі, на яких продуктивність підвищилась в 1,5...2,0 рази внаслідок проведених заходів з осушення, розчищення деревно-чагарникових насаджень, зрізки купин, збору каміння, посіву трав тощо.

Докорінного поліпшення – пасовища, на яких внаслідок проведених заходів створено новий травостій (проведено перезалуження).

До довговічних культурних пасовищ відносяться такі, на яких проведено поверхневе або докорінне поліпшення і детальне впорядкування (гуртові ділянки, загони чергового випасання, скотопрогони, пункти водопостачання, літні табори). На них створюють якісний травостій, систематично проводять удобрення, догляд, правильно використовують в системі пасовищезмін. Продуктивність їх у 2,5...3,0 рази вища ніж звичайних, а при застосуванні зрошення – в 3...4 рази. Такі пасовища створюють на ріллі та на пасовищах.

До заболочених відносяться пасовища, розташовані в зонах надмірного зволоження на понижених місцях рельєфу або на слабо дренованих вирівняних плоских територіях, а також на краях боліт, з вологолюбною низькоякісною рослинністю.

Суходільні і заболочені пасовища бувають чисті (без пеньків, чагарників, каміння, купин, або засмічення до 10% площі) та вкриті купинами, чагарниками.

До земель, зайнятих під господарськими дворами і будівлями, належать земельні ділянки, зайняті виробничими центрами, машинно-тракторними станами, гаражами, тваринницькими і птахофермами, таборами сезонного утримання худоби та ін.

Під господарськими шляхами і прогонами враховують земельні ділянки, які використовують для транспортних зв’язків, перевезення вантажів, руху машин і механізмів та сезонного перегону худоби в господарстві (господарські шляхи і скотопрогони).

До земель, які перебувають в стадії меліоративного будівництва, належать ті площі сільськогосподарських угідь, на яких здійснюються нові меліоративні заходи, в тому числі розкорчовані ділянки старих садів, землі, виділені під закладення нових полезахисних лісосмуг.

Землі, що знаходяться в стадії відновлення родючості, такі, на яких здійснена технічна рекультивація грунтів і виконується комплекс агротехнічних і фітомеліоративних заходів з відновлення біологічної родючості земель.

Землі тимчасової консервації – площі порушених деградованих сільськогосподарських угідь, які тимчасово законсервовані і не використовуються у виробництві до біологічної рекультивації.

Забруднені сільськогосподарські угіддя – землі, які техногенним шляхом накопичили в собі небезпечний для середовища вміст фізичних, хімічних і біологічних речовин (викиди промислових підприємств, транспорту, наслідки аварій тощо). Окремо враховуються радіоактивно забруднені землі. Такі угіддя не використовуються в сільськогосподарському виробництві і виключені з сільськогосподарського обігу.

Остання складова структура сільськогосподарських земель – інші сільськогосподарські землі. До них відносять землі, зайняті курганами, ямами, сухими канавами, скотомогильниками тощо.

1. Землі лісів та інших лісовкритих площ

Землі лісів та інших лісовкритих площ складаються з лісових земель і чагарників.

До лісових земель належать

- угіддя, вкриті лісовою рослинністю;

- угіддя, не вкриті лісовою рослинністю;

- інші лісові землі.

Землі, вкриті лісовою рослинністю – це території з деревною та чагарниковою рослинністю, крона яких покриває >20% площі (повнота). До таких земель відносяться ліси та захисні насадження (лісосмуги та інші захисні насадження).

До захисних лісосмуг відносять земельні ділянки, вкриті деревною і деревно-чагарниковою рослинністю, що використовуються для захисту польових сільськогосподарських культур, зрошувальної та осушувальної мережі від несприятливих атмосферних факторів, а також для захисту садів (садозахисні) та регулювання стоку.

Інші захисні насадження – це лісові площі, вкриті деревною, деревно-чагарниковою рослинністю, яку використовують для захисту грунтів від дії ерозійних процесів, для захисту небезпечних ділянок гідротехнічних споруд від руйнування, для захисту ґрунту від зсувів. До таких насаджень відносяться водорегулюючі, водозахисні, прияружні, прибалкові лісосмуги або суцільні насадження.

До лісових земель, не вкритих лісовою рослинністю, відносяться:

- згарища та загиблі насадження – території, які утворились внаслідок лісових пожеж або загибелі лісової рослинності через шкідників та від хвороб;

- незаліснені лісосіки (зруби) – території, які утворились після вирубки дерев до поновлення лісової рослинності;

- галявини – території, які утворились природним шляхом (повнота <20%).

До інших лісових земель належать території, зайняті

- незімкненими лісовими культурами – створеними людиною насадженнями віком до 5 років, які не переведені в лісові площі;

- лісорозсадниками і плантаціями;

- лісовими шляхами;

- ґрунтовими дорогами;

- просіками;

- протипожежними розривами;

- залізницями та автошляхами лісогосподарських підприємств;

- технологічними коридорами

та ін.

До чагарників належать земельні ділянки, які не входять в лісовий фонд, зайняті переважно чагарниковими рослинами (ліщина, шипшина, бруслина, бузина, барбарис та ін.), висота яких не перевищує 7 м і крона вкриває не менше 20 % площі ділянки.

1. Забудовані землі

Забудовані землі знаходяться переважно на територіях населених пунктів, а також земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Але такі землі є практично в усіх категоріях земель, займаючи більші або менші площі. Забудовані землі зазнали найбільшого впливу або безпосереднього втручання з боку людини.

У групі забудованих земель виділяють дев’ять основних структур (підгруп):

1) землі під житловою забудовою. До таких земель відносяться

- земельні ділянки, зайняті житловими будинками;

- прилеглі до них території, вкриті і не вкриті рослинністю, а також ділянки між будинками;

- проїзди;

- стоянки автотранспорту;

- спортивні, ігрові, дитячі майданчики;

- прибудинкові території з господарськими будівлями і спорудами, що використовуються для обслуговування і утримання житлових будинків;

2) землі промисловості – землі, на яких здійснюється безпосереднє промислове виробництво, а також допоміжні ділянки. Це території підприємств (заводів, фабрик, будівельних підприємств і організацій тощо) з основними і підсобними спорудами, включаючи шляхи, стоянки, гаражі, ремонтні майстерні, відкриті склади сировини і готової продукції, а також ділянки, які займають заклади управління промисловістю;

3) землі під відкритими розробками, шахтами, кар’єрами та відповідними спорудами це землі, на яких здійснюється промислова розробка корисних копалин. До них відносяться земельні ділянки, на яких розміщені об’єкти гірничодобувної промисловості, відвали землі, пустої породи, золи, шлаку, а також заклади управління і під’їзні шляхи, інші елементи обслуговуючої інфраструктури;

4) землі, що використовуються в комерційних цілях – земельні ділянки, зайняті під ринками, торгівельними центрами, комерційними банками, готелями, ресторанами, барами, магазинами, їдальнями, АЗС, ремонтними майстернями, торговими складами. За інструкцією Держкомзему України, до цих земель віднесені земельні ділянки, що займають наукові організації;

5) землі громадського призначення – земельні ділянки, на яких розташовані будинки і споруди державних органів, закладів культури, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізкультури і спорту, надання послуг, дипломатичних і консульських представництв і міжнародних організацій;

6) землі змішаного використання – території, що не можуть бути віднесеними до якоїсь однієї структури. Наприклад, земельна ділянка житлового будинку, частина якого використовується розташованим у цьому будинку торговим центром, або території, зайняті будівлями і дворами загального користування на земельних ділянках дачних кооперативів;

7) землі транспорту та зв’язку – це землі державних залізниць, автошляхів, наземних трубопроводів, систем телекомунікацій, а також території аеропортів, морських і річкових портів, включаючи будівлі і споруди, залізничні та автобусні станції, складські приміщення і ремонтні майстерні та інші допоміжні території і споруди, необхідні для забезпечення діяльності об’єктів транспорту і зв’язку. Сюди також відносять земельні ділянки гаражно-будівельних кооперативів та автостоянок;

8) землі технічної інфраструктури – охоплюють земельні ділянки, що використовуються для видалення сміття (сміттєзвалища і переробні підприємства), водозабезпечення (водозабори, насосні станції, водогони) та очищення стічних вод (відстійники, станції очищення води), виробництва і розподілу електроенергії (електростанції, ЛЕП) та ін.

9) землі, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі. Сюди відносяться землі а) зелених насаджень загального користування (сади, парки, сквери, бульвари тощо), б) інші землі загального користування населених пунктів, в) кемпінгів, будинків відпочинку тощо, г) гідротехнічних споруд, вулиць, набережних, площ, кладовищ, д) землі, зайняті будівництвом або відведені під будівництво.

1. Відкриті заболочені землі

Відкриті заболочені землі – це не вкриті лісом земельні угіддя, надмірно зволожені ґрунтовими і атмосферними водами, з наявністю на поверхні розкладених та напіврозкладених залишків у вигляді торфу.

Болота поділяються на верхові, перехідні та низинні. Існуюча класифікація угідь окремо враховує верхові і низинні болота.

Верховіболота розташовані на підвищених ділянках з водотривкими підстилаючими породами і зволожуються за рахунок атмосферних опадів.

Низинніболота розташовані на понижених ділянках, що зволожуються за рахунок ґрунтових і поверхневих вод.

Перехідні болота займають проміжне положення між верховими і низинними, зволожуються за рахунок атмосферних опадів, ґрунтових і поверхневих вод.

1. Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом

Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом. До таких земель відносяться незаймані людиною безлісні ділянки заповідників, в яких заборонена будь-яка практична діяльність, крім природоохоронної. Їх територія більш ніж на 25 % вкрита дерево видною і чагарниковою рослинністю (вереск, папороть, рокитник), а також трав’янистою рослинністю з переважно низькою поживною якістю. Наприклад, Асканія-Нова (Херсонська область), Михайлівський степ (Сумська область), Стрілецький і Провальський степ (Луганська область).

1. Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом

Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом. Включають 1) кам’янисті місця (голі скелі, зсуви, галька, щебінь), 2) піски (включаючи пляжі), 3) яри, 4) інші відкриті землі (солончаки, мочарі тощо).

1. Землі під водою

Землі під водою. Враховуються землі, зайняті природними водостоками і водоймами (річки, струмки, озера, лимани тощо) та штучними (канали, колектори, канави, ставки, водосховища).

Дата добавления: 2013-12-13