Розлади емоцій

Тема: ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОЇ ПСИХІАТРІЇ

Лекція 3

Під емоціями (почуттями) мається на увазі психічний процес, яким виражається відношення суб’єкта до самого себе і до різних явищ життя. Емоції – джерело інформації про значення для індивіду тих чи інших подій, про їхню адекватність суб’єктивним потребам (Жмуров, 1994).

Прояви емоцій прийнято розділяти на три категорії: стани, відношення і реакції. Емоційні стани – відносно тривале перебування суб’єкта в будь-якому настрої. Емоційне відношення характеризує зв’язок індивіда з тим чи іншим об’єктом, позицію у внутрішній оцінці події. Суди відносяться почуття – чітко обмежене часом переживання, яке містить оцінку явища; пристрасті – більш тривале та інтенсивне відношення із зосередженням почуттів на будь-якому об’єкті чи діяльності. Емоційні реакції є безпосередньою відповіддю на враження. Це афект – короткочасна реакція на стресовий вплив, яка супроводжується бурними, погано контрольованими діями, яка виникає в умовах реальної загрози і виражаються у значному емоційному напруженні.

Кожна емоція включає три складові частини: переживання, яке може супроводжуватись низкою соматичних відчуттів (легкість, завмирання серця, холод у животі, задуха, тяжкість у руках і ногах і т.д.); спонукання до дії; пізнавальний компонент, який дозволяє зрозуміти походження і діяти у відповідності з оцінкою подій. Емоції супроводжують всі інші психічні процеси, і їхні розлади є досить частими і важливими при психічних порушеннях. Перш за все – розлади настрою. Вони відрізняються проявом стійких самовільних стійких установок і відповідною зміною нервово-психічного тонусу, які мало піддаються зовнішнім впливам. Порушення настрою можуть виникати також внаслідок зовнішніх подій, психічних травм, які стосуються хворого. В цю групу розладів входять гіпотімія – знижений настрій. Хворі з гіпотімією скаржаться на пригніченість, нудьгу, почуття безпорадності, невиправної втрати, втрати інтересу до життя. У них відзначається туга, при якій переважають стани пригніченості, побоювань за своє майбутнє, безвиході. Ці почуття супроводжуються неприємними відчуттями з боку внутрішніх органів: стискання і тяжкість в грудях, у серці, безсоння, загальної загальмованості. Іншою властивістю зниженого настрою є тривога, коли хворий відчуває внутрішнє, часто нез’ясовне хвилювання, передчуття нещастя, біди, катастрофи, які насуваються. Майбутнє уявляється в чорному світлі. Ці явища також поєднуються з тяжким відчуттям з боку внутрішніх органів. На відміну від тужливого стану з переважанням малої рухомості хворих, під час тривоги вони неспокійні, метушаться по кімнаті, не можуть знайти собі місця, шукають допомоги. Тривога може супроводжуватись страхом, коли зміст тривожних побоювань зосереджений на власному благополуччі і житті.

Протилежні стани – стани підвищеного настрою – гіпертімія. Для них властивий веселий, безтурботний настрій, з піднесенням сил, енергії, почуттям оптимізму. В межах гіпертімії розрізняють ейфорію – невиправдано веселий, безтурботний, спокійний настрій, несвідомий спалах радості і щастя. Дисфорія – стан з необґрунтованою похмурістю, злісним подразненням, бурчанням, інколи спалахами люті, гніву і агресій. Цей – підвищений настрій із знаком «мінус». Паратімії характеризуються невідповідністю емоційних відповідей причині їхнього виникнення.

В якості окремих симптомів розладів емоцій виділяють також порушення їхнього протікання і зміни. До цих розладів відносяться емоційна (афективна) лабільність, яка характеризується швидкою і частою безпричинною зміною афективних реакцій протилежних полюсів (похмуро-злісного стану на радісний і т.д.), і ригідність афекту, коли емоційні реакції застрягають надовго без достатньої причини, стають малорухомими.

Як видно з описаної симптоматики розладів емоцій, їх слабо виражені прояви, що виникають у зв’язку з тими чи іншими життєвими обставинами, можуть зустрічатись у здорових людей і відображають різноманітність психічного життя в нормі. Лише чітко виражені прояви розладів емоцій, які перешкоджають звичайному життю, адаптації людини до середовища, грубо порушують загальний рівень активності та її взаємовідносини з оточуючими, а також не пов’язані з реальними життєвими обставинами, стають ознаками психічних порушень.

Дата добавления: 2013-12-14