Кримінальне законодавство Європейського Союзу

Кримінальне законодавство Ради Європи

Рада Європи – політична організація, заснована 5 травня 1949 р. На сьогодні вона нараховує сорок чотири держави-члени. Основними задачами організації задекларовано: сприяння утвердженню принци­пів демократії, прав людини і верховенства права, а також пошук спільних рішень проблем політичного, правового характеру тощо. Загальні положення кримінального законодавства містяться у до­кументах РЄ як загально-правового, так і кримінально-правового характеру. Такими документами є не лише відповідні конвенції та протоколи до них, а й рекомендації і резолюції.

Перелічуючи основні документи РЄ, що можуть бути віднесені до кримінального права, можна поділити на кілька груп. Це акти, які стосуються: 1) принципів кримінального права; 2) дія кримінального закону, порядок екстрадиції та передачі осіб для відбування покарання; 3) покарання, його виконання, заходи безпеки; 4) захисту прав потерпілих та примирення (медіації); 5) звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання; 6) особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх та 7) юридичних осіб.

Акти щодо конкретних злочинних діянь, за об’єктом посягання можна поділити на 10 груп. Це злочинні діяння: 1) те­рористичного характеру; 2) пов’язані з організованою злочинною діяльністю; 3) корупцією; 4) легалізацією злочинних доходів; 5) що посягають на права людини і моральність; 6) комп’ютерні; 7) у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів; 8) що посягають на культурну спадщину; 9) довкілля; 10) пося­гають на безпеку населення і громадський порядок.

Членами Ради Європи є практично усі європейські держави, і законодавство, створене в рамках РЄ, можна вважати у повному сенсі слова загальноєвропейським. Законодав­ство, що створюється в рамках ЄС та інших регіональних союзів має значення передусім для держав-членів та певною мірою для держав-кандидатів.

Згідно з Амстердамським договором (1997) європейське право отримало відверто наднаціональний характер, який характери­зується приматом норм, прийнятих міжнародними об’єднаннями над нормами національного права держав-членів.

Українське законодавство в частині, що не суперечить нормам Конституції України, принципам кримінально-правової, юридичної техніки кодифікації право творення, правозастосування доцільно приводити у відповідність з міжнародним європейським законодавством відповідно до Угоди про Партнерство і Співробітництво між Європейськими Співтовариствами і Україною (далі УПС). УПС підписана 14 червня 1994 р. і ратифікована Україною Законом від 10 листопада 1994 р. є частиною законодавства України і зобов’язує враховувати зако­нодавство ЄС при розробці нових актів законодавства України та приводити у відповідність з ним існуючі акти.

Загальноєвропейське кримінальне законодавство розвивається дещо безсистемно, як реакція на найбільш актуальні ситуації і, як правило, не ставить за мету уніфікувати положення щодо злочинів.

Європейське кримінальне право – це передусім угоди, які поки що формують відповідний масив договірно-правового матеріалу необхідного для розвитку галузі європейського кримінального права і майбутньої її систематизації.

Вже зараз існує ідея, щодо розробки типового міжнародного кримінального кодексу, яка на нашу думку з часом коли накопичиться достатня кількість кримінально-правового матеріалу буде реалізована.

Питання для самоконтролю:

1. Що собою представляє Римський статут МКС?

2. Які країни підписали і ратифікували Римський статут МКС?

3. Назвіть органи міжнародної кримінальної юстиції.

4. Які наслідки створення Трибуналу по Югославії?

5. Як ви розумієте принцип ООН невтручання у внутрішні справи суверенних країн?

6. В чому полягають проблеми та якими є межі імплементації норм міжнародного кримінального права в українське законодавство? Назвіть випадки примату українського законодавства над міжнародним і навпаки.

7. Які існують джерела кримінального права Німеччини?

8. Яке співвідношення федерального кримінального Права і кримінального права земель в Німеччині?

9. Який історичний розвиток джерел кримінального права східної Німеччини до її об’єднання?

10.Який історичний розвиток джерел кримінального права східної Німеччини після її об’єднання?

11.Що таке Nebernstrafrechr (додаткове кримінальне право) Німеччини?

12.Які існують джерела кримінального права Франції?

13.В чому відображаються процеси декодифікації кримінального законодавства ФРН та Франції?

14.Яке значення декодифікації та судової практики для кримінального права Франції?

15.Які новели кримінального права західних країн слід імплементувати в законодавство України: декодифікацію; прийняття доказів урядом чи чиновником, поширювальне законодавче тлумачення законів судом?

16.Які існують джерела кримінального права Англії?

17.Яка сутність і роль загального статутного права в системі кримінального права Англії?

18.Що є делегованим законодавством в системі кримінального права Англії?

19.Як визначається дія кримінального закону в Англії?

20.?

21.Які особливості джерел кримінального права Англії?

22.Як розвивається статутне кримінальне право Англії на сучасному етапі?

23.Які особливості джерел кримінального права США?

24.Що означає поняття «дуалізм права» в кримінально-правовій системі США?

25.Які існують джерела кримінального права США?

26.Яку роль відіграє Примірний КК США в реформі американського кримінального права?

27.Яким є історичний розвиток джерел кримінального права США в XX столітті?

28.Які основні принципи використання джерел кримінального права США?

29.Яким є співвідношення Федерального кримінального права та кримінального права штатів в США?

30.Яким є тлумачення норм кримінального закону в США?

31.Які існують джерела кримінального права в країнах СНД?

32.Як ви оцінюєте стан та тенденції розвитку кримінального права країн СНД, країн континентальної та прецедентної систем кримінального права?

33.Порівняйте концептуальні проблеми Кримінального права України, країн континентальної і прецедентної системи права.

Рекомендована література:

1. Моргунова М.А. Имплементация норм международного права и региональных организаций в национальные правовые системы стран Северной Европы // Государство и право. – 2002. – №5. – С. 144-152.

2. Ведерникова О. Международное уголовное право: проблемы имплементации // Уголовное право. – 2003. – № 3. – С.12-14.

3. Тиунов О.И. Решения Конституционного Суда РФ и международное право // Российская юстиция. – 2001. – №10. – С. 15.

4. Евронары для русских генералов // Аргументы и факты. – 2003. –№15.

5. Хохлова І.В., Шем’яков О.П. Кримінальне право зарубіжних країн (в пи­таннях та відповідях): Навчальний. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 256 с.

6. Ховронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації. Монографія. – К.: Юрисконсульт, 2006. – 1048 с.

Дата добавления: 2013-12-14