Поняття суб’єктів адміністративного права як носіїв суб’єктивних юридичних прав і обов’язків

ПЛАН

8.

1. Поняття суб’єктів адміністративного права як носіїв суб’єктивних юридичних прав і обов’язків.
2. Правовий статус суб'єкта адміністративних правовідносин і його елементи.
3. Види суб'єктів адміністративного права.
4. Людина, особа, громадянин: співвідношення понять.
5. Адміністративно-правовий статус громадян.
6. Конституційні права та обов‘язки громадян у публічно-правовій сфері.
7. Звернення громадян.
8. Статус іноземців та осіб без громадянства.
9. Статус біженців.

Норми кожної окремої галузі права поширюються на певне коло осіб, які, підпадаючи під вплив цих норм, виступають суб'єктами відповідної галузі права.

Якщо суб'єкт адміністративних правовідносин — це фактичний носій правових зв'язків, тобто він обов'язково в них бере реальну участь, то суб'єкт адміністративного права є; так би мовити, претен­дентом на цю участь. Під суб'єктом адміністративного права розуміють носія прав і обов'язків у сфері державного управління, які передбачені адміністративно-правовими нормами, здатного надані права реалізовувати, а покладені обов'язки виконувати.

З даного визначення випливає, що «претендент» на статус суб'єкта адміністративного права за своїми особливостями потенційно здатний бути носієм суб'єктивних прав і обов'язків у сфері державного управління, тобто повинен мати комплекс соціальних передумов, що дозволяють надати йому суб'єктивні права і обов'язки.

До таких особливостей (соціальних передумов) належать:

— зовнішня відокремленість, яка характеризується наявністю системоутворюючих ознак;

— персоніфікація в суспільних відносинах управлінського типу, тобто виступ у вигляді єдиної особи — персони;

— здатність виражати і здійснювати або персоніфіковану волю у стосунках з державою, або державну волю у процесі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин.

Особа набуває статусу суб'єкта тільки в тому випадку, коли держава, використовуючи адміністративно-правові норми, робить його носієм прав і обов'язків, які реалізуються останнім у сфері державного управління.

Як суб'єктивні права, так і обов'язки, закріплені правовою нор­мою, набувають юридичного характеру, а тому їх точніше називати «суб'єктивні юридичні права і обов'язки».

Суб'єктивні юридичні права особи — це надана і гарантована державою шляхом закріплення в правових нормах міра можливої (дозволеної) по­ведінки цієї особи. Ознаками наявності в учасників адміністративних правовідносин суб'єктивних прав є:

— можливість певної поведінки з метою задоволення своїх інте­ресів;

— наявність адміністративної правосуб'єктності;

— можливість реалізації поведінки в адміністративних пра­вовідносинах;

— обмеженість поведінки рамками адміністративно-правових норм, вихід за які є порушенням правових приписів.

Протилежністю суб'єктивних прав є суб'єктивні (точніше, юри­дичні) обов'язки. Ці категорії нерозривно зв'язані й не можуть існува­ти одна без одної, оскільки право однієї особи, як правило, не може бути реалізоване поза виконанням обов'язку іншою особою.

Суб'єктивні юридичні обов'язки — це покладена державою і закріплена в пра­вових нормах міра належної поведінки якоїсь особи. Причому їх ре­алізація забезпечена можливістю застосування державного примусу. У сфері адміністративно-правового регулювання суб'єктивні пра­ва і обов'язки мають як спільні, так і відмінні ознаки.

Об'єднує їх спільна адміністративно-правова природа, існування в адміністративних правовідносинах, наявність меж у поведінці (і те, і друге є мірою), належність особам, які мають адміністративну право­здатність та адміністративну дієздатність, наявність державних гарантій. Відмінності полягають у тому, що права реалізуються в інтересах їх власника, а обов'язки — в інтересах інших осіб; права — це міра мож­ливої (допустимої) поведінки, а обов'язки — міра належної поведінки.

Дата добавления: 2013-12-14