Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Психодіагностика як наука та як практична діяльність

Поняття «психодіагностика»

Першопочатково в межах психологічного тестування було вимірювання широкого спектру психічних явищ

З часом психологічне тестування почало стосуватись вужчого діапазону психічних явищ, воно було зведено до двох областей:

А) дослідження особистісних характеристик (риси особистості)

Б) дослідження когнітивних властивостей (найпопулярнішими були тести на визначення IQ)

Вперше термін психодіагностика зявляється у 1921 році і його вводить у вжиток Герман Роршах. Терміном психодіагностика він назвав процес дослідження особистості за допомогою створеної ним проективної методики відомої як «плями Роршаха», або «чорнильні плями».

1921 р. Герман Роршах називає терміном психодіагностика не область тестування, а конкретно свою методику.

Завдяки Роршаху цей термін починають активно використовувати і він починає асоціюватися з психологічним тестуванням загалом.

В 30-х роках ХХ ст.. відбувається криза психометричних тестів, оскільки вони на думку багатьох досідників «розкладають особистість на окремі елементи». Починаючи з 30-х років термін «психодіагностика» починають повязувати з клінічною психологією, та з проективними методиками.

Виходить так, що за психодіагностикою закріплюється обмежена галузь досліджень, пов’язаних з теорією та практикою проективного підходу.

Наступна тенденція. Термін «діагноз», який використовується в психології часто асоціюється з певними розладами, чи відхиленнями, це опосередковано поширюється і на психодіагностику. Наприклад, за словником «Вебстер» психодіагностика – це наука і практика проведення оцінки особистості, чи діагностування психічних порушень засобами клінічної психології.

Тенденція в США, Терміном «психологічне тестування» аж до 70-х років ХХ століття позначалося все, що пов’язано з розробкою, та застосуванням будь-яких психологічних тестів. В США побутують такі терміни (термін «психодіагностика в США вийшов зі вжитку):

  1. психологічне тестування
  2. теорія тестів

Отже, термін «психодіагностика» має декілька значень і використовується в декількох контекстах.

А) він відноситься до «методики Роршаха» та інших проективних тестів.

Б) він повязується з оцінкою різноманітних порушень та відхилень.

В) він використовується як синонім терміну «психологічне тестування»

Термін «психодіагностика» походить від двох грецьких слів (нозис – пізнання, префікс діа-роз, отже «розпізнавання»)

Сучасне визначення «психодіагностики»

Психодіагностика – це галузь психологічної науки, що розробляє теорію, принципи та інструменти оцінки та вимірювання індивідуально-психологічних властивостей особистості, а також чинників соціального оточення, в якому відбувається життєдіяльність особистості.

Предмет та структура психодіагностики.

- теорія

- принципи

- інструменти

Теорія: розробка психологічних понять та визначень, теоретичний опис та аналіз особистості;

Принципи: правила та прийоми конструювання тестів;

Інструменти: тести та методики.

Теорія, принципи та інструменти досліджують індивідуальні властивості і є предметом психодіагностики. Термін «психодіагностика» використовується в Радянському та пост радянському просторі як синонім західного поняття «психологічне тестуваня».

Він був впроваджений в 60-х роках ХХ ст.. в політичних цілях.

Структура психодіагностики

Загальна психодіагностика:

  1. освітня психодіагностика – пов’язана з вимірюванням успішності та ефективності навчання в дорослих та дітей
  2. клінічна психодіагностика – займається вивченням індивідуально-психічних властивостей хворої людини, вона оперує такими поняттями як: внутрішня картина хвороби, відношення до хвороби тощо.
  3. професійна психодіагностика – пов’язана з профвідбором, та з професійною орієнтацією (визначення тої діяльності, яка найбільше підходить людині).
  4. психодіагностика оточуючого середовища – займається вивченням широких соціальних систем, та взаємодії людини з ними.

Стефан Зємскі (Stefan Ziemski) 1973 р. запропонував наступну структуру психодіагностики.

загальна психодіагностика:

  1. каузальна психодіагностика (причинна психодіагностика).
  2. функціональна психодіагностика.
  3. прогностична психодіагностика.
  4. психодіагностика розвитку.
  5. класифікаційна психодіагностика.

Він вважав, що всі ці підгалузі не є окремими, а перетинаються між собою.

Каузальна психодіагностика зосереджується на пошуці причин виникнення актуального стану, вона дає відповідь на питання що стало причиною того, чи іншого явища.

Прогностична психодіагностика – акцентує свою увагу на визначенні ймовірних станів, які виникатимуть.

Психодіагностика розвитку – скерована на ідентифікацію конкретної фази розвитку людини.

Класифікаційна психодіагностика, або типологічна – зосереджена на створенні так званих психологічних типів.

Функціональна психодіагностика – зосереджується на використанні наукового синтезу, тобто в вивченні цілісних структур та окремих елементів, що до них входять (наприклад, психологічний портрет особистості).

 

Класифікація психодіагностичних методик:

Є два поняття «метод» та «методика». Між цими поняттями є родо-видова залежність. Метод – це є спосіб наукового пізнання, в той час як

методика – конкретний інструмент наукового пізнання.

Синонімами поняття «методика» є поняття «тест», деколи це «психодіагностична техніка».

В психології є три основних методи досліджень:

1. не експериментальний метод

2. експериментальний метод

3. психодіагностичний метод

 

До експериментального методу належить: експеримент

До не експериментального методу належить: спостереження, інтерв’ю, бесіда тощо.

До психодіагностичного методу належать самі методики, або тести.

Психодіагностичний метод відрізняється від експериментального та не експериментального в психології. Його характерні особливості:

  1. він спрямований на вимірюваність та оцінюваність (в психодіагностичному методі є тенденція використовувати конкретні бали, стени, шкали);
  2. стандартизація (психодіагностичний метод базується на понятті так званої психодіагностичної «норми»);
  3. відповідність вимогам надійності та валідності;
  4. специфічні умови дослідження з застосуванням тестів.
<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Молоко збагачене β-каротином | Особенности работы АЭС. Сравнение ТЭС и АЭС
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 6554; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.