ГЛОСАРІЙ. Питання 3. Зміст і структура світової валютної системи

Питання 3. Зміст і структура світової валютної системи

Валюта – це грошова одиниця будь-якої країни.

В реальному житті валютою називається іноземна валюта.

Національна валютна система – форма організації валютних відносин країни, що визначається національним законодавством

Структура НВС:

- Національна грошова одиниця

- Золотовалютні резерви країни

- Умови конвертованості національної валюти

- Режим ринку валбт

- Режим ринку золота

- Статус національних установ, що регулюють валютні відносини країн.

Етапи розвитку МВС:

I. Система „золотого стандарту”:

- Золотомонетний стандарт(1867-1901) – обіг золотих монет і вільний обмін паерових та кредитних грошей на золото

- Золото зливковий стандарт(1901-1914) – можливість обміну знаків вартості на золото тільки тоді, коли пред’явлена сума грошей відповідає цін золотого зливка

- Золотодевізний (золотовалютний) стандарт(1922-1940) – дозволяє обмінювати банкноти на іноземну валюту(девізи), розмінну на золото

Переваги:

1) Стабільність курсів валют сприяє розвитку торгівлі й зменшує ризик

2) Жорстке саморегулювання

Недоліки:

1) Відмова від самостійної грошової політики

2) Залежність від видобутку золота

II. Бреттон Чудська система(створена у 1944)

- – встановлення твердих обмінних курсів країн – учасниць до курсу долара

- Курс долара фіксований до золота

- Центральні банки підтримують стабільний курс національної валюти відносно долара

- Організаційні ланки – МВФ і МБРР

III. Ямайська ВС (створена у 1976)

- Заснована на кількох валютах

- Відмінно монетарний паритет золота

- Основний засіб розрахунків – вільно конвертована валюта, а також міжнародні кредитні гроші – СПЗ і резервні позиції МВФ

- Вільний плаваючий курс валюти визначається попитом і пропозицією

- Центральні банки країн не зобов’язані втручатися в роботу валютних ринків для підтримання фінансового паритету національної валюти.

- Країна сама обирає режим ВК(фінансовий, плаваючий, змішаний)

ВК – ціна грошової одиниці країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Котирування – визначення офіційними державними органами ціни іноземної валюти

Фактори які зумовлюють коливання курсів валюти:

1. Співвідношення купівельної спроможності валют на внутрішніх ринках

2. Співвідношення попиту і пропозиції національних валют на міжнародних ринках

Штучні валюти запроваджені для міжнародних розрахунків:

1) СПЗ – „спеціальні права залучення” – створена у 1969 році МВФ колективна валютна одиниця з метою перетворення її в головний резервний актив МВС, альтернативний золоту і долару. СПЗ застосовують для встановлення паритетів і курсів валют свого головного призначення їй виконати не вдається.

2) Європейська ВС (1979р.) запровадила свою валютну одиницю – ЕКЮ, яка виконувала функції:

- Міри вартості(встановлення курсів валют шляхом прирівнювання до неї курсів національних європейських валют)

- Засіб платежу в міжнародних розрахунках

- З посиленням інтеграційних процесів ЕКЮ поступилося місцем ЄВРО (1999). Ця валюта покликана виконувати всі функції повноцінних грошей.

Конвертованість валюти – здатність національної грошової одиниці обмінюватися на інші валюти.

Режими конвертованості:

а) Повна конвертованість – можливість вільно здійснювати без обмежень усі валютні операції фізичними та юридичними особами

б) Часткова конвертованість – певні обмеження на обмінні валютні операції які за вимогами МВФ не повинні стосуватися платежів за поточні міжнародні операції

в) Внутрішня конвертованість – надання права здійснювати обмінні операції національних грошових одиниць на іноземну валюту тільки фізичним і юридичним особам даної країни.

г) Зовнішня конвертованість – надання повної свободи іноземним фізичним і юридичним особам щодо здійснення валютних операцій.

АПЕК – азійсько – тихоокеанське економічне обєднання, яке займає 50% міжнародної торгівлі

АСЄАН – Південно азійське регіональне управління – 6,8%

Безповоротна (іміграція) міграція робочої сили – зміна постійного місця проживання

Валюта – це грошова одиниця будь-якої країни.

Валютний курс – вираз ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої. Фіксація валютного курсу здійснюється або відповідно до золотого паритету (гарантованим золотим змістом національної грошової одиниці), або за міжнародною угодою. При класичному золотому стандарті, тобто при вільному розміні валют на золото в центральному банку, валютний курс встановлювався в пропорціях до їх золотого вмісту.

Валютний ринок – ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни.

Вільна торгівля – зовнішньоекономічна політика, за якої держава не втручається у торговельні відносини з іншими країнами; відсутність штучних (сторених урядом) бар'єрів на шляху торгівлі між окремими фірмами різних країн. На рівні теоретичної моделі передбачається, що вільна торгівля призводить до появи додаткових вигод, оскільки дозволяє уникати втрат від викривлень у виробництві та споживанні, пов’язаних із митним захистом. Використання мита має своїм наслідком появу чистих втрат для економіки, які виника- ють через викривлення мотивів поведінки як виробників, так і споживачів. І навпаки, перехід до вільної торгівлі усуває ці викривлення і збільшує національний добробут. У цілому розгляд ринкової рівноваги з використанням моделі «попит-пропозиція» підтверджує той висновок, що розвиток міжнародної торгівлі може надавати виграш усім країнам. Однак якщо у країні-експортері чистий виграш виникає в результаті перевищення вигод виробників над втратами споживачів продукції, то у країні-імпортері, навпаки, загальний приріст добробуту забезпечується за рахунок більшого виграшу споживачів, а виробники продукції, що конкурує з імпортом, несуть втрати. Цей висновок є принципово важливим для пояснення причин державного втручання у сферу зовнішньої торгівлі.^[1] Протилежністю вільної торгівлі є політика протекціонізму. Більшість країн більш або менш широко застосовує протекціоністські заходи у вигляді субсидій, податків, митних тарифів та квот.

Внутрішня конвертованість – надання права здійснювати обмінні операції національних грошових одиниць на іноземну валюту тільки фізичним і юридичним особам даної країни.

ЄС – європейський союз – 37,3 %

Зовнішня конвертованість – надання повної свободи іноземним фізичним і юридичним особам щодо здійснення валютних операцій.

Інтеграційна інтернаціоналізація – обєднання ринків, а згодом і виробництв окремих країн у зону вільної торгівлі та підприємництва

Інтернаціоналізація економіки – формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв’язків між країнами завдяки відкритості національних економік

Конвертованість валюти – здатність національної грошової одиниці обмінюватися на інші валюти.

Котирування – визначення офіційними державними органами ціни іноземної валюти

Маятникова міграція робочої сили – регулярні поїздки за кордон у пошуках роботи з обов’язковим поверненням у свою країну.

МЕРКОСУР – Латиноамериканське обєднання – 1,5%

Міжнародна валютна система – це сукупність грошових відносин, пов'язаних із формуванням і розподілом валютно-фінансових та кредитних фондів, використанням розрахункових і платіжних засобів у сфері міждержавних господарських зв'язків.

Міжнародна економічна інтеграція – процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму

Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошуку роботи, нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя.

Міжнародна торгівля – торгівля між резидентами різних держав. При міжнародній торгівлі товарами відбувається переміщення товарів через митні кордони різних держав. При міжнародній торгівля послугами клієнти та ті хто надають послуги є резиденти різних країн. Результатом міжнародної торгівлі є виникнення світового ринку та міжнародний поділ праці.

Міжнародний поділ праці – вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці між країнами, який спирається на стійку, економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва.

Міжнародний рух капіталів(МРК) – переміщення капіталів за кордон(або з-за кордону) з метою отримання прибутку причина: відсутність в національній економіці сфер отримання значних прибутків

Міжнародні кредити – це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти різних країн. Суб’єктами цих відносин виступають приватні фірми, комерційні банки, кредитні організації, нефінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути.

МНК – концерн або союз концернів різних країн, які домінують в сферах СГ

МПП – спеціалізація країн на виробництві певних товарів і послуг відповідно до її природно – кліматичних і історичних умов

НАФТА - Північноамериканське регіональне обєднання - 18,7%

Національна валютна система – форма організації валютних відносин країни, що визначається національним законодавством

Неокласична теорія – сучасна модифікація теорії торгівельних переваг і ідома як теорія співвідношення факторів виробництва. Теорія обґрунтовує необхідність та спрямованість ЗТ відносин за яких реалізується товар.

Платіжний баланс – співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону і сумою платежів за кордон протягом певного періоду (рік, квартал, місяць). Активний сальдо платіжного балансу (>0) веде призводить до зростання золотовалютного резерву центрального банку. Пасивний сальдо (< 0) має протилежні наслідки.

Повна конвертованість – можливість вільно здійснювати без обмежень усі валютні операції фізичними та юридичними особами

Портфельні інвестиції – господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50% загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі. Знижує рівень життя та уповільнює економічне зростання у країні, яка впроваджує таку політику. Зазвичай просувається місцевими лобістами під приводом «захисту» національної економіки; «сприяння» розвитку власної промисловості й торгівлі.

Прямі інвестиції – за визначенням «інвестиція, що викликає тривалий інтерес до підприємства, яке діє за межами економіки інвестора»^[1]. Згідно методології МВФ ПІІ — це закордонні інвестиції, величиною у понад як 10 відсотків статутного капіталу, що дає зацікавленій стороні право на участь в управлінні підприємством.

Світова торгівля – форма МЕВ, що ґрунтується на МПП, спеціалізації окремих країн на виробництві окремих товарів і послуг

Світове господарство – система національних економік, пов’язаних міжнародними економічними зв’язками.

Світовий ринок – розвинена сфера товарного обміну, що ґрунтується на МПП

Свобода торгівлі( фритредерство) – держава не втручається в МТ, а лише створює правову основу для торгівельних операцій

Сезонна міграція робочої сили – пошук сезонної роботи за межами своєї країни

СПЗ – „спеціальні права залучення” – створена у 1969 році МВФ колективна валютна одиниця з метою перетворення її в головний резервний актив МВС, альтернативний золоту і долару. СПЗ застосовують для встановлення паритетів і курсів валют свого головного призначення їй виконати не вдається.

Створення єдиного економічного простору – усунення нетарифних бар’єрів у взаємній торгівлі.

Теорія абсолютних переваг (А.Сміт) - добробут нації залежить від ступеня поглиблення поділу праці, в т.ч. і міжнародному. Він довів, що кожна країна має спеціалізуватися на виробництві та експорті товару, у виготовленні яких, воно має абсолютні переди, тобто виробництво товарів, які країні обходяться дешевше, повинно орієнтуватися не лише на задоволення потреб своєї держави, а й забезпечувати продаж їх за кордон.

Теорія відносних переваг (Д.Рикардо) – кожна країна використовує свій капітал і працю в тих галузях, які забезпечують їй найбільшу вигоду. Наявність абсолютних переваг неє необхідною умовою для розвитку міжнародної торгівлі, міжнародний обмін можливий та ефективний за наявності порівняльних переваг. Останні виникають там, де для виробництва двох товарів використовується різна кількість праці.

Тимчасова міграція робочої сили – зміна місця проживання на визначений час

ТНБ – крупні банки, які використовують посередницьку роль у міжнародному русі позичкового капіталу і контролюють валютні й кредитні операції на світовому ринку

Торговельний баланс – статистичний звіт, у якому віддзеркалюються платежі з експорту, імпорту товарів за певний проміжок часу

Транснаціональна інтернаціоналізація – взаімопереплетення економік різних країн у результаті функціонування транснаціонального капіталу

Транснаціональна компанія (корпорація) або ж скорочено ТНК – компанія (корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах.

Часткова конвертованість – певні обмеження на обмінні валютні операції які за вимогами МВФ не повинні стосуватися платежів за поточні міжнародні операції

Питання для самоконтролю:

1. Чому виникає міжнародний поділ праці і в чому його економічна роль для різних країн?

2. Інтернаціоналізація господарського життя: наслідки для країн різного рівня розвитку?

3. Світове господарство – у чому його цілісність і суперечливість?

4. Чому МЕВ не залишаються незмінними? Як вони трансформуються і чому це здійснюється?

5. Чому виникає необхідність вивозу капіталу і які наслідки вона має для країн, які вивозять капітал і які його ввозять?

6. Для національної економіки, що вигідніше – прямі або портфельні інвестиції.

7. Світова торгівля – які особливості вона має сьогодні? Чим вони обумовлені?

8. Розкрийте суть і роль МВФ в розвитку світового господарства

9. Чи загрожує національному капіталу країни присутність іноземного капіталу?

10. Які умови необхідні, щоб національна валюта була конвертованою?

11. Еміграція в Україні: потенційні можливості й реальні перспективи.

Дата добавления: 2013-12-14