Облік витрат основного і незавершеного виробництва (рах. 23)

Для узагальнення інформації про витрати на виробниц­тво продукції (робіт, послуг) використовується рахунок 23 “Виробництво”.

Зокрема, цей рахунок використовується для обліку на ок­ремих субрахунках витрат:

· промислових і сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції;

· підрядних, геологічних та проектних організацій на ви­конання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних та про­ектно-пошукових робіт;

· підприємств транспорту та зв’язку на надання послуг;

· науково-дослідних підприємств на виконання науково-дослідних і конструкторських робіт;

· підприємств громадського харчування на випуск влас­ної продукції;

· підприємств торгівлі, постачання і збуту на здійснення діяльності з продажу товарів;

· дорожніх господарств на утримання й ремонт авто­мобільних шляхів;

· інших підприємств та організацій.

За дебетом рахунку 23 “Виробництво” відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також вироб­ничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, по­слуг), за кредитом — суми фактичної виробничої собівартості за­вершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26, 27), вико­наних робіт та послуг (у дебет рахунку 90).

Аналітичний облік за рахунком 23 “Виробництво” ве­деться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

В кінці кожного місяця за підписом керівника виробничо­го підрозділу до бухгалтерії передається виробничий звіт. У ньо­му у розрізі найменувань продукції, яку виробляє зазначений підрозділ, вказується: кількість відпрацьованого часу працівни­ками підрозділу (у людино-годинах і людино-днях); обсяг нара­хованої їм заробітної плати, вартість спожитих виробничих запасів, кількість і вартість спожитих електроенергії, води, тепла і т. ін., вартість списаних на витрати виробництва малоцінних та швидкозношуваних предметів, кількість виробленої і оприбутко­ваної на склад готової продукції.

Разом із виробничим звітом до бухгалтерії також пода­ються і всі первинні документи, які стали підставою для відобра­ження в ньому тієї чи іншої інформації, зокрема: “Табель обліку робочого часу”, “Наряд на відрядну роботу” (індивідуальний або для бригади), “Накладна — вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів”, “Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів”, “Прибутковий ордер” на передачу готової продукції із цеху на склад і т. ін.

Дані виробничого звіту опрацьовуються бухгалтером, який відповідає за ділянку облікової роботи по обліку виробництва і в подальшому переносяться до відомості В-3 при спрощеній формі облік, або до книги обліку ви­робництва при журнальній формі обліку, з якої узагальнені дані в цілому по рахунку 23 переносяться до журналу №5. За умови використання автоматизованої форми бухгалтерського обліку дані виробничого звіту переносяться на магнітні носії ЕОМ безпосередньо працівниками бухгалтерії або керівником (обліковцем) виробничого підрозділу (у первинному підрозділі або на спеціально відведених для цього автоматизова­них робочих місцях у бухгалтерії).

Треба зауважити, що не на всі статті витрат по основному виробництву є можливість отримати інформацію із виробничого звіту. Так, документальним підтвердженням для включення вит­рат за конкретний місяць до книги обліку виробництва або відо­мості В-3 по основному виробництву виступають: по статті “Відрахування на соціальні заходи” - розрахунок бухгалтерії, по статті “Амортизація” - форма ОЗ-14 “Розрахунок аморти­зації основних засобів (для промислових підприємств)”, по статті “Роботи і послуги” – “Рахунок-фактура” на суму виконаних робіт для основного виробництва підрядниками, по статті “Вит­рати майбутніх періодів” - розрахунок бухгалтерії.

Собівартість одиниці виробленої продукції розрахо­вується шляхом ділення виробничих витрат на кількість виробле­ної готової продукції у вказаному звітному періоді.

Варто зазначити, що по субрахунку “Основне вироб­ництво” рахунку 23 “Виробництво” на кінець місяця може бути дебетовий залишок (сальдо) в сумі незавершеного виробництва.

Незавершене виробництво являє собою продукцію, робо­ти і послуги, які не пройшли всіх стадій технологічного процесу і, як наслідок, є недоукомплектованими або такими, що не прой­шли відповідного технічного контролю.

Важливість визначення обсягів незавершеного вироб­ництва зумовлена необхідністю розмежування здійснених витрат того чи іншого підрозділу підприємства з метою визначення фак­тичної собівартості виробленої продукції.

Наявність на підприємстві незавершеного виробництва та його розміри залежать від характеру, структури, технології ви­робництва. Варто відмітити, що значні обсяги незавершеного ви­робництва характерні для машинобудівної, деревообробної, лег­кої промисловості. Поряд з тим, на підприємствах видобувної промисловості, енергетиці незавершене виробництво взагалі відсутнє.

З метою визначення обсягів незавершеного виробництва в натуральному і вартісному вираженні на перше число кожного місяця проводиться його інвентаризація. Проведення інвентари­зації покладається на спеціально створену для цього на початку року комісію, склад якої затверджується наказом по підпри­ємству.

Треба зауважити, що до складу незавершеного вироб­ництва не входять:

· сировина, матеріали і напівфабрикати, які були отри­мані виробничим підрозділом, але обробка яких на кінець місяця не була розпочата;

· комплектуючі (деталі, вузли, агрегати), які були отри­мані, але на кінець місяця не пройшли ні однієї технологічної ланки, передбаченої для даного виробничого підрозділу;

· забраковані як готові вироби, так і матеріали, сирови­на, деталі, комплектуючі, які були забраковані в процесі роботи з ними.

Результати проведення інвентаризації оформляються за допомогою “Інвентаризаційного опису незавершеного вироб­ництва”, дані якого засвідчуються підписами всіх членів комісії. Залишки виробів, вузлів, деталей і т. ін. зазначаються в інвентари­заційному описі у розрізі калькуляційних статей: сировини і ма­теріалів, основної і додаткової заробітної плати. Кінцева оцінка обсягів незавершеного виробництва проводиться у бухгалтерії підприємства за умов включення до його складу, в залежності від обсягів заробітної плати по закінчених і незакінчених виробах відрахувань на соціальні заходи та загальновиробничих витрат.

Якщо визначення незавершеного виробництва співпадає із закінченням звітного періоду (кварталу), то його обсяги будуть відображені у розділі 2 Активу Балансу у статті “Незавершене виробництво”.

Дата добавления: 2014-01-04