Міста |стародавніх| східних деспотій

Передісторія містобудівної діяльності людства сходить до епохи первісного суспільного ладу, коли в результаті|внаслідок| зусиль окремих общин, зв'язаних кровною спорідненістю, виникали примітивно сплановані | населені пункти. Проте|однак| місто, як певне соціально-економічне і архітектурне ціле, зародився пізніше - на базі більш розвинутих продуктивних сил суспільства|товариства|.

У більшості племен, що населяли Європу, Азію, Африку і Централь­ну Америку, виникнення міст відноситься до періоду розкладання первісного суспільного ладу і затвердження рабовласницького способу виробництва. Наявність міст в цей період вказувало|вказувала| на достатньо| сформований розподіл праці і відособлення сільського господарства від ремісницького| виробництва і торгівлі. Концентруючи в собі пануючі соціальні групи, міста перетворюються на опорні пункти державної влади, тоді як село стає в політично підлегле положення по відношенню до міста.

За останні роки великих успіхів досягло вивчення первісних суспільних поселень і найдавніших, зовсім ще примітивних міст. Підсумовуючи археологічні знахідки такого роду, можна відтворити досить достовірну географію як найдавнішого міського розселення в межах трьох материків Старого Світу. Карта (рис.1) наочно демонструє гігантський пояс міст, що тягнувся від Атлантики до берегів Східно-китайського і Японського морів.

Проте|однак| освоєння вказаної території спочатку відбувалося|походило| у відносно вузькій смузі (між 23 і 40°| північної широти), що, ймовірно|мабуть|, пояснювалося|тлумачило| близькістю останнього великого льодовика|, що відступав на північ і перетворював клімат Середземноморського басейну і Централь­ної Азії в помірний, а можливо, навіть і вологий|вогкий|. Разом з тим виникнення міст в даному географічному поясі відбувалося|походило| далеко не одночасно

Рис 1. Пояс стародавних міст Старого Світу (Схема складена по матеріалам Е. Еглі

і Е. Грушка).

Перші держави, з|із| історією яких пов'язано виникнення стародавніх| міст, сформувалися на території родючих долин великих річок|рік|: Тигра і Евфрата, середнього Інду, Ніла, а також передгір‘я | Сирії|Сірії| і Ірану вже на рубежі IV і III тис. до н.е. Саме тут раніше всього відбувся | перехід до осілого землеробства і почало|стали| розвиватися ремісниче виробництво і торгівля.

Найбільшими центрами давньоіндської | держави були|з'являлися| Мохенджо-Даро і Хараппа(розкриті|розтинати| розкопками 1922—1926 рр.). У Єгипті виник ряд |низка| своїх культурних центрів: Мемфіс, Фіви, Ахетатон та інші. Культура народів Дворіччя спочатку концентрувалася в шумеро-аккадских| містах, а пізніше в містах Стародавньовавілонського, Ассирії і Нововавілонського царств. Індська культура, в наслідок швидкої загибелі її найголовніших центрів, не мала значного впливу на розвиток європейської культури, проте Єгипет і країни Дворіччя мали надзвичайно великий вплив. Саме там вперше|уперше| в історії людства були вирішені найголовніші художні проблеми образу|зображення| житлових і громадських будівель, монументальності, пропорцій і ритмів, проблеми ансамблів, що включали здобутки|твори| архітектури, скульптури і живопису.

У Єгипті і Дворіччі ще за 20 століть|віки| до н.е. існувала живописна спланованість регулярного міста з|із| геометрично правильною мережею|сіттю| вулиць і яскраво вираженими|виказувати| міськими центрами, що включали палацові і храмові комплекси. Прийоми планування цих міст, їх благоустрій| і забудову уважно вивчали і творчо переробляли греки| і римляни, що створили міцний фундамент європейської художньої | культури. Ось чому|от чому| вклад до історії європейського містобудування неможливо вивчати без знайомства з характеристиками містобудівних досягнень Давнього Сходу.

Дата добавления: 2013-12-14