Досягнення судової балістики в радянський період

ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК СУДОВОЇ БАЛІСТИКИ В УКРАЇНІ.

До революції в Царській Росії починаючи вже з середини XIX ст. судово-балістична експертиза перестає бути рідкістю

Перша спроба наукового узагальнення експертної практики в області дослідження вогнепальної зброї була зроблена А.Коке в 1874 р. і стосувалась вона використання хімічних методів.

В 1879 р. побачила світ 2-га книжка з судової балістики, написана медиком Н. Щегловим. У ній були розглянуті види, типи зброї, головна увага приділялась виявленню нових ознак, які можна б було покласти в основу експертного дослідження зброї і снарядів. Також був даний перелік питань, які переважно ставляться перед судовими медиками. Автор виявив таку ознаку, як сліди на кулі, які виникають від полів нарізів в каналі ствола. Описані Н. Щегловим сліди в наш час називаються "типовими слідами на кулі". Н.Щеглов також займався вивченням гладкоствольної зброї та шротом. Слідами від дії шроту займались теж лікар І.О.Милославський, знаменитий винахідник радіо О.С.Попов.

В кінці XIX ст. проведення судово-балістичної експертизи стає досить популярним явищем.

Експериментами в цьому напрямку займалися також Н.А. Москальов, експерти лікарі Арсеньєв і Ленкевич.

В 1912 - 1914 рр. були створені Кабінети науково-судових експертиз. 2 лютого 1914 року при прокурорі Київської судової палати було засновано Київський кабінету науково-судової експертизи.

Перша судово-балістична експертиза, яка описується в літературі була проведена в 1913 р. в Петербурзькому кабінеті, друга - в Одеському кабінеті науково-судових експертиз.

В липні 1915 р. на з'їзді керівників кабінетів науково-судових експертиз було запропоновано зробити спеціальні пристрої для судово-балістичних досліджень, зокрема пристрій, який би забезпечував детальне дослідження внутрішньої поверхні каналу ствола зброї без будь-якого порушення його цілісності.

В липні 1916 р. керівник Московського кабінету доклав в Міністерство юстиції, що такий пристрій сконструйовано ним, але за умов воєнного часу побудувати неможливо.

На початку XX ст. в Росії було опубліковано кілька робіт з криміналістики, але судовій балістиці в них відводилось досить незначне місце. Вперше в монографічній літературі питання ідентифікації зброї по кулі і гільзі висвітив в 1915 р. С.Н. Трегубов. Що ж стосується техніки дослідження ідентифікаційних ознак, то вона залишилась ще недосконалою.

Як окрема галузь знань судова балістика сформувалась в 30-ті роки нашого століття. До цього більше двох десятків років проходило накопичення спеціальних знань і практичного досвіду, готувались наукові кадри, складались необхідні пристрої.

Значну роль у систематизації нагромаджених знань відіграв судовий медик і криміналіст професор В.Ф.Черваков. Саме він вперше в 1937 р. вжив термін "судова балістика", який раніше був запропонований американськими авторами.

Він також вперше спробував сформулювати предмет і зміст судової балістики. В судову балістику включались такі розділи: 1) вивчення матеріальної частини зброї, яка найчастіше зустрічається в кримінальній практиці; 2) ідентифікація вогнепальної зброї, патронів, гільз, куль і ін. спорядження; 3) вивчення пороху і інших вибухових речовин в межах, необхідних для криміналістики; 4) криміналістичне і судово-медичне вивчення вогнестрільних пошкоджень. Як бачимо, В.Ф.Черваков в судову балістику включив і судово-медичні питання. Його погляди розділяв і С.Д.Кустанович. Проти цього виступав Б.І.Шевченко.

Піонерами судової балістики в нашій країні були І.Н. Якімов, Н.С.Бокаріус, В.Л.Русецький. Перший посібник з криміналістики був виданий в 1935 р. і містив окремі, не систематизовані відомості про сліди від дії вогнепальної зброї. В 2-й половині 30-х рр. були видані роботи В.Ф.Червакова "Судова балістика", Б.М.Комарінця і Б.І.Шевченка "Руководство по осмотру места преступления".

Порівняльне дослідження могло проводитись двома способами: 1) порівняння слідів на самій кулі; 2) порівняння їх відображень. Хоча 1-й спосіб був більш надійним і ефективним, історичні дослідження почалися із застосування другого, оскільки він відзначався простотою і доступністю. Для цього застосовували різні методи. Одним з них був метод розгортання кулі шляхом прокочування. Використовувався також метод запропонований Балтазаром - прокочувати кулю на олов'яній фользі. В 1936 р. С.Н. Матвеєв запропонував метод прокочування кулі по желатиновій поверхні фотоплівки. В Харківському інституті була розроблена методика фіксації рельєфу на легкоплавкому металі.

З метою поліпшення одержаних відбитків і збільшення їх якості С.А.Ціон сконструював спеціальний пристрій для механічного прокочування куль. Криміналістами був випробуваний і гальванопластичний спосіб фіксації слідів на кулі, однак у зв'язку з використанням спеціального обладнання і значного часу цей спосіб не прижився.

Н. М. Зюськін запропонував використовувати метод прозорих відбитків, суть якого полягала в покритті куль лаковою плівкою. А.Д.Хонанін розробив спеціальний пристрій для панорамного мікрофотографування кулі.

В подальших дослідженнях криміналісти звернулися до способу оптичного розгортання кулі. Перший апарат для оптичного розгортання куль був сконструйований за кордоном у 1931 р. Н. Брюнінгом. Виявивши його недоліки, криміналіст Харківського науково-дослідного інституту А.Ф.Дмитрієв сконструював нову модель апарату для фотографування. Але апарат Дмитрієва не був першим в СРСР. За даними Н.М. Зюськіна, ще в 1918 р. професор судової медицини Київського університету К.А. Таранухін сконструював пристрій для макро- і мікрофотографування куль. Нажаль, опис цього пристрою не знайдено.

В 1931 р., тобто одночасно з Брюнінгом, модель аналогічного апарату виготовив Г.Е. Сорокін.

Усі вищеописані методи зводились до порівняння з допомогою наступного виготовлення фотознімків. Так як фотографії завжди в певній мірі спотворюють рельєф слідів, вчені намагались винайти можливість безпосереднього і одночасного порівняння слідів на кулях. Така можливість з'явилась після винайдення порівняльного мікроскопу.

Прослідкувавши за історією розвитку судової балістики і судово-балістичної експертизи ми побачили скільки часу потрібно було вченим, щоб досягти сучасного стану цієї науки. Проте як і кожна наука, судова балістика не стоїть на місці. Її розвиток залежить від прогресу техніки і від удосконалення зброї і боєприпасів. Криміналісти, які працюють в області судової балістики активно займаються дослідженням слідів, які виникли при стрільбі з нових видів зброї, вивчають механізм утворення ознак, які використовуються з метою ідентифікації зброї, розробляють прийоми дослідження, які найефективніше можуть використовуватись в експертній практиці. Одними із останніх здобутків судової балістики стало застосування комплексів дослідження з використанням електронних обчислювальних машин (ЕОМ) з лазерним скануванням слідів зброї на снарядах та гільзах. В майбутньому бачиться використання в судово-балістичній діяльності автоматизованих ідентифікаційних пошукових систем для ототожнення зброї за слідами на кулях та гільзах, які вже започатковані в деяких підрозділах експертної служби МВС України («ТАИС», «Рикошет» та унші).

Дата добавления: 2014-01-04