Суспільний прогрес і його періодизація. Суперечності сучасної НТР

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується переходом до нового типу економічного зростання, що принципово відрізняється від усіх попередніх епох, в основі якого знаходиться НТР, що швидко розгортається і поширюється у всіх сферах суспільного життя.

Продуктивні сили в своєму розвитку послідовно пройшли три взаємопов’язані історичні етапи, що створили передумови для НТР:

I. Природно-технічний етап відповідає первісному стану людства, який характеризується використанням людиною примітивних знарядь праці (знаряддя праці – ціпок, камінь тощо).

II. Етап технічного прогресу почався ще в умовах зрілого первісного ладу і охоплює рабовласницький і феодальний способи виробництва. В цей час людина навчилася використовувати вогонь, виготовляти і користуватися залізними знаряддями праці. Технічний прогрес здійснювався відособлено від наукового прогресу.

III. Етап НТП зародився при феодалізмі, але масовим став тільки прикапіталістичному способі виробництва. Відмінною рисою науково-технічного етапу є перехід у суспільному виробництві від емпіричних знань до наукових.

Історично першим найбільш яскравим проявом такого переходу є промисловий переворот кінця XVIII – початку ХХ століть. Завдяки цьому вирішальна роль у суспільному виробництві перейшла від ручної праці до машинної.

НТР, як і НТП ґрунтується на використанні в суспільному виробництві наукових знань. Тому в своїй основі НТР і НТП тотожні процеси, однак, їх не можна підмінювати один одним, оскільки вони мають істотні відмінності.

НТП – характеризує поступові, еволюційні зміни в окремих елементах продуктивних сил, що постійно відбуваються в суспільному виробництві під впливом наукових відкриттів та технічних нововведень. Коли ці зміни нагромаджуються, розвиток продуктивних сил набуває стрибкоподібний характер. Така якісна зміна в стані продуктивних сил і суспільного виробництва і називається НТР.

НТР – процес одночасного якісного перетворення всіх елементів продуктивних сил на основі перетворення науки в безпосередній і вирішальний фактор суспільного виробництва.

Форми розвитку НТП:

· еволюційна,

· революційна (НТР).

Еволюційна форма передбачає найбільш повне і досконале використання у виробництві одного і того самого науково-технічного принципу, тобто вона пов’язана з удосконаленням діючих технологій, частковою модернізацією діючих машин і устаткування.

Революційна форма означає перехід від використання у виробництві якісно нових науково-технічних принципів до впровадження принципово нових технологічних систем, що забезпечує різке підвищення ефективності виробництва.

Перехід НТП до його «революційної форми» остаточно відбувся в 50-і роки ХХ ст. Тоді ж з’явився і сам термін «НТР». Вперше в науковий оборот ввів термін «НТР» англійський вчений Дж. Бернал у книзі «Світ без війни», яка у колишньому СРСР вийшла в 1960 р. Відтоді з’явилося близько 150 визначень сутності НТР у роботах радянських і українських вчених.

Відмінні риси НТР:

- перетворення науки в безпосередню і визначальну продуктивну силу;

- кардинальність, революційність прогресу продуктивних сил;

- її масштабність, проникнення в усі без винятку елементи продуктивних сил;

- революція в силах природи, що використовують люди;

- радикальна зміна змісту праці;

- впровадження нових форм і методів праці;

- початок інформаційної революції, матеріальною основою якої є поява нових засобів передачі інформації.

В розвитку НТР виділяють два етапи.

І. 50-і – 80-і роки ХХ ст. НТР притаманні наступні риси:

1. Часткова автоматизація виробництва.

2. Хімізація виробництва.

3. Виникнення атомної енергетики.

4. Створення і швидке удосконалення електронно-обчислювальної техніки.

ІІ. Кінець 70-х – початок 80-х років ХХ ст.– по теперішній час – «технологічна революція».

Технологічна революція означає корінні зміни в суспільному виробництві на основі масового впровадження нових ефективних технологій. Вихідним пунктом сучасного етапу НТР є використання мікропроцесорів.

Відмінні риси технологічної революції (і її головні напрямки):

1. Електронна (комп’ютерна) широкомасштабна автоматизація суспільного виробництва.

2. Мікропроцесорна революція.

3. Ресурсозберігаючі технології.

4. Біотехнологія.

5. Нові матеріали.

6. Інформатика та комунікаційна промисловість.

З певною часткою умовності можна виділити три найбільш важливі частини НТР, тісно пов’язаних між собою.

І. НТР характеризує глибокі процеси інтеграції науки і виробництва.

ІІ. Включає революцію в підготовці кадрів і в цілому в системі освіти. Нова техніка і технологія вимагають нового працівника – більш освіченого і культурного, котрий швидко може пристосовуватися до технічних нововведень, з високою кваліфікацією.

ІІІ. Революція в організації виробництва і праці, у системі управління, що ґрунтуються на сучасній електронно-обчислювальній комунікаційній і організаційній техніці.

Вирішальна особливість НТР полягає в її універсальності. НТР перетворює весь технологічний спосіб виробництва, всі його боки та елементи суттєво впливають і на саму людину, як головну продуктивну силу суспільства.

Сучасна НТР розвивається неоднозначно, суперечливо.

Позитивні боки НТР:

­ безмежні можливості зростання задоволення матеріальних потреб людства;

­ кардинальне скорочення важкої фізичної праці, інтелектуалізація праці;

­ значне збільшення обсягів вільного часу, як передумови збільшення духовного багатства суспільства;

­ зміцнення здоров’я людей, збільшення тривалості їх життя тощо.

Негативні боки НТР:

­ НТР збільшує розрив у рівнях розвитку між різними країнами і регіонами світу.

­ Суперечливе здійснення інтелектуалізації праці в умовах НТР. З одного боку, НТР робить праця більш творчим, цікавим, усуває багато видів некваліфікованої праці, з іншого боку, значна частина трудової діяльності носить монотонний характер. При цьому посилюється психологічна стомлюваність працівників при багатогодинних контактах з електронікою.

­ Зростає безробіття. Широке використання досягнень НТР призводить до значних структурних змін. Особливо це болісно позначається на мобільності і розподілі робочої сили за галузями і сферам господарства. Мільйони людей змушені перекваліфікуватися, частина змінювати місця проживання, одержувати нову спеціальність.

­ НТР приховує в собі величезну кількість небезпек для здоров’я і самого існування людства.

На перший план висувається проблема забезпечення надійності і безпеки потужної сучасної техніки, що становить в екстремальних умовах підвищену небезпеку (Чорнобиль, «Челенджер»).

Використання науково-технічних досягнень спричиняє забруднення довкілля, що погіршує здоров’я людей.

­ Скорочення тривалості робочого часу і відповідне збільшення вільного часу не завжди є благом. При відсутності необхідних матеріальних умов для корисного використання вільного часу, таке збільшення обертається злом.

Суперечливість НТР обумовлена тим, що на кожному зі своїх напрямків вона має різні темпи, тенденції розвитку. Ще більшою мірою суперечливість НТР обумовлюється впливом соціальних умов. З іншого боку, в наш час все більше стає ясно, що сам характер НТР та її вплив на соціальне життя, в свою чергу, залежать від того, на якому ступені суспільного прогресу знаходиться людство. Досягши небувалої могутності, людина вперше починає розуміти, яка в ній прихована небезпека.

Таким чином, принципові зміни в технологічному способі виробництва, що відбуваються в сучасних умовах під впливом автоматизації виробництва, означає появу працівника нового типу, початок розвитку людини як самоцілі (тобто спрямованість процесу виробництва на розвиток творчих здібностей людини, удосконалення його фізичного, психічного стану, інтелектуальних здібностей тощо).

Людина може жити, діяти і розвиватися тільки в суспільному зв’язку з іншими людьми, основу якого створює їх спільна трудова діяльність. Однак людина надзвичайно складна істота. Двома найважливішими боками людини є біологічна і соціальна.

Біологічний бік людини означає його приналежність до природи: у цьому випадку вона є біологічною істотою. Тому праця з фізіологічного погляду є виконання певних функцій людського організму. Тому для відтворення людини необхідно, насамперед, оберігати і підтримувати індивіда як біологічну істоту, задовольняти його фізичні потреби.

Соціальна сутність людини означає приналежність її до суспільних відносин. Соціальна сутність людини збагачується, коли вона приймає участь в економічному правовому, політичному та інших видах діяльності. Її роль визначається тим, що саме людина створює і надає руху засобам виробництва і тим самим перетворює їх в елементи продуктивних сил. Людина створює необхідні їй засоби виробництва і визначає способи їх використання. Однак коли прогресивні засоби виробництва і технології поширюються у виробництві, до них переходить роль лідера у внутрішньому розвитку продуктивних сил: необхідно підтягувати загальний стан робочої сили до рівня, якого вимагає новий рівень засобів виробництва.

Ручні знаряддя праці передбачали один тип працівника, машина – інший, а сучасна НТР – якісно новий – III тип.

Вимоги, що пред’являються до робочої сили з боку засобів виробництва та освоєних технологій, містять у собі також рівень витрат робочої сили разом з величиною і характером витрат на її відтворення. Ця суттєва залежність завжди реалізується у визначених соціально-економічних умовах і має також загальноекономічний зміст, оскільки характеризує необхідність відтворення витрат робочої сили, тим самим задається об’єктивна межа необхідного продукту.

Працівник, виступаючи як носій (суб’єкт) економічних та інших суспільних відносин, завжди функціонує в історично визначеній соціально-економічній формі.

Соціально-економічний тип працівника (рабовласник і раб, поміщик і кріпак) – визначається його місцем у системі виробничих відносин даного суспільства, приналежності до того чи іншого класу, соціальній групі. Це обумовлює і властиві людині інтереси та різноманітні мотиваційні механізми її діяльності.

Зростаючі вимоги до якості працівника – його удосконалення – є загальним економічним законом розвитку суспільного виробництва.

З особливою інтенсивністю даний закон діє в умовах НТР. Швидке і радикальне відновлення працівника – вихідна умова реалізації НТР. НТП стає реальністю не сам по собі, а завдяки працівникам, що знаходяться у певних суспільних відносинах. Останні в більшою чи меншою мірою орієнтуються на науково-технічний пошук, можуть і взагалі не створювати до нього відповідних стимулів. В даному випадку суспільство стикається з необхідністю зміни виробничих відносин, а в певних ситуаціях, коли визріли умови – з необхідністю створення принципово нової системи.

З позицій виробництва, як такого, людина – не тільки його учасник, але і кінцева мета. Будь який створений продукт, проходячи через розподіл і обмін, завершує свій шлях у споживанні. Без споживання виробництво безглузде.

Під впливом НТР місце і роль людини в системі суспільного виробництва змінюється.

Основні напрямки впливу НТР на людину:

1. Лавиноподібне зростання науково-технічної інформації, змушує людину безупинно і динамічно перекваліфікуватися, вчитися.

2. Постійна зміна технічних способів і технологічних систем призводить до професійної мобільності працівників, що ґрунтується на швидкій зміні професій, заміні однієї іншою, їх збільшенні, відмиранні, появі нових професій.

3. Зростання ролі функцій управління в процесі сучасного виробництва.

В умовах НТР на перше місце виходить вимога постійного сприйняття інформації, обробки її з метою одержання нових знань, управління складними технологічними процесами. Одним з показників цього процесу є зростання нижньої освітньої межі працівників. Так, за даними фахівців, у США середня кількість років необхідних для одержання освіти в 1940 р. становила 8,3 роки; в сучасних умовах термін освіти працівників (включаючи різні курси без відриву від виробництва) досяг 14,5 років. Аналогічна тенденція спостерігається і в інших країнах.

Сукупний працівник – сукупність працівників, що приймають участь у суспільному виробництві; комбінований робочий персонал, члени якого безпосередньо приймають участь у виробничому процесі.

НТР посилює інтеграцію сукупного працівника на всіх рівнях: на рівні підприємства, галузі, регіону, народного господарства, світового господарства.

В наш час виділяють наступні напрямки впливу НТР на удосконалення сукупного працівника:

­ змінюється його структура, що характеризується галузевим, кваліфікаційним складом;

­ підвищується якісний склад – збільшується частка ІТП, працівників високої кваліфікації;

­ зростає якість праці в результаті зростання загальноосвітнього і культурного рівня працівників;

­ виявляється тенденція до універсалізації кожної робочої сили, що знаходить вираз в оволодінні робітниками суміжних професій, у формуванні працівника широкого профілю.

При цьому перестала або перестає діяти тенденція, пов’язана зі збільшенням чисельності і питомої ваги промислових робітників. У розвинених країнах вона себе уже вичерпала.

Глибокі структурні зміни в сукупному працівнику обумовлені і змінами у відносинах між сферами виробництва матеріальних і нематеріальних благ і послуг, що відбуваються під впливом НТР. У результаті нового великого суспільного поділу праці сфера науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) є складовою частиною матеріального виробництва.

Однієї з найважливіших і найскладніших проблем розвитку сучасного виробництва є необхідність його гуманізації. Гуманізація виробництва – це створення матеріально-речовинних і організаційно-економічних умов, що відповідають суспільній природі людини, тобто це створення працівнику нормальних умов на виробництві, робочому місці.

Широке поширення в промислово розвинених країнах одержав рух за гуманізацію праці і виробництва в 70-80-х роках ХХ ст. Значною мірою це пов’язано з якісними змінами робочої сили. Зростаючий рівень життя та освіти сприяв висуванню на передній план постматеріальних, особистісних настанов, що витісняють колишні уявлення стосовно праці тільки як засобу заробляння грошей на життя і формуючих нові мотиви до праці, а саме прагнення до професіоналізму, реалізації та розвитку в трудовій сфері своїх здібностей тощо. Реальністю стала нова генерація працівників з високим інтелектуальним потенціалом, що не задовольняються вузькоспеціалізованою, беззмістовною працею, жорсткою підпорядкованістю темпу функціонування машин і наглядачам.

Значну роль у цьому процесі зіграли рекомендації вчених, насамперед соціологів, в галузі праці, що у 50-60-х роках теоретично підготували гуманізацію 70-80-х років ХХ ст. Відстоюючи не тільки ефективність, але і самоцінність людини і виробництва на противагу інженерному підходу до біосоціальної і соціокультурної природи працівника, вони обґрунтували реорганізацію праці на гуманістичному підґрунті у традиційному та високотехнологічному виробництвах. Особливу цінність мають ідеї Лондонської школи соціотехнічних систем щодо можливості здійснення на базі однієї й тієї ж технології різних організаційних моделей праці, а не єдиної правильної тейлористско-фордистської, а також щодо альтернативної, технології спрямованої на людину, що свідомо сприяє комфортній, змістовній та автономній праці, з вільним вибором працівниками темпів і методів її виконання, розподілу навантаження протягом дня, тижня, місяця з певним завданням.

Дослідження 80-х років ХХ ст. довели високу ефективність малолюдних надтехнізованих виробництв та нереальність курсу на «безлюдні фабрики майбутнього».

На підставі результатів цих досліджень зроблено висновок щодо необхідності збереження і зміцнення ролі живої праці в новітньому виробництві, якісно нової в ньому ролі людини: не стільки безпосередньо створювати, скільки контролювати, регулювати, забезпечувати та оптимізувати виробництво суспільного багатства на основі наукового знання, уречевленого в технологіях і персоніфікованого в трудовій поведінці працівників.

Основні чинники, що обумовлюють необхідність гуманізації виробництва:

1. Відбувається постійне збільшення потреб працівників в наслідок прогресу виробництва, зростання суспільного багатства та рівня життя, освіти і культури.

2. В міру розвитку НТР стало можливим забезпечувати зростання продуктивності праці та ефективності виробництва, висока якість продукції тільки при створенні для працівників відповідних умов.

У зв’язку з цим важливими проблемами є ліквідація:

­ ручної некваліфікованої праці;

­ монотонної, важкої і шкідливої для здоров’я праці.

У зв’язку з цим важливим є зміна праці, ротація.

Отже, гуманізація виробництва не тільки результат НТР, але і передумова, умова успішної реалізації її досягнень.

Таким чином, людина виступаючи суб’єктом виробничих відносин, головним фактором і кінцевою метою виробництва, займає центральне місце в економічній системі. Суспільне виробництво не існує без людини і функціонує для задоволення її потреб, незважаючи на те, що безпосередня і кінцева мета виробництва можуть не збігатися (частіше не збігаються).