Господарські договори, які визначені і регулюються як державні замовлення.

- договори поставки продукції – виконання робіт;

- подання послуг тим споживачам, потреби яких фінансування за рахунок держави і замовниками у яких виступають центральні державні органи (міністерства, відомства)

2. господарські договори, які укладаються на підставі державних замовлень і зміст яких повинен відповідати цим вимогам. Їх особливістю є те що Держава може давати економічні пільги виконавцям цих договорів.

3. Господарські договори, які укладаються на поставку продукції, виконання робіт, надання послуг на підставі господарських намірів сторін, юридично виражених істотними умовами договорів.

ІІІ. Залежно від способу виникнення

- формальні, реальні, концептуальні Для укладення формального договору необхідні два моменти: узгодження виявлення сторін та вираження волі у певній формі.

IV. За способом оферти і визнання змісту:

- договори приєднання. Це господарські договори у яких одна сторона наперед в істотні умови майбутнього договору. Інший стороні залишається або прийняти їх, або вступати в договір (перевезення вантажу і т.д.).

- договори, зміст яких сторони визначають при їх укладення.

V. За змістом істотних умов:

1– прості, 2– складні господарських договорів.

1– прості мають у своєму тексті майнові елементи лише одного виду договору (поставка, міна, перевезення і т.д.) У складних господарських договорів поєднуються майнові елементи двох і більше договорів (у договорі підряду на постачання будівництва – поставка, підряд, майновий найом).

VII. за регулятивними функціями розрізняють:

- попередні і основні господарські договори. Попередні договір визначає умови, на яких сторони зобов’язуються у певний строк укласти господарський договір. Такий договір є необхідним щодо тих господарських відносин в яких укладання основного договору треба здійснити ряд дій, без яких його неможливо укласти (підряд на капітальне будівництво складного об’єкта).

- генеральні і поточні господарські договори. Перший укладається на весь період діяльності, яка регулюється. Поточні (разові) договори укладаються на підставі генерального договору як такі, що розраховані на певні (короткі) проміжки часу.

Можлива і інша класифікація господарських договорів, а саме договорів, що укладаються у ЗСУ.

1. Договори на передачу (надання) грошово-матеріальних цінностей та інших матеріально-технічних засобів (ресурсів).

2. Договори на виконання робіт і надання інших послуг господарського характеру.

3. Договори на організацію управління господарського діяльністю.

До першої групи належать договори:

- поставки продукції загального, виробничо-технічного і спеціального (військового) призначення, електрики та інших видів енергій, газу і т.д.).

- оренди і найму (оренда приміщень і т.д.)

- купівлі-продажу, міни і т.д.

До другої групи господарських договорів включаються:

- Договори підряду на капітальне будівництво.

- Договори про проведення проектно-винахідницьких, науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технічних робіт.

- Договори перевезення, буксирування, інших транспортно-експлуатаційних операцій,

- Договори про ремонтне, медичне, юридичне, бібліотечно-інформаційне і навчально-методичне обслуговування.

- Договори зберігання, комісії, банківських операцій

До третьої групи договорів включають договори про організацію матеріально-технічного постачання про організацію кооперації, виробництва та інші.

В даному випадку слід підкреслити умовність класифікації договорів, практична користь яких виявляється головним чином в певній їх систематизації, для організації обліку, а також в навчально-методичних цілях.

Ми визначили в цілому, що господарський договір як соціальна законодавчо-правова категорія має особливі ознаки, а саме:

- господарче законодавство регулює даний договір як таку угоду, яка має економічну і правову мету;

- стосовно господарських договорів діють окремі правила щодо підстав їх укладання і змісту господарських договірних зобов’язань;

- по третє суб’єктний склад господарських договорів, коло яких обмежене і це питання потребує детального вдосконалення.

Отже господарський договір – це врегульоване правом господарське відношення, в силу якого одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських функцій – передачі майна, виконання роботи, надання послуг тощо, а інша сторона зобов’язана виконати вимоги щодо предмета зобов’язання і має право вимагати за це зустрічної винагороди (сплати грошей зустрічних послуг та ін).

Наприкінці даного питання слід зазначити, що підготовлені проекти нормативно-правових актів, які повинні врегулювати важливі моменти при організації господарської діяльності в ЗСУ, а також такі моменти визначає постанова КМУ від 04.02.98 р. № 125 якою затверджено “ Положення про порядок державного контролю за проведенням переговорів пов’язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) при здійсненні міжнародних передач товарів військового призначення”.

Це положення визначає комплекс заходів щодо державного контролю за проведенням суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності переговорів з іноземними суб’єктами господарської діяльності, пов’язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів МОУ:

- здійснення міжнародних передач товарів військового призначення;

- експорт товарів подвійного використання до держав щодо яких встановлено часткове ембарго на поставки таких товарів.

Дана постанова визначає порядок державного контролю за проведенням переговорів:

- отримання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності висновків Держекспортконтролю щодо можливості проведення переговорів;

- укладення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності договорів (контрактів) з іноземними суб’єктами господарської діяльності з урахуванням рекомендацій, викладених у цьому положенні;

- подання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності до Держекспортконтролю звітів про підсумки проведення переговорів з іноземними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності;

- відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення встановленого порядку проведення переговорів.

Рекомендації щодо укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Підставою для проведення переговорів, пов’язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення міжнародних передач товарів є позитивний висновок Держекспортконтролю, що дається за результатами експертизи в галузі експортного контролю, до проведення якої обов’язково залучається МЗС. В разі позитивного висновку, рекомендується таким суб’єктам внести в договори такі відомості: мету і місце використання товарів, кінцевого користувача товарів, кінцеве призначення та кількість товарів, зобов’язання іноземного суб’єкта господарської діяльності про те, що отримані з України товари не реекспортуватимуться і не передаватимуться, крім кінцевого користувача без письмової згоди на це експортера та Держекспортконтролю.

Наказ МОУ № 75 від 25.03.98 р. вводить в дію інструкцію про організацію реалізації військового майна, як вивільнюється у ЗСУ, яка визначає, що організація реалізації військового майна здійснюється за договорами комісії укладеними МОУ з органами і організаціями України, які отримали повноваження від КМУ на реалізацію військового майна.

Відносини між МОУ та уповноваженими організаціями реалізації майна регулюється генеральними угодами та договорами про порядок здійснення реалізації військового майна.

Проект генеральної угоди розробляється Головним управлінням економіки, Головним фінансовим управлінням та Правовим управління МОУ. Ці договори укладають відповідні посадові особи МОУ на підставі доручень, виданих встановлених порядком МОУ.

2.3.

Види правової роботи в процесі укладання та виконання договорів.

15 хв.

Правову роботу в одному процесі укладання та виконання договорів умовно можна розділити на наступні види: договірну, рекламаційну, претензійну та позовну.

Зазначені види включають в себе не лише складання оперативних документів (договорів, рекламацій, претензій та позовів) але й різноманітну підготовку та методичну роботу, а також аналіз практики та розробку пропозицій, направлених на усунення недоліків та підвищення якості укладання та виконання договорів.

Договірна робота –Згідно ста 151 Цивільного кодексу України згідно зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певні дії: передати майна, виконати роботу сплатити гроші і т.д., а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язків.

Зобов’язання виникає з договору або на інших підставах, що зазначені в ст. 4 ЦК України, зокрема для організацій з актів планування. Зміст зобов’язання, яке виникло безпосередньо з акту планування, визначається цим актом.

Зміст договору, що укладений на підставі планового завдання, повинен відповідати цьому завданню (ст. 152 ЦК України).

Зміст договору складає сукупність його пунктів (умов). Умови розподіляють на істотні, звичайні та випадкові.

Частина 1 ст. 153 ЦК України, що встановлює момент укладення договору, містить наступне правило: “договір вважається укладеним коли між сторонами, в необхідній у встановлених випадках, формі досягнуто згоди за усіма істотними умовами”. Частина 2 згаданої статті дає поняття істотних умов і істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного типу, а також всі ті умови. Відносно яких за заявою однієї з сторін має бути досягнута згода.

Таким чином, можна зробити такий висновок: без суттєвих умов договір не виникає й разом з тим наявність тільки одних суттєвих умов достатньо для виникнення договору.

Наприклад, відносно договору поставки продукції до суттєвих пунктів, які визнані такими по закону, відносяться:

1. Якість, а в необхідних випадках сортність та комплектність продукції;

2. Найменування, кількість і в необхідних випадках, розгорнута номенклатура (асортимент), який підлягає поставці продукції (марка, види, профілі і т.д.);

3. Загальний строк дій договору і строки (періоди) поставки;

4. Ціна на продукцію та загальна сума договору; порядок та форма розрахунків;

5. Платіжні та поштові реквізити постачальника та покупця також відвантажувальні реквізити покупця, якщо він одержує продукцію (п. 25 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення).

Обов’язок постачальників і покупців оформити договірні відносини, щодо поставки продукції в плановому порядку, виникає з моменту отримання планових актів на поставку продукції.

Договори на поставку продукції по прямим довготривалим господарським зв’язкам, засновані на планах прикріплення, а також договори на організацію матеріально-технічного забезпечення укладаються на п’ять років. Постачальник і покупець вправі продовжити дію укладеного договору на повний строк. Продовження дії договору здійснюється в строки, встановлені для укладення договору.

Якщо строк дії укладеного договору продовжений, сторони узгоджують на послідуючий період кількість, номенклатуру (асортимент), які якість продукції, строки поставки та інші необхідні умови.

Якщо одна з сторін ухиляється від укладення договору поставки, заснованому на обов’язковому для обох сторін плановому аспекті, інша сторона, яка вважає, що такий договір повинен бути укладений, може звернутися в господарський суд до перебігу строку дії фондів з заявою про залучення укладати договір.

Договір укладається шляхом складання одного документу, який підписується сторонами, або шляхом обміну листами, телеграмами, чи шляхом письмового підтвердження постачальником прийняття замовлення покупця.

При укладанні договорів на основі держконтрактів на поставку продукції, постачальник не пізніше 20 діб отримання планового акту направляє покупцю підписаний проект договору в двох примірниках або письмово телеграму з позначкою про встановлення договірних відносин.

Покупець не пізніше 10 діб, а при укладенні довгострокового договору не пізніше 20 діб після отримання від постачальника проекту договору, підписує його та один примірник повертає постачальнику.

Якщо договірні відносини оформлюються шляхом обміну листами, телеграмами, покупець в 10-денний строк з моменту їх отримання дає відповідь на лист, телеграму постачальника.

Договірні відносини можуть бути встановлені шляхом прийняття сторонами до виконання наряду, коли в наряді, виданому постачальнику та покупцю, містяться всі необхідні для здійснення поставки дані (кількість, номенклатура, якість продукції, термін поставки та ін.), ціна на продукцію встановлена прейскурантом і не потребується згода будь-яких додаткових умов.

Якщо при отримання проекту договору у однієї з сторін виникнуть заперечення по його умовам, то вона у 20-денний строк після отримання проекту договору складає протокол розбіжностей і надсилає його у двох примірниках другій стороні з підписаним договором, відмітивши наявність розбіжностей у догові.

Сторони, що отримали протокол розбіжностей, зобов’язані протягом 20 днів розглянути його, занести в договір усі прийняти рішення, в спірні питання передати у той же строк на вирішення в арбітражі.

Якщо на основі обов’язкового для обох сторін позапланового завдання утриманий договір, то він діє з 1 січня, незалежно від того, коли сторони його уклали, за винятком окремих умов, котрі не можуть бути поширені на період, передуючий укладенню договору.

Договори, що суперечать законодавству, державним контрактам і завданням, визнаються недійсними повністю або у певній частині.

Щодо питання, яке розглядається одним з найважливішим з нормативних актів є “Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України” введене в дію наказом № 300 від 16.07.97 р. Міністра оборони України. В відомій частині воно стосується також укладення договорів та угод на поставки, послуги та розрахунки по них.

В контексті питання треба одразу відзначити що військові організації це бюджетні організації, а це позначається на їх здатності до укладання договорів. В такій площині господарські відносини військової організації, здебільшого це військова частина, з державними підприємствами, організаціями та установами по поставках та послугах оформляються договорами, угодами та разовими замовленнями.

Договори, угоди укладаються командиром військової частини. До підписання всі договори (проекти) попередньо перевіряються начальником фінансової служби в відношенні відповідності їх установленим цінам та забезпечення їх виконання грошовими коштами.

На предмет відповідності проектів діючому законодавству вони візуються і юрисконсультом військової частини. Без віз цих посадових осіб договори та угоди командиром частини на підпис не приймаються.

Підписані командиром військової частини договори та угоди, зв’язані з тратою грошових коштів, передаються фінансовій службі, а копії їх – відповідним службам до відання яких відноситься предмет договору.

Дата добавления: 2014-01-04