Ст.. 193-204, ст..19, ст.. 22-77

Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Основною земельно-кадастровою одиницею при веденні ДЗК є земельна ділянка власника землі або землекористувача, відомості про яку є джерелом земельного кадастра інформації. Для забезпечення ведення ДЗК проводяться широкомасштабні топографо-геодезичні, картографічні, радіологічні, лісо типологічні, ґрунтові, ботанічні, містобудівні та інші обстеження і розвідування.

1 Види обліково-кадастрових робіт

1. містобудівний кадастр (існує ширше поняття – міський кадастр).

2. кадастр природних ресурсів;

1. містобудівний кадастр - це банк даних про земельні ділянки і нерухоме майно в межах міста.

Містобудівний кадастр – для цілей містобудування і відомості про будинки: матеріал, товщина стін, підлога, напруга; по каналізаційній мережі, по газових трубах, електор. стовпи, проводи. Всі технічні характеристики: характеристика дорожно-транспортної мережі: ширина дороги, які бордюри, з чого дорога, інтенсивність руху по дорозі., які світлофори, стовпи. Даються геодезичні координати: по будівлям - їх кути; вуличні дороги – координати; переходи – координати; каналізація розташування люків.

Економічні показники: вартість, коли будувались і теперішня форма власності, хто хазяїн, адреса.

Показники заносяться у паспорт.

Міський – включає всі кадастрові види в межах міста (водний, земельний, транспортний, зони: ландшафтно-рекреаційні, екологічні, оздоровчі).

Використання даних міського кадастру:

купівля-продаж;

інвестування вкладень;

для цілей планування і містобудування (зміна потоків руху транспорту);

аварії, стихійні лиха;

оціннка екологічної ситуації;

оцінка інженерно-геологічної ситуації;

оподаткування землі та нерухомості.

3. Оперативно-технічний облік (охоплює явища виробничо-технічного характеру: відомості пр овиди та обсяг виконаних робіт, кількість і якість одержаних матеріалів, контроль за виконанням робіт по обробці грунту

скільки освоїли боліт

скільки побудували доріг

скільки посіяли, зібрали врожаю.

Реєструє все, що зроблено, яким чином і на якому рівні.

4. Бухгалтерський облік (систематичний постійний контроль і керівництво діяльністю конкретного підприємства. Реєструє кожну господарську операцію у відповідному документі).

4. Статистичний облік – це спосіб вивчення і контролю масових суспільних явищ за сукупністю цифрових показників.

2. КАДАСТР ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ.

Природні ресурси – це елементи природи, що використовуються як джерело засобів існування людей (земельні, лісові, водні, мінеральні, атмосферні, гідросферні, сонячна енергія, клімат, рослинний і тваринний світ тощо).

Кадастр природних ресурсів повинен включати в собі відомості про місцеположення, правовий, природний і господарський стан кожного з цих елементів природи поряд з даними про їх реєстрацію, облік кількості, якості та порівняльної оцінки.

Кадастр ділянок сходу снігових лавин (де, яка площа, висота, товщина снігу, період сходу, температура повітря, снігові маси, в тому числі, масштаби снігових лавин, на яку відстань пошир., яка безпека, куди зверт.).

Кадастр сельових басейнів і осередків.

ДЕРЖАВНИЙ ВОДНИЙ КАДАСТР включає дані обліку кількісних показників, реєстрацію водокористування, обліку викор. вод. Якість водних ресурсів враховують відповідно до ступеня їх придатності для господарсько-питтєвих чи виробничих цілей.

Складається з трьох розділів:

2) поверхневі води

3) підземні води

4) використання вод.

Дані про поверхневі і підземні води заносяться в катологи за видами водних об’єктів (ріки, канали (штучні), озера і водосховища, льодовики (геологічне тіло великих розмірів, що рухається), басейни підземних вод), а за розділом використання вод – в каталоги водокористувачів, які складаються:

- для основних рік, що впадають в море;

- вод водогосподарських ділянок великих рік;

- сукупність малих рік (річки місцевих значень).

Каталоги містять основні відомості про водні об’єкти, їх гідрографічні і морфологічні характеристики, пункти спостереження за режимом вод, водозбори, пункти накачування, водовипуски, очисні і водогосподарські споруди, їх потужності, водокористувачів та їх відомчу приналежність.

Кількість – як характеристики водних об’єктів і споруд на них.

4. Держаний кадастр родовищ корисних копалин (кадастр мінеральних ресурсів) – це спеціальні паспорти (форм А3), які складаються по кожному родовищу окремо. Наводять дані про: басейни розповсюджень корисних копалин, їх відомчу приналежність, територія розміщень, дату відкриття, ступінь промислового освоєння, дані про склад, властивості, запаси основних і супутніх корисних копалин, домішки, водо постач., гірничо-техн., гідролог., та ін.. умови розробки родовища, його геолого-економ. оцінку, заходи по охороні навколишнього середовища, перспективи родовища, рекомендації щодо їх використання.

Найбільш багатосторонні визначення: якісний стан корисних копалин і показники експлуатації родовищ (глибина залягання корисних копалин від денної поверхні, відповідно ГОСТам, спосіб розробки та до пуття: екскав., вибух.; відповідно оптимальної потужності підприємства.

5. Державний лісовий кадастр включає державну реєстрацію землекористувань (лісофонду власників), кількісний облік лісових ресурсів, якісну характеристику лісових земель (бонітування грунтів), економічну оцінку лісів.

Кількісний облік проводиться шляхом інвентаризації лісового фонду з подальшим виявленням і відображенням поточних змін (кількість дерев, висота).

Якісна характеристика забезпечення типологічною класифікацією лісових земель, при якій виділяються порівняно однорідні умови розміщення лісових насаджень. Окрім того, якість лісових ресурсів характеризують за грунтовою родючістю і якістю лісових насаджень, за типом, природним складом, віком, станом деревостою.

Економічна оцінка лісоземельних угідь проводиться за експлуатаційною цінністю лісу, вартістю побічної продукції (гриби, ягоди, шишки, тирса), а також за середовище захисною і рекреаційною функціями лісу).

Стаття 193: Визначення державного земельного кадастру.

Стаття 194: Призначення державного земельного кадастру.

Стаття 195: Завдання ведення державного земельного кадастру.

Стаття 196: Складова частина державного земельного кадастру.

Стаття 197: Кадастрове зонування.

Стаття 198: Кадастрові зйомки.

Стаття 199: Бонітування грунтів.

Стаття 200: Економічна оцінка земель.

Стаття 201: Грошова оцінка земельних ділянок.

Стаття 202: Державна реєстрація земельних ділянок.

Стаття 203: Облік кількості та якості земель.

Стаття 204: Порядок ведення державного земельного кадастру.

Дата добавления: 2014-01-04