Поняття ПС і ДБСТ

Технології соціальної роботи з прийомними сім’ями та вихованцямидитячих будинків сімейного типу.

1. Поняття ПС і ДБСТ.

2. Соціальний супровід ПС і ДБСТ.

3. Зміст соціальної роботи з ПС і ДБСТ.

4. Схема взаємодії структур, які працюють з ПС і ДБСТ.

5. Функціональні обов’язки спеціалістів, які беруть участь у створенні та супроводі ПС і ДБСТ.

Запровадження в Україні інституту сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у прийомних сім’ях (ПС) та дитячих будинках сімейного типу (ДБСТ) зумовило потребу розробки відповідних технологій роботи соціальних працівників. На сьогодні, функціонування цього інституту закріплено законодавчо, практика влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у формах ПС та ДБСТ в країні щорічно поширюється, відповідно й необхідність соціальної підтримки та опанування методиками соціального супроводу зазначених сімей і контингенту ДБСТ стає актуальним напрямом роботи спеціалістів центрів соціальних служб для молоді (ЦССМ).

Технології соціальної роботи з ДБСТ та ПС не мають принципових відмінностей з погляду змісту практичної роботи соціального працівника. Але спеціалісти ЦССМ, які працюють за цим напрямом, мають враховувати дві обставини. По-перше, батьки-вихователі ДБСТ більше завантажені, ніж прийомні батьки ПС (це пов’язано з більшою кількістю вихованців у родині). По-друге, деякі батьки-вихователі ДБСТ не дуже охоче контактують із спеціалістами ЦССМ. Переважно це стосується будинків, які створювалися десять-дванадцять років тому, коли система ЦССМ тільки розбудовувалася, переживала етап становлення. Такі батьки можуть сприймати соціального працівника не стільки як носія функції соціальної підтримки і допомоги, скільки як контролера. Щоправда, слід зауважити, що з практики відомі випадки, коли спеціалісти мали приводи для застосування й контрольних функцій.

Від інших існуючих в Україні форм сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (опіка, усиновлення), ПС та ДБСТ відрізняються, перш за все, тим, що держава надає сім’ї, яка бере на виховання дитину (дітей), матеріальну та соціальну підтримку. Необхідною умовою створення таких сімей є підготовка кандидатів до соціальної ролі вихователів прийомних дітей, що забезпечується проходженням ними системи відповідної підготовки (попередня робота з кандидатами, проходження тренінг-курсу тощо).

Прийомна сім’я – це сім’я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, від одного до чотирьох дітей для виховання і спільного проживання. Загальна кількість рідних та прийомних дітей у ПС не повинна бути більше п’яти осіб. Функціонування ПС регулюється Положенням про прийомну сім’ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. № 241.

Дитячий будинок сімейного типу – це окрема сім’я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи (батьки-вихователі), які беруть на виховання та спільне проживання не менше п’яти дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування. Функціонування ДБСТ регулюється Положенням про дитячий будинок сімейного типу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 р. № 267. Отже, суттєва відмінність ДБСТ та ПС полягає, передусім, у кількості дітей, які влаштовуються на виховання.

Дата добавления: 2014-01-04