Агент 3 питань соціальних змш

Мета: Сприяння здійсненню соціальних змін у тих сферах або територіальних зонах, де можуть бути розв'язані соціальні проблеми, покращена якість життя.

Зміст діяльності. Реалізуючи роль агента (від лат. - діючий), соціальний працівник виступає одночасно у двох іпостасях, а саме:

• як-особа, що дієза дорученням конкретних громадських чи державних структур (в т. ч. агентств сервісних послуг; органів самоврядування чи муніципальної влади; недержавних організацій; територіальних громад і т. п.) - стосовно клієнтів;

• як уповноважений представник своїх клієнтів - перед вищеназваними структурами, а також - засобами масової інформації, законодавчими і виконавчими органами, судами, фізичними особами (спонсорами, лоббістами, впливовими людьми тощо). Вважається, що соціальний працівник виконує роль агента у питаннях соціальних змін, якщо він:

- з'ясовує соціальні проблеми, конкретні потреби людей, класифікує відповідніфакти, точно оцінюючи їхню природу, значення і причинно-наслідковізв'язки.

Північноамериканські, спеціалісти до числа найбільш злободенних соціальних проблем долучають безробіття; бездомність; злидні, голод; нарко- і токсикоманію, алкоголізм; насильство; недоступність освітніх, медичних, культурних програм тощо. Наприклад, причини такої соціальної проблеми як зростання рівня девіантності серед підлітків, можуть полягати не лише в самих молодих людях. Може, важливіші зовнішні (соціальні) умови - бідність батьків (осіб, які їх замінюють), негативне ставлення до підлітків їхнього соціального оточення, брак необхідної матеріальної бази для конструктивного проведення часу тощо, надає підтримку діючим суб'єктам соціальних змін, мобілізуючи, координуючи їхні зусилля; за необхідності - сам ініціює соціальні зміни у різних громадських і державних структурах. Суб'єктами соціальних змін ми називаємо окремих індивідів, групи людей, організації, які беруть участь у підготовці та/або здійсненні соціальних змін (Нейл Смелзер). Наприклад, це можуть бути волонтери, групи-самодопомоги, добровільні організації (об'єднання родичів і вчителів, спілки сусідів, етнічні товариства, коаліції інвалідів), державні і не­державні центри обслуговування різноманітних категорій клієнтів (підлітків, осіб похилого віку, жінок та ін.).

Іноді про соціального працівника, який приводить у рух, запус­кає енергетизує, організовує дії суб'єктів соціальних змін кажуть, що він виконує роль мобілізатора. Втім, з цього приводу існує й інша сказати б, альтернативна точка зору соціальних працівників - при­хильників принципу імпауерменту (активі­зація, наснаження, вповноваження). У наведених вище випадках вони визначають свою роль не більше, ніж помічника, фасілітатора (від англ. - полегшувати), оскільки метою соціальної робо­ти в їхній парадигмі є делегування клієнтам повноважень і влади гос­подарів свого життя через набуття впевненості у власних силах, роз­виток здатності відстоювати свої права, оволодіння технологіями са­мостійного визначення та розв'язання наявних проблем, пошуку і використання особистісних і соціальних ресурсів, сприяє створенню нових і розвитку наявних ресурсів, включно з удосконаленням їх планування та оптнмізацією розподілу. Е. Хартман взагалі визначає соціальну роботу як "використання ресурсів в інтересах змін". Разом з тим, він та інші дослідни­ки до ресурсів відносять все, що може бути залучене і використа­не для задоволення певних потреб, розв'язання проблем, конкре­тних клієнтів.

Як приклади діяльнос­ті соціального працівника в рамках характеризова­ного напрямку фігурують такі: створення нових те­риторіальних центрів, за­снування груп самодопо­моги, забезпечення клієн­тів додатковими пільгами, інформацією, коштами; перерозподіл наявних ресурсів серед тих, хто їх погребує. З огляду на останню обставину Макс Сипорин акцентує на важливості виконання соціальним працівником ролі "миро­творця".

Дата добавления: 2014-01-04