Категорія діяльності в психології

Діяльність – одна з основних категорій психологічної науки. Предметом психології є саме цілісна діяльність суб’єкта в різних формах та видах, у її філогенетичному, історичному та онтогенетичному розвитку.

Основною, генетично вихідною є зовнішня, предметна діяльність, яка породжує всі види внутрішньої психологічної діяльності.

Складовими діяльності є дії та операції, що співвідносяться з потребами, мотивами, цілями.

Головними процесами діяльності виступають інтеріоризація її зовнішньої форми (перехід зовнішньої дії у внутрішню) та екстеріоризація внутрішньої (трансформація розумової дії на зовні у дію з предметами). Перша веде до створення образу дійсності, друга – до його упредметнення.

Саме предметність є конституційною характеристикою діяльності: спочатку діяльність визначається предметом, потім вона опосередковується та регулюється його образом як суб’єктивним продуктом.

Загальну психологічну структуру діяльності характеризують засоби діяльності. У ній можна виділити:

– суб’єкт діяльності;

– процес діяльності;

– предмет діяльності;

– умови діяльності;

– продукт діяльності.

Отже, діяльність – це активна поведінка людини, регульована свідомою ціллю і спрямована на задоволення її потреб та інтересів

Прийнято розрізняти три основні види людської діяльності: гру, навчання та працю. Кожен із цих видів визначається своїми мотиваціями, цілями й засобами.

Праця – основа існування людського суспільства. Процес праці включає три основних компоненти: доцільну діяльність людини, предмет праці і знаряддя праці. Кожний вид конкретної праці виражає специфічні особливості трудових функцій, зумовлених рівнем техніки, технології організації виробничого процесу, ступінь перетворення науки на безпосередню продуктивну силу виробництва, рівень наукової організації праці.

Розрізняють два основні види праці: фізичну і розумову.

Термін "фізична праця" відбиває характеристику того рівня розвитку продуктивних сил, коли людина виступає у трудовому процесі як джерело м'язової енергії. Ознакою цього виду праці є безпосередній контакт людини з предметом праці і відносно проста програма для досягнення кінцевого результату.

На противагу фізичній, розумова праця у галузі матеріального виробництва відносно ізольована від предмета праці, вона адресована різноманітним функціям організації та керування виробничим процесом.

Фізичний і розумовий види праці набувають найрізноманітніших форм залежно від суспільної еволюції. У кожну історичну епоху існували свої форми праці, пов'язані з розвитком продуктивних сил та потребою людини у різних продуктах.

Під час праці люди вступають у відносини – виробничі й міжособові.

У праці людина самостверджується, реалізує свій фізичний, духовний, соціальний потенціал.

У психологічному розумінні праця потребує всебічної відображувально-регулятивної діяльності – уваги і терпіння, вміння планувати й передбачати, аналізувати й узагальнювати, формувати мету, послідовно її досягати, усвідомлювати процес і результати праці.

Працю у психології розглядають як репродуктивну, продуктивну та творчу під кутом зору психологічних механізмів і досягнутих матеріальних чи ідеальних результатів.

За репродуктивної праці не створюється нічого нового, а відтворюється в кількісному вимірі вже відоме (робота на конвеєрі, копання канави, переписування по декілька разів того самого тексту).

Продуктивна праця ( праця за алгоритмом) як у психологічному плані, так і за результатами діяльності передбачає під час відтворення вже відомого внесення елементів новизни, тобто вищий ступінь (складніші механізми) мислення та якісніший результат. Наприклад, під час продуктивної праці замість серійного стандартного столу з прямими ніжками зробили стіл із фігурними. Переписуючи текст, виправляли граматичні помилки і більш вдало компонували деякі речення.

Творча праця – створення нового, яке суттєво відрізняється від уже відомого або є таким, якого ще не існувало взагалі (праця винахідників, учених, художників, педагогів, письменників, артистів, архітекторів, раціоналізаторів).

Усі наявні досягнення цивілізації – автомобілі, літаки, ракети, поетичні та драматичні твори, кіно й телебачення, нові матеріали легкої промисловості – є результатом творчої праці.

У грі дитину приваблює сам її процес, домінуюче значення має „виконання” певних ігрових ролей.

Головна мета навчання – засвоєння знань, навичок і вмінь, підготовка до трудової діяльності.

Праця пов’язана зі свідомою діяльністю людини, спрямованою на створення матеріальних і духовних цінностей. У всіх цих видах діяльності важливу роль відіграє спілкування.

3. Рівні, форми та різновиди людської діяльності

Умовно можна виокремити три рівні, на яких здійснюється людська діяльність.

1. Біологічний. Найелементарніші дії та вчинки людей, зумовлені біологічними потребами в їжі, русі, відпочинку, повітрі. Якби діяльність людини полягала лише у діях цього рівня, вона не відрізнялася б від поведінки тварин.

2. Значно складнішим і притаманним тільки людям є рівень соціальної діяльності, що зумовлюється соціальними потребами, які визначають відносини людей між собою в суспільстві, їх ставлення до природи. Тут повинна бути усвідомлена мета, вольові зусилля, врахування існуючих норм поведінки та конкретних умов діяльності.

На цьому рівні найповнішою мірою виявляються задатки і здібності, їх сутнісні якості. Така діяльність дозволяє як індивідуальні, так і колективні, спільні потреби.

3. Найвищий рівень – суспільно-історичний. Така діяльність задовольняє потреби суспільства, його існування та розвиток і може здійснюватися за умови, якщо людина усвідомлює свою належність до певного суспільства, потреби якого вона сприймає за власні. На цьому рівні можуть діяти люди із сформованим світоглядом, стійкими переконаннями.

Дата добавления: 2014-01-04