Соціально-психологічні аспекти педагогічного спілкування

Основні сторони педагогічного спілкування

У соціальній психології прийнято виділяти три основні сторони спілкування (Андрєєва Г.М., 1996):

1. взаємне сприйняття і розуміння людьми один одного (перцептивний аспект спілкування);

2. обмін інформацією (комунікативний аспект);

3. здійснення спільної діяльності (інтерактивний аспект).

Механізми міжособистісного сприйняття в педагогічному процесі

§ проектування (неусвідомлена схильність приписувати іншим свої власні мотиви, переживання, якості);

§ децентрація (здатність людини відійти від власної егоцентричної позиції, здатність до сприйняття точки зору іншої людини);

§ ідентифікація (неусвідомлене ототожнення себе з іншим або свідома уявна постановка себе на місце іншого);

§ емпатія (осягнення емоційних станів іншої людини у формі співпереживання);

§ Стереотипизация (механізм міжособистісного пізнання) (рис. 10).

Розглянемо стереотипизацию докладніше. Під впливом оточуючих і в силу взаємодії з ними у кожної людини утворюються більш-менш конкретні еталони-стереотипи, користуючись якими він дає оцінку іншим людям. Найчастіше формування стійких еталонів протікає непомітно для самої людини, і вони набувають влада над ним саме в силу їх недостатньої усвідомленості.

Можна виділити шість груп соціально-перцептивних ці еталони-стереотипи спрацьовують в умовах дефіциту інформації про людину, коли про нього змушені судити по першому враженню.

1. Антропологічні стереотипи проявляються в тому, що оцінка внутрішніх, психологічних якостей людини, оцінка його особистості залежить від особливостей його фізичного вигляду.

2. Е тнонаціональні стереотипи проявляються в тому випадку, якщо психологічна оцінка людини опосередкована його приналежністю до тієї чи іншої раси, нації, етнічної групи (наприклад, "німець-педант", "темпераментний южанин" і т.п.).

3. Соціально-статусні стереотипи складаються в залежності оцінки особистісних якостей людини від його соціального статусу (в експериментах з'ясувалося, що навіть зростання незнайомої людини оцінюється по-різному, залежно від того, ким за статусом він є: чим вищим був соціальний статус, тим більше високого зросту здавався чоловік).

4. Соціально-рольові стереотипи проявляються в залежності оцінки особистісних якостей людини від його соціальної ролі, рольових функцій (наприклад, стереотип військового як дисциплінованого, жорсткого, обмеженої людини, стереотип професора як розумного, розсіяного і т.п.).

5. Експресивно-естетичні стереотипи визначаються залежністю оцінки особистості від зовнішньої привабливості людини ("ефект краси": чим привабливішою здається зовнішність оцінюваного, тим більш позитивними особистісними якостями він наділяється).

6. Вербально-поведінкові стереотипи пов'язані із залежністю оцінки особистості від зовнішніх особливостей (експресивні особливості, особливості мови, міміки, пантоміміки тощо).

У міжособистісному пізнанні стереотипи грають негативну роль, якщо педагог жорстко дотримується їх і якщо їх вплив набуває абсолютний характер. Використання стереотипів може бути частково прийнятно:

§ якщо педагог, спираючись на них, дає лише імовірнісну оцінку особистості учня ("Можливо, він доставить мені багато клопоту");

§ якщо педагог "знає себе" і віддає собі звіт в існуванні суб'єктивних оцінних стереотипів;

§ якщо опора на стереотипи використовується лише в умовах дефіциту інформації, згодом поступаючись місцем цілеспрямованому, професійному вивчення особистості.

Фактори соціально-перцептивних викривлень в навчальному процесі, які заважають правильно сприймати і оцінювати учнів. Основні з них такі:

§ Наявність заздалегідь заданих установок, оцінок, переконань, які є у педагога задовго до того, як реально почався процес сприйняття і оцінювання учня.

§ Наявність вже сформованих стереотипів, відповідно до яких учні заздалегідь відносяться до певної категорії і формується установка, що направляє увагу на пошук пов'язаних з нею рис.

§ Прагнення зробити передчасні висновки про особистість учня до того, як про нього отримана вичерпна і достовірна інформація. Деякі педагоги, наприклад, мають "готове" судження про людину відразу ж після того, як в перший раз зустрілися з ним або побачили його.

§ Беззвітне структурування особистості учня - логічно об'єднуються в цілісний образ тільки строго певні особистісні риси і тоді всяке поняття, яке не вписується в цей образ, відкидається.

§ Ефект "ореолу" - первісне ставлення до якоїсь однієї приватної стороні особистості учня поширюється на весь його образ, а потім загальне враження про нього переноситься на оцінку його окремих якостей. Якщо загальне враження про учня сприятливо, то його позитивні риси переоцінюються, а недоліки або не помічаються, або виправдовуються. І навпаки, якщо загальне враження про учня негативно, то навіть благородні його вчинки не помічаються або перекручено тлумачаться як своєкорисливі.

§ Ефект "проектування" - іншій людині приписуються за аналогією з собою свої власні якості та емоційні стани. Людина, сприймаючи і оцінюючи людей, схильний логічно припустити: "всі люди подібні до мене" або "інші протилежні мені". Упертий підозрілий людина схильна бачити ці ж якості характеру у партнера по спілкуванню, навіть якщо вони об'єктивно відсутні. Добрий, чуйний, чесний чоловік, навпаки, може сприйняти незнайомого через "рожеві окуляри" і помилитися. Тому, якщо хтось скаржиться, які мовляв, все навколо жорстокі, жадібні, нечесні, не виключено, що він судить по собі.

§ Ефект "первинності" проявляється в тому, що перша почута або побачена інформація про учня або подію, є дуже істотною і малозабиваемой, здатної впливати на все подальше ставлення до цієї людини. Навіть потім, якщо людина отримає іншу інформацію, яка буде спростовувати первинну, він все одно будетет більше пам'ятати і враховувати первинну інформацію. На сприйняття іншого впливає і настрій самої людини: якщо воно похмуре (наприклад, через погане самопочуття), у першому враженні про людину можуть переважати негативні почуття. Щоб перше враження про незнайомій людині було повніше й точніше, важливо позитивно "налаштуватися на нього".

§ Відсутність бажання і звички прислухатися до думки інших людей, прагнення покладатися на власне враження про людину, відстоювати його.

§ Відсутність змін у сприйнятті і оцінках учнів, що відбуваються з часом з природних причин. Мається на увазі той випадок, коли одного разу висловлені думки і думку про учня не змінюються, незважаючи на те, що накопичується нова інформація про нього.

§ Ефект "останньою інформацією" - якщо остання інформація, отримана про людину, буде негативною, вона може змінити колишнє думку про нього.

Дата добавления: 2014-01-04