Відображення як загальна властивість матерії

Починаючи з Епікура, а в Новий час - із Спінози, матерія розглядається як причина самої себе, як causa sui. Вона самореалізується завдяки її безкінечному руху, зміні і роз­витку. Перебуваючи в універсальному взаємозв'язку, предмети і явища, впливаючи один на одного, спричиняють ті або інші зміни, які виступають у вигляді певного «сліду», що зумовлює наявність такої загальної властивості матерії як відображення.

Відображення визначається як здатність матеріальних явищ, предметів, систем відтворювати у своїх властивостях особли­вості інших явищ, предметів, систем у процесі взаємодії з остан­німи. Зміст відображення виражається в тому, які зміни відбу­лися у відображуваному предметі, і які сторони у відображува­них предметів, явищ і систем вони відтворюють. Форми ж відоб­раження залежать від специфіки й рівня структурної органі­зації взаємодіючих предметів, явищ, систем.

При найпростіших формах відображення в неживій при­роді слід відображення, впливу одного об'єкта на інший не стає для останнього якимось орієнтиром його власної діяль­ності. Приміром, вплив сонячних променів на камінь викли­кає нагрівання каменю, але ніяк не стимулює якоїсь актив­ності каменю. Але існує й інформаційне відображення, пов'я­зане із використанням результатів зовнішніх впливів. Інфор­мацію тут слід розуміти досить широко: як властивість явищ бути спонукачем певних дій, сприяти активній орієнтації в навколишньому світі. Цей тип відображення в еволюції мате­ріального світу з'являється на стадії живої природи.

Генетичне вихідною формою відображення, властивою всім живим організмам, є подразливість - здатність організму до найпростіших специфічних реакцій у відповідь на діяльність певних подразників (світло, зміна температури та ін.). Такий етап у розвитку форм відображення в живій природі - поява чутливості (здатності до відчуття). Якщо подразливість влас­тива й рослинам, то відчуття - форма відображення, специф­ічна для тваринного світу. Воно з'являється вже на рівні най­простіших тварин і припускає здатність відбивати окремі вла­стивості речей у вигляді відчуттів. Більш високого рівня відоб­раження досягає в хребцевих, у яких виникає здатність ана­лізувати складні комплекси подразників і відбивати їх у виді. сприйняття - цілісної уяви ситуації.

Відчуття і сприйняття є образами речей. Це означає появу елементарних форм психіки як функції нервової системи і своєрідної форми відображення дійсності.

Високий рівень розвитку психіки тварин свідчить про те, що свідомість має свої біологічні передумови і що між люди­ною та її тваринними предками існує відомий спадкоємний зв'язок. Але тут ніяк не можна говорити про тотожність їхньої психіки. Тварини не володіють поняттєвим мисленням. Вони не в змозі усвідомити своє ставлення до середовища.

Дата добавления: 2013-12-14