Господарських і територіальних сегментів

Підвищення конкурентоспроможності регіону, його

Розвиток інноваційно-інвестиційного бізнесу

Поліпшення інвестиційного клімату у РГК безперечно сприяє розвитку у них інноваційно-інвестиційного бізнесу, який органічно поєднує інноваційну, інвестиційну та підприємницьку діяльність. В основі цього бізнесу лежить розробка і реалізація бізнес-планів або інвестиційних проектів з упровадження певних інновацій.

Групування регіонів Вінницької області за обсягом інвестицій у реалізацію проектів в розрахунку на 1 жителя (при середньому в області показнику – 28 грн. на 1 особу) має такий вигляд:

I група – інвестиційно найактивніші регіони (понад 1000 грн./особу): Оратівський, Погребищенський та Чернівецький райони;

II група – інвестиційно активні (501-1000 грн./особу): міста Вінниця та Ладижин;

III група – з інвестиційною активністю значно вищою за середню (101-500 грн./особу): м. Могилів-Подільський, Іллінецький, Піщанський та Чечельницький райони);

IV група – з інвестиційною активністю вищою за середню (51-100 грн./особу): м. Хмільник, Барський, Жмеринський, Літинський та Тульчинський райони;

V група – з інвестиційною активністю близькою до середньої (10-50 грн./особу): Немирівський, Томашпільський та Ямпільський райони;

VI група – інвестиційно неактивні (менше 10 грн./особу): решта регіонів.

Суттєвою проблемою реалізації інвестиційних проектів у області є те, що вони базуються переважно на позикових коштах. Але оскільки зараз інвестиційна привабливість більшості регіонів є невисокою, а держава об’єктивно не може бути значним інвестором, то це означає, що багато проектів не буде реалізовано взагалі.

Реалізація перспективних інвестиційних проектів вимагає не лише значних інвестиційних ресурсів, але й проведення виваженої політики і щодо економічно розвинутих, і щодо економічно відсталих регіонів.

Отже, стратегія інноваційно-інвестиційного розвитку господарського комплексу Вінницької області має бути випереджальною. Це означає, що за сприяння державних органів влади необхідно створювати умови для залучення капіталу у високотехнологічні галузі промисловості.

Серцевиною ринкового механізму є конкуренція – економічне суперництво і боротьба між товаровиробниками і продавцями товарів за найвигідніші умови їх виробництва і збуту.

Здатність суб’єктів господарювання витримувати умови конкуренції характеризує їх конкурентоспроможність. Вона означає здатність суб’єктів господарювання ефективно діяти в умовах ринкових відносин і отримувати при цьому істотний прибуток.

Розрізняють конкурентоспроможність товарів, окремих підприємств, країн, а останнім часом – і конкурентоспроможність регіонів та їх окремих господарських і територіальних сегментів [69 та ін.].

Під конкурентоспроможністю економіки регіону, його господарського комплексу, ми розуміємо здатність регіону до виробництва продукції і послуг високої якості на основі раціонального використання регіональних факторів конкурентоспроможності.

Отримання конкурентної переваги залежить не тільки від наявності тих або інших чинників у активі регіону або окремого підприємства. Визначальне значення має ефективність їхнього використання. Це, в свою чергу, залежить від того як регіон, його суб’єкти господарювання, мобілізують чинники регіональної конкурентоспроможності.

Дослідження конкурентоспроможності регіонального господарського комплексу та чинників її зростання складається з п’яти етапів:

1) вивчення регіональних чинників конкурентоспроможності;

2) встановлення рівня розвитку та структури РГК, зокрема промисловості;

3) оцінка конкурентних позицій внутрішньорегіональних територіальних одиниць на макрорегіональному, національному та міжнародних ринках;

4) оцінка конкурентних позицій внутрішньорегіональних територіальних одиниць;

5) обґрунтування підходів до управління процесом підвищення конкурентоспроможності РГК.

Наведемо основні результати такого дослідження на прикладі Вінницької області[3].

Аналіз регіональних чинників конкурентоспроможності господарського комплексу Вінницької області показав, що область і більшість внутрішньообласних регіонів мають зручне економіко-географічне положення та значну транспортну освоєність території.

Природно-ресурсний потенціал областістворює необхідні передумови для виробництва ресурсів сільськогосподарської сировини, розвитку лісової промисловості, промисловості будівельних матеріалів тощо.

Працересурсний потенціал області також є досить значним, однак у деяких регіонах має місце його недовикористання. Високий рівень безробіття мають Оратівський, Іллінецький, Ямпільський та Теплицький райони (див. п. 12.3.3).

Серед економічних передумов зростання конкурентоспроможності промисловості Вінницької області найбільше значення має виробничий, інноваційний та інвестиційних потенціал.

Аналіз рівня розвитку та структури господарського комплексу області показав, що за роки ринкових перетворень відбулася зміна спеціалізації промисловості області (з переважно машинобудівної на переважно переробну промисловість), що стало причиною виникнення диспропорцій у розвитку економіки та соціальної сфери. Відбулися суттєві зміни і в розміщенні виробництва. З промислової карти області зникла більшість приладобудівних заводів, завод електронних виробів у Теплику, виробництво мінеральних добрив тощо.

Конкурентні позиції господарського комплексу області на регіональному, національному та міжнародних ринках визначає, передусім, її науково-технічний рівень. Він характеризує близькість технологій, організації виробництва та якості продукції до відповідних підприємств та галузей передових країн світу.

Встановлення конкурентних переваг господарства внутрішньообласних регіонів області включало два етапи дослідження. На першому етапі давалася оцінка регіональних факторів конкурентоспроможності. Для кожного з регіонів ми відібрали по 8 вихідних показників, які характеризують окремі фактори: 1) транспортної освоєності території; 2) природно-ресурсний потенціал; 3) екологічність виробництва; 4) працересурсний потенціал; 5) інвестиційний; 6) виробничого потенціалу; 7) агломераційний; 8) споживчий.

Дата добавления: 2014-01-04