Взаємодія психолога-консультанта з іншими спеціалістами консультантами допоміжним персоналом консультації

Організація індивідуальної роботи психолога-консультанта

Під організацією індивідуальної роботи психолога-консультанта розуміється те, як він організовує свій особистий професійний працю. Насамперед мається на увазі режим роботи, що забезпечує психологу-консультанту виконання його професійних обов'язків на високому рівні, підтримання його професійної майстерності та підвищення кваліфікації.

Час, що витрачається на різні види діяльності, може варіюватися в залежності від обставин. Якщо за одиницю відліку взяти місяць, то можна буде приблизно визначити, скільки часу на різні види робіт буде витрачати в середньому психолог-консультант, щоб досить успішно вирішувати покладені на нього завдання.

Виходячи з семигодинного робочого дня і норми, складовою 26 робочих днів на місяць, можна місячний обсяг робочого часу розподілити між різними видами робіт приблизно таким чином (в абсолютному і відносному годинному вираженні у відсотках від місячної норми часу; наводяться округлені, приблизні цифрові дані):

1) підготовка до проведення психологічного консультування - 18 год (10%);

2) робота безпосередньо з клієнтами - 90 год (50%);

3) обробка та аналіз результатів консультування - 26 год (15%);

4) оформлення необхідної документації - 14 год (5%);

5) підвищення психологом-консультантом власної професійної кваліфікації - 34 год (20%).

Ці дані не тільки приблизні, але й умовні. Вони можуть змінюватися в залежності від виду психологічного консультування, пори року (навесні і влітку в психологічну консультацію зазвичай звертається менше людей, ніж восени і взимку), індивідуального досвіду консультанта (досвідчений психолог-консультант звичайно втрачає набагато менше часу на види робіт, зазначені вище в п. 1, 3, 4, ніж малодосвідчений) і ряду інших обставин.

Взаємодія психолога-консультанта з іншими фахівцями-консультантами.
У практиці психологічного консультування досить часто виникає необхідність професійного спілкування, взаємодії, обміну інформацією між психологом-консультантом і іншими фахівцями, до числа яких можна віднести колег-психологів, лікарів, педагогів, медиків, юристів, а також людей, що входять в обслуговуючий персонал психологічної консультації. Можна виділити наступні типові життєві випадки, що зумовлюють необхідність такого спілкування:

1. Психолог-консультант, працюючи з клієнтом, стикається з проблемою, яку він не повинен і не може вирішувати самостійно. Це стосується, наприклад, проведення медико-психологічної, судово-психологічної експертизи. В даному випадку психолог-консультант вирішує проблему клієнта спільно з фахівцями з відповідних областей.

2. Психолог-консультант стикається з проблемою, яку він може і повинен вирішувати самостійно, однак для правильного рішення в даний момент часу йому не вистачає знань з інших областей.

3. Психолог-консультант разом з іншими фахівцями бере участь у роботі багатопрофільної експертної комісії, наприклад психолого-педагогічної, де, взаємодіючи з відповідними фахівцями, він розбирається в складних комплексних проблемах.

4. Коли психолог починає працювати консультантом в тій області, в якій він недостатньо добре розбирається, але вона все ж відноситься до існуючої практики психологічного консультування. До прикладу, шкільний психолог може приступити до консультування в галузі економіки чи політики.

5. Коли до психолога-консультанта у зв'язку з проблемами, позначеними вище в п. 1, 2, 3, звертаються фахівці іншого профілю - ті, кому самим необхідно хоча б трохи володіти психологічними знаннями.

Розглянемо кожен з цих випадків докладніше, щоб точніше визначити, як слід у кожному з них надходити на практиці психологу-консультанту.

Випадок 1. Перший, типовий варіант цього випадку в процесі психологічного консультування виникає досить часто, так як до психолога-консультанта нерідко звертаються люди, яким крім власне психологічної допомоги потрібна інша спеціалізована допомога, наприклад, медична, юридична, педагогічна. Медична підтримка клієнта зазвичай бажана тоді, коли психологічна проблема, з приводу якої в консультацію звернувся клієнт, пов'язана із загальним станом його здоров'я. Для того щоб вирішити цю проблему, необхідно правильно поставити медичний діагноз, призначити і провести курс лікування. Юридична підтримка буває необхідна в тому випадку, якщо рішення проблеми клієнта так чи інакше пов'язане з правовими питаннями.

Другий типовий варіант даного випадку - це проведення експертизи, коли прийняте рішення має бути забезпечене певною правовою базою.

У всіх подібних випадках завдання психолога-консультанта полягає в тому, щоб допомогти клієнту отримати відповідну підтримку або захистити його законні права. Це в свою чергу може бути зроблено різними способами.

Перший спосіб полягає в тому, що за згодою самого клієнта психолог-консультант спілкується з фахівцями-непсіхологамі і повідомляє клієнта про результати роботи з ними. Другий спосіб полягає в тому, що консультант-психолог за згодою клієнта запрошує іншого фахівця для проведення спільно з ним консультування клієнта. Третій можливий спосіб вирішення даної задачі передбачає напрямок клієнта до відповідного фахівця, і клієнт сам консультується у нього в відсутність психолога.

Випадок 2. Він має місце тоді, коли, спираючись на свій особистий досвід, психолог-консультант усвідомлює, що він потребує додаткових знаннях та вміннях для надання кваліфікованої допомоги клієнтові. Потім він же робить дії, спрямовані на підвищення своєї професійної кваліфікації у відповідній галузі знань.

Бажано, щоб знову придбані психологом-консультантом знання та вміння в новій для нього професійній галузі міг кваліфіковано оцінити хороший фахівець в даній області ще до того, як психолог почне самостійно ними користуватися в роботі з клієнтами. Це обов'язково необхідно зробити для того, щоб звести до мінімуму можливі помилки психолога-консультанта в новій для нього області. Оптимальною слід визнати ситуацію, коли консультант-психолог, пройшовши підвищення кваліфікації в новій сфері практичної консультаційної роботи, отримає офіційний документ - сертифікат, що підтверджує рівень його професійної майстерності.

Випадок 3. В даному випадку психологу-консультанту немає необхідності намагатися самостійно розібратися в проблемах, фактично виходять за межі його власної професії, але тим не менш бажано, щоб, взаємодіючи з фахівцями іншого профілю, він добре їх розумів. Якщо психологу-консультанту доводиться досить багато працювати у складі змішаних професійних комісій, то взаєморозуміння з колегами приходить досить швидко з накопиченням досвіду взаємодії з ними. Можна, однак, прискорити цей процес за рахунок цілеспрямованого, систематичного взаємного освіти, інформування членами комісії один одного з питань своєї професійної компетенції, насамперед - таким, за яким часто доводиться приймати рішення. У цих цілях доцільно, щоб кожен з членів комісії, приймаючи своє самостійне рішення, докладно його пояснював колегам по роботі.

Випадок 4. У цій ситуації для психолога-консультанта є єдиний розумний і прийнятний вихід - стати компетентним у тій області, в якій часто доводиться консультувати клієнтів. Зробити це можна двома шляхами. Перший полягає в тому, щоб спробувати отримати додаткове, професійну освіту в новій для себе області знань і практики. Такий шлях розумний і, в кінцевому рахунку, цілком може забезпечити високий рівень професіоналізму у відповідній галузі. Однак він вельми довгий і трудомісткий. Другий шлях полягає в тому, щоб самостійно спробувати підвищити свою кваліфікацію через, наприклад, читання відповідної літератури, через участь в роботі груп професіоналів відповідного профілю, через спостереження за їх діяльністю і наслідування їм.

Останній шлях вирішення проблеми в більшості випадків переважніше, ніж перший, тому що дозволяє швидше приступити до самостійної роботи і в цілому вимагає значно менших зусиль і витрат часу, ніж перший.

Випадок 5. Обставини тут складаються так, що психологу-консультанту доводиться виступати не стільки в ролі консультанта як такого, скільки в ролі викладача психології для інших фахівців-непсіхологов. Тут особливо важливо точно визначити, яких знань і умінь не вистачає фахівцеві іншого профілю, а також вибрати оптимальний спосіб навчання цього фахівця з урахуванням ситуації, що склалася, його індивідуальних особливостей, місця і часу роботи з ним.

Іноді в практиці психологічного консультування виникає необхідність взаємодії між собою не окремих фахівців, а цілих професійних груп і організацій, наприклад психологічної консультації з медичними, юридичними та іншими установами.

Загальні правила спілкування фахівців тут такі ж, як і в описаних вище випадках, однак взаємодія на рівні закладів організаційно складніше, ніж взаємодія окремих фахівців. Розумніше, якщо воно буде здійснюватися за певним, заздалегідь в деталях продуманим планом.

Допоміжний персонал психологічної консультації складається в основному з таких фахівців, як секретарі-референти і помічники-лаборанти.

Завдання секретарів-референтів полягає в тому, щоб проводити первинний прийом клієнтів, отримувати від них попередні дані соціально-демографічного характеру, записувати на консультацію, інформувати про умови її проведення, а також підтримувати постійний зв'язок з клієнтами, вести з ними переговори.

Взаємодія психолога-консультанта з секретарями-референтами зводиться до того, щоб своєчасно забезпечувати їх усією необхідною інформацією про консультування - такою, що може знадобитися клієнтові під час консультації, а також оперативно отримувати від клієнта інформацію, необхідну психологу-консультанту.

Роль лаборанта-помічника зводиться до того, щоб своєчасно готувати все необхідне для проведення психологічної консультації, включаючи місце, обладнання, матеріали, документацію, пов'язану з консультуванням. Іноді лаборанту, якщо він досить досвідчений, доручають самостійно проводити психологічне тестування клієнта, обробляти результати тестування, допомагати психологу-консультанту в професійних питаннях під час проведення консультації.

У свою чергу роль психолога-консультанта у його взаємодії з помічником-лаборантом зводиться до того, щоб, по-перше, навчити помічника всьому тому, що він повинен уміти робити під час консультації, по-друге, безпосередньо керувати його роботою.

4. Підготування до психологічного консультування

Підготовка до психологічного консультування включає в себе вирішення низки загальних і приватних питань, причому загальні питання стосуються консультування в цілому, а приватні питання відносяться до прийому клієнтів в психологічній консультації.

Серед загальних питань підготовки до психологічного консультування найчастіше виділяють наступні:

1. Вибір приміщення і обладнання місця для проведення консультацій. В обладнання приміщення входить забезпечення його зручними для клієнта і консультанта кріслами або стільцями, бажано обертаються, журнальним столиком.

Стільці замість крісел використовуються в тому випадку, якщо час консультування, тобто спільної роботи психолога-консультанта з клієнтом, порівняно невелика і під час консультації важливо уважно спостерігати за невербальною поведінкою клієнта. Перевагу кріслам віддається тоді, коли процедура консультування досить тривала за часом, і протягом консультації необхідно створити і підтримувати неформальну обстановку спілкування психолога-консультанта з клієнтом. Крім меблів, в психологічній консультації бажано мати аудіо-та відеотехніку на ті випадки, якщо виникне необхідність вести, прослуховувати чи переглядати небудь записи.

2. Постачання консультації папером, розмножувальною технікою, комп'ютером, всім необхідним для фіксації ходу консультування і його результатів, розмноження документації і т.п. Крім того, в психологічній консультації бажано мати калькулятор, який, зокрема, може знадобитися при кількісній обробці результатів психологічного тестування клієнта.

3. Устаткування місця проведення консультування необхідною документацією і забезпечення засобами її зберігання, зокрема реєстраційним журналом, картотекою клієнтів і сейфом (сейф потрібен і для зберігання файлів з конфіденційною інформацією при використанні комп'ютера). У реєстраційний журнал, зразок форми якого наводиться нижче у таблиці 2, записуються загальні дані про клієнтів та про проведення консультацій. У картотеку (табл. 3) вносяться персональні дані про кожного клієнта, отримані в ході консультації в результаті розпитування клієнта психологом-консультантом. Ці дані повинні бути достатньо докладними для того, щоб по них можна було скласти уявлення про клієнта і про суть його проблеми. Сейф чи комп'ютер потрібні для того, щоб в них можна було зберігати картотеку клієнтів та інші, не підлягають розголошенню, дані.

4. Придбання для консультації мінімуму спеціальної, в тому числі психологічної, літератури. Ця література, по-перше, потрібна для того, щоб психолог-консультант вчасно і достатньо швидко міг отримати для себе і для клієнта необхідні довідки безпосередньо з першоджерел, по-друге, для того, щоб видавати клієнтові потрібну літературу для тимчасового користування з метою самоосвіти. Крім того, рекомендується набувати для психологічної консультації деяку кількість найбільш корисних популярних видань з практичної психології, які клієнт мав би можливість тут же, в психологічній консультації отримати за додаткову плату у власне, постійне користування за рекомендацією психолога-консультанта.

Оформлення приміщення консультації проводиться таким чином, щоб клієнт в ньому почувався комфортно. Бажано, щоб приміщення для психологічної консультації нагадувало щось середнє між офісом і будинком (робочим приміщенням, квартирою, житловою кімнатою).

До спеціальних питань підготовки психологічного консультування відносяться наступні:

• Попереднє знайомство психолога-консультанта з клієнтом за даними про нього, які є в реєстраційному журналі та в картотеці. Індивідуальна картка на кожного клієнта в перший раз звичайно заповнюється тоді, коли клієнт звертається в психологічну консультацію і приходить на прийом до конкретного консультанта. Запис в індивідуальній картці клієнта робить той психолог-консультант, який проводить консультацію. Він же відповідає за конфіденційність інформації, отриманої від клієнта.

• Підготовка матеріалів та обладнання, яке може знадобитися в ході проведення психологічної консультації.

• Отримання з різних доступних джерел додаткової інформації про клієнта - такою, що може знадобитися під час консультування.

• Розробка плану проведення консультації з урахуванням індивідуальних особливостей клієнта і хвилюючою його проблеми.

Дата добавления: 2013-12-14