Співвідношення ст. 140 і ст. 143

Припинення права власності на землю.

Розмежування земель державної та комунальної власності.

Ст. 83, 84, п. 10, 11р.10 ЗКУ, ЗУ „Про розмежування земель ДВ і КВ” 05.02.04.

Розмежування земель ДВ і КВ (ст. 1 ЗУ) – здійснення організаційно-правових заходів щодо розподілу земель ДВ на землі територіальних громад і держави і визначення, встановленні в натурі (на місцевості) меж зд ДВ і КВ.

Залишаються у ДВ:

Передаються у КВ:

Розмежування земель ДВ і КВ здійснюється в межах адміністративно-територіальних утворень: сіл, селищ, міст, районів, областей.

Порядок розмежування:

• Прийняття рішення про розробку проекту розмежування(ради в межах н/п, за межами – обласна мда, РМ АКР)
• …… ЗУ…
• Рішення про розмежування
• Виділення зд комунальної власності.

Землі не розмежовані зараз. Але 50 % міст прийняли рішення про розробку проектів вже.

28.09.06 – РКМР про розроблення проекту розмежування.

КУ – ст. 41

Гл. 22 ЗК

ЦК

ПНПА

Ст. 140 -

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. – с/г призначення. Але механізму немає, з якого моменту виникає обов’язок відчужити – видача і реєстрація да на право власності на зд.

Припинення права власності на землю в доктрині розглядається з двох позицій:

1. момент у часі, коли у одного суб’єкта право власності припиняється, а у іншого виникає.
2. правова форма, порядок, процедура, в результаті якої у одного суб’єкт право власності припиняється, а у іншого виникає.

В ЗК немає визначення „припинення”. Системне тлумачення норм гл. 22 дає підстави для висновку, що припинення права власності на землю к контексті ЗК – процедура, порядок, в результаті якої у одного суб’єкт право власності припиняється, а у іншого виникає.

Підстави припинення у ст. 140 є юридичними фактами, які започатковують відповідний варіант процедури припинення.

3 групи підстав:

1. Особисте волевиявлення(а ст. 140, ст. 142, в ст. 140, 131) або настання фатальних подій(б ст. 140)
2. Як санкція за правопорушення чи невиконання обов’язку (г ст. 140, 139, д ст. 140, 148, 354 ЦК, е ст. 140, 145)
3. Відчуження з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб (г ст. 140, 146, 147, 150, 151)

Ст. 143 - Стаття 143. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Додатково застосовувати ст. 143 не можна. 143 – примусове припинення прав на зд, є спеціальною за способом припинення прав.

Дата добавления: 2014-01-04