Всі громадянки України, жінки, які повернулися з місць позбавлення волі, мають право на охорону здоров'я та медичну допомогу

Жінки, які звільнилися з місць позбавлення волі, мають довідку про звільнення, яка є документом, що засвідчує особу. Однак основним юридичним документом України, що посвідчує особу, є паспорт. Відповідно до ст. 153 КВК У, паспорт особі, яка звільнилася від відбування покарання, видається при звільненні При відсутності паспорту у особовій справ засудженого, адміністрація установи завчасно вживає заходів щодо його отримання.

Уразі відсутності необхідного за сезоном одягу, взуття і коштів на їх придбання, звільнені забезпечуються одягом і взуттям безкоштовно, їм може бути видана одноразова допомога зі спеціального фонду. Оплату проїзду осіб, які звільняються з місць позбавлення волі, забезпечення їх харчуванням, одягом і взуттям, а також видачу одноразової грошової допомоги здійснюють установи виконання покарань.

Жінці, яка звільняється, видається довідка встановленого зразка, де зазначаються підстави її звільнення. Ця довідка дає право на безкоштовний проїзду громадському транспорті в межах України. На прохання жінки, їй видається характеристика

Згідно ст. 156 КВК У, передбачено, що на підставі бесіди із засудженою не пізніше, німе за 3 місяці до звільнення, через територіальні органи внутрішніх справ і центри зайнятості населення адміністрація установи вживає заходів до трудового та побутового влаштування засудженого за обраним місцем проживання (зазвичай, це місцевість, де вона проживала до скоєння злочину і де в неї збереглися родинні зв'язки та житло).

Служби та організації, що можуть надавати допомогу жінкам, які повертаються з місць позбавлення волі

РесоціалЬацію та адаптацію здійснюють:

місцеві органи виконавчої влади;

органи місцевого самоврядування;

інституції постпенітенціарної опіки при міських держадміністраціях;

служби у справах неповнолітніх;

наглядові комісії;

органи внутрішніх справ;

установи виконання покарань;

центри соціальної адаптації;

центри соціальних служб для молоді, спостережні комісії;

органи соціального захисту населення;

органи охорони здоров'я;

органи внутрішніх справ;

управління освіти;

центри зайнятості населення;

будинки-інтернати;

кризові центри;

служби психологічної допомоги;

притулки та інтернати для осіб похилого віку чи таких, що втратили соціальні зв'язки й не мають певного місця проживання, в тому числі, для неповнолітніх;

установи соціального патронажу;

будинки нічного або тимчасового перебування звільнених осіб;

реабілітаційні центри для наркозалежнт;

громадські й благодійні організації та церква.

Свою діяльність ці служби та організації спрямовують на:

• забезпечення жінкам статусу повноправної громадянки;

• надання 'їм умов для соціальної, правової, психологічної реабілітації;

• здійснення соціального захисту на засадах пріоритету загальновизнаних людських цінностей, положень Конституції України, норм міжнародного права стосовно прав, свобод, обов'язків людини та громадянки України.

Переважна частина завдань державних і недержавних структур щодо надання допомоги цій категорії населення України збігаються.

Напрямки діяльності державних та недержавних інституцій охоплюють:

допомогу в працевлаштуванні, навчанні та перекваліфікації;

профілактику скоєння повторних злочинів;

юридичні та психологічні послуги;

оформлення документів; координацію діяльності (переадресація, представництво) тогцо.

Для підготовки засуджених жінок до життя на волі, в коленій виправній установі за півроку до звільнення вони проходять відповідні підготовчі курси, які передбачають заходи психологічної корекції, правової підготовки, сприяння щодо питань реєстрації та працевлаштування.

2. Порядок звільнення жінок з колоній регулюється ст. 156 «Надання допомоги засудженим» Кримїнально-виконавчого кодексу України та спільними наказами Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства праці та соціальної політики

Про наслідки перевірки орган внутрішніх справ сповіщає адміністрації установи. Якщо до установи надійшла відповідь з органу внутрішніх справ про відсутність можливості проживання жінки в обраному нею місці, адміністрація установи повідомляє про це засуджену і, погоджуючи це з нею, вживає заходів щодо направлення її після звільнення до іншого місця проживання.

За 20 днів до звільнення додатково направляється повідомлення до органу внутрішніх справ та до центру державної служби зайнятості тієї місцевості, де засуджена має намір проживати, для надання допомоги в її працевлаштуванні відповідно до ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення» " (зурахуванням останніх змін від 17.05.2012року).

Перед звільненням засудженої жінки, представник адміністрації установи проводить з нею бесіду, під час якої додатково роз'яснює положення Закону України «Про зайнятість населення» щодо порядку отримання в центрах зайнятості допомоги в працевлаштуванні, а також порядок оформлення реєстрації (прописки) за обраним місцем проживання, і вручає їй відповідну пам'ятку.

При звільненні засудженим також видають пам'ятки з роз'ясненням порядку працевлаштування після звільнення та адресами державних, органів, які надають допомогу у цьому.

Кожна людина має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України із змінами, внесеними згідно із Законом від 01.02.2011 року).

Держава сприяє незайнятим громадянкам у поновленні їхньої трудової діяльності Відповідно до ст, 5 Додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій населення» Закону України «Про зайнятість населення» " (з урахуванням останніх змін від 17.05.2012 року), держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування громадянок, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, а серед них і особам, звільненим після відбуття покарання. Уразі відмови в прийомі на роботу таких громадянок у межах встановленої квоти, з підприємств стягується штраф у розмірі середньої річної заробітної плати за кожну таку відмову,

Жінки, які звільнилися з місць позбавлення волі, можуть отримати статус безробітної, зареєструвавшись у відповідному центрі зайнятості Безробітними визнаються працездатні громадянки відповідного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку через відсутність підходящої роботи, дійсно шукають роботу й здатні приступити до праці, включаючи роботу тимчасового характеру. В такому випадку їм виплачується допомога по безробіттю, також може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити кваліфікацію. Неповнолітні дівчата у трудових правовідносинах мають рівні права з повнолітніми, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України. Не допускається прийняття на роботу осіб, молодших від 16 років, а осіб, молодших від 18 років забороняється використовувати на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, залучати до роботи у нічний час, до надурочних робіт тощо.

Програмою надання громадянам/громадянкам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002р. № 955) визначено перелік видів безкоштовної медичної допомоги, яка надається державними та комунальними закладами охорони здоров'я.

Зокрема, це такі:

швидка та невідкладна допомога — на до шпитальному етапі надається станціями (відділеннями) швидкої медичної допомоги, пунктами невідкладної медичної допомоги, у разі ситуації, що загрожує життю людини;

амбулаторно-поліклінічна допомога;

стаціонарна -— в разі гострого захворювання та у невідкладних випадках, коли потрібне інтенсивне лікування, цілодобовий медичний нагляд і госпіталізація, у тому числі за епідемічними показаннями, вагітним та породіллям, хворим за направленнями медико-соціальних експертних комісій, лікарсько-консультативних комісій;

невідкладна стоматологічна допомога (у повному обсязі — вагітним, жінкам, які мають дітей до 3 років, інвалідам, студенткам);

медико-соціальна експертиза втрати працездатності.

Держава також гарантує надання медичної допомоги, передбаченої державними цільовими програмами. Безоплатна медична допомога перелічених видів надається дозволеними до застосування в Україні методами діагностики та лікування, включаючи лікарські засоби, кров, її компоненти та препарати, апаратуру, лабораторні та інші дослідження з використанням наявної матеріально-технічної бази.

Дата добавления: 2014-01-04