Види тактильних рецепторів

Дотик – складне відчуття, яке виникає при подразненні рецепторів шкіри, зовнішніх поверхонь слизових оболонок та м’язево-суглобового апарату. Зовнішні механічні, температурні, хімічні та інші подразники сприймаються, перш за все шкірним аналізатором. Шкірний аналізатор складається з тактильних, температурних, больових та рухових відчуттів. Основна роль у відчуттях належить тактильним відчуттям – дотику та тиску. Тактильні рецептори численні та різноманітні за формою. Абсолютний поріг тактильної чутливості характеризується мінімальним тиском предмета на поверхню шкіри, який викликає ледь помітне відчуття дотику.

Пороги відчуттів різних частин тіла: кінчики пальців руки – 3 г/мм²; зворотна сторона пальця - 5 г/мм²; живіт – 26 г/мм²; п’ятка – 250 г/мм². Поріг розрізнення складає приблизно 0,07 г/мм² від початкової величини тиску. Особливістю тактильного аналізатора є швидка адаптація.

Больова чутливість. В будь-якому аналізаторі виникають больові відчуття якщо величина подразнювала перевищує верхній абсолютний поріг.

Виявлено протиріччя між тактильними і больовими рецепторами. З’ясовано, що найменша щільність больових припадає на ті ділянки шкіри, котрі найбільше містять тактильних рецепторів, і навпаки. Виявлене протиріччя зумовлене різними функціями рецепторів. Больові відчуття викликають оборотні рефлекси, зокрема, рефлекс віддалення від подразника. Тактильна чутливість пов’язана з орієнтувальними рефлексами, і це викликає рефлекс зближення з подразником. Біль є сигналом небезпеки, він спонукає організм до боротьби за самозбереження. Поріг чутливості шкіри живота – 20 г/мм², кінчиків пальців - 300 г/мм².

У шкірі дуже багато нервових закінчень, а розподілені вони надто нерівномірно. Особливо багато їх у пальцях рук, долонях, губах, що й забезпечує цим ділянкам вищу порівняно з іншими місцями чутливість. Наявність на шкірі волосяного покриву значно підвищує чутливість тактильного аналізатора. У загальному вигляді механізм збудження тактильних рецепторів можна пояснити таким чином. Механічний стимул спричинює деформацію нервового закінчення, який зумовлює появу нервових імпульсів. Збудження, що несе інформацію про тактильні подразники, передає до центральної нервової системи і до кори головного мозку.

Температурна чутливість – притаманна організмам, котрі мають постійну температуру тіла, яка забезпечується терморегуляцією. Температура шкіри є нижчою від температури тіла загалом, і на окремих ділянках складає: Чоло – 34-35⁰С; Обличчя – 20-25⁰С; Живіт - 34⁰С; Ноги – 25-27⁰С. Середня температура ділянок тіла, що не вкриті одягом, 30-32⁰С.

В шкірі людини є два види терморецепторів, один з яких реагує на холод, а другий на тепло. Крім шкіри, вони є у різних відділах ЦНС. Найвищу чутливість мають губи, ніс, язик, найнижчу - спина, живіт, підошви, ступні. Абсолютний поріг температурно чутливості – 0,2⁰С, для холодових -0,4⁰С. Для температурної чутливості характерна добре виявлена адаптація. Якщо гарячого літнього дня зайти у водойму, перше відчуття «холодно» швидко змінюється на «трохи холоднувато» або навіть «нейтрально».

Перегрівання організму. Дослідженнями встановлено, що в кінці 5-ти годинного перебування в зоні з температурою повітря більше 31 °С і вологості 80...90 % працездатність падає до 62 %. Значно падає сила в м'язах рук (на 30...40%), приблизно у 2 рази погіршується координація рухів рук. Продуктивність праці падає пропорційно метеорологічним умовам.

Охолодження організму можливе найчастіше в зимовий і перехідний періоди року при виконанні робіт на відкритому повітрі, або робіт, які проводяться в неопалюваних виробничих і складських приміщеннях. Тривала дія низької температури може викликати різні небажані зміни в організмі людини. Будь-який ступінь охолодження характеризується зниженням частоти серцебиття і гальмує діяльність кори головного мозку, що суттєво впливає на працездатність людини.

Теплові дії викликають різні психофізіологічні зміни в організмі працівників. Потовиділення негативно впливає на роботу серцево-судинної й дихальної систем, при цьому частота серцебиття збільшується до 100...150, кров'яний тиск підвищується. Суттєво погіршується стан організму при зростанні температури до 30...35°С, що викликає біль голови, спрагу, шум в органах слуху, слабкість, а також може викликати тепловий удар. Метеорологічні умови виробничих приміщень регламентуються ДСТУ 3038-95 залежно від тепловиділень, характеру виконуваній робіт, пори року, вологості і швидкості руху повітря. Нормальні умови праці у виробничих приміщеннях забезпечуються цілою низкою заходів, які зумовлюють інженерні напрямки.

Руховий аналізатор. Рухові реакції, пов’язані з м’язовими скороченнями, є однією з найбільш поширених видів рефлекторних реакцій організму, котрі забезпечують орієнтацію та переміщення тіла в просторі. Всі рухові реакції за характером м’язових скорочень поділяються на дві категорії: реакції, котрі забезпечують тонус м’язевих волокон – тривалі тонічні скорочення; реакції, які забезпечують локальні рухи. Сила скорочення м’язів людини лежить в широких межах. Наприклад, номінальна сила кисті – 450-650 Н. Після відповідного тренування вона може бути доведена до 900 Н.

Діапазон швидкостей, котрі розвиваються руками людини, які рухаються, знаходиться в межах 0,01-8000см/с. Найчастіше використовуються швидкості 5-800см/с. Швидкість рухів руками залежить від напрямку руху. Вертикальні рухи руками здійснюються швидше, ніж горизонтальні, рухи до себе здійснюються швидше ніж від себе.

Вісцеральний аналізатор. Мозок людини отримує інформацію не тільки від навколишнього середовища, але й від самого організму. У внутрішніх органах під дією зовнішніх умов виникають відчуття, котрі породжують сигнали, які є необхідною умовою регуляції діяльності внутрішніх органів. Органічні відчуття сигналізують про такі стани організму, як голод, спрага, самопочуття, утома, біль, їх аналізатори містяться всередині організму і реагують на міру достатності в організмі поживних речовин, кисню або на наявність в органах тіла, у нервовій системі продуктів розпаду, що відбувається під час праці, вживання недоброякісних продуктів, алкоголю та ін.

Великої шкоди органам чуття завдають вживання алкоголю і паління.

Від сили нервової системи залежить здатність до екстреної мобілізації в аварійній ситуації здатність успішно діяти, не зважаючи на відволікаючі фактори. Від рухомості і лабільності нервової системи, від урівноваженості нервових процесів залежить така важлива якість безпеки, як здатність до переключення уваги і до швидкого реагування на небезпечні сигнали. Отже дбати про свої органи чуття ви повинні постійно, не забуваючи вивчати їхні характеристики, що є необхідні для безпечного виконання ваших майбутніх професійних обов’язків.

Завдання на самопідготовку.

1. Конспект лекції.

2. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. – К., “Каравела”, 2002. стор. 76 – 123.

Текст лекції розробив:

к.т.н., доцент кафедри ПБ та ОП О.В. Станіславчук

Лекція розглянута і обговорена

на навчально-методичних зборах кафедри ПБ та ОП

Протокол № __ від «___» _______ 2013 р.

Дата добавления: 2014-01-04