Водні маси Світового океану

План лекції

ЛЕКЦІЯ 17. ДИНАМІКА ВОД СВІТОВОГО ОКЕАНУ.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняттю «густина морської води» і охарактеризуйте фактори, від яких залежить густина.
2. Які шари океанічної води виділяються за зміною вертикальних градієнтів густини?
3. Охарактеризуйте значення солоності та густини морської води при вивченні природи Світового океану.
4. Визначте основні джерела енергії, що визначають температурний режим океану.
5. Охарактеризуйте особливості зонального та вертикального розподілу температури води на поверхні океанів і морів.
6. Охарактеризуйте вплив температури води на процеси, що відбуваються у Світовому океані.
7. Від яких факторів залежить прозорість і колір морської води?

1. Водні маси Світового океану.

2. Рівень Світового океану.

3. Особливості хвилювання в океанах і морях.

4. Океанічні течії та їх класифікація.

Вперше термін "водні маси'' був застосований в 1929 р. австрійським вченим А. Дефантом. На сучасному етапі А. Д. Добровольський дав наступне визначення водної маси: " Водною масою називають порівняно великий об'єм води, що формується в певних районах Світового океану, впродовж тривалого часу, має стійкі фізичні (температура, колір, густина), хімічні (солоність, вміст газів) та біологічні властивості і рухається, як одне ціле".

В кожній водній масі виділяють її ядро з найбільш вираженими показниками температури, солоності, густини. Від ядра до зовнішніх меж водної маси значення показників змінюється, але в допустимих значеннях для даної водної маси. Зміна і трансформація значення показників проходить під впливом трьох причин:

1) переходу з однієї кліматичної зони в іншу – зональна трансформація. Зональна трансформація пов'язана з рухом за меридіаном (теплі-холодні течії);

2) зміна зовнішніх умов в районах розміщення водної маси – сезонна трансформація. Сезонна трансформація пов'язана не з переносом водної маси, а з сезонними змінами гідрометеорологічних характеристик на місцях. Цю заново створену водну масу називають зимовою або літньою.модифікацією;

3) змішування із сусідніми водними масами – трансформація змішування. Унаслідок перемішування двох водних мас формується третя, з проміжними характеристиками. Ця трансформація може відбуватися поступово, якщо між водними масами немає різкої межі (Канарська течія і Саргасове море) або різке розмежування (Лабрадорська течія і Гольфстрім).

Водні маси Світового океану поділяють на основні та вторинні. Основні водні маси займають великі простори і мають однорідну будову на великій відстані. Основні водні маси в свою чергу поділяють на: екваторіальні, тропічні, субтропічні, субполярні та полярні водні маси.

Екваторіальні водні маси мають високу температуру (+26-28 ^оС), незначну солоність і густину, малий вміст кисню і фосфатів.

Тропічні водні маси займають найбільші простори. Для них характерні порівняно високі температура (+18-27 ^оС), солоність, густина, але вони дуже бідні на кисень.

Субтропічні водні маси найсолоніші (35-37 %_о, в них значно більше кисню, ніж у попередніх типах, і зовсім мало фосфатів.

У полярних і субполярних водних масах із зростанням географічної широти температура і солоність знижуються, а густина, вміст кисню і кількість фосфатів збільшуються.

Вторинні водні маси – це води зміщення основних водних мас, наприклад, Середземноморська водна маса в північній частині Атлантичного океану. Також водні маси поділяють по кожному океану, по півкулям (північні, південні), по довготі (західні, східні) і по вертикалі.

У вертикальному напрямі розрізняють чотири структурні водні зони: поверхневу, проміжну, глибинну, придонну.

Поверхнева зона, нижня межа якої залягає на глибині 100-200 м, надзвичайно динамічна. Мінливість властивостей її вод зумовлена сезонними коливаннями температури і вітровим хвилюванням. Об'єм води в цій зоні 68,4 млн км³, або 5,1% від загального об'єму Світового океану.

У проміжній зоні (200-2 000 м) поверхнева циркуляція води з її широтним перенесенням речовини та енергії змінюється глибинною, в якій переважає меридіональне переміщення водних мас. У високих широтах до цієї зони належить шар теплої води, що проникає сюди з низьких широт. Об'єм води в проміжній зоні 414,2 млн км³, або 30%.

Глибинна зона (2 000-4 000 м) – зона меридіонального переміщення води та енергії, водообміну між океанами. В ній зосереджено понад половину (50,7%) усієї водної маси океанів – 680,0 млн. км³.

Придонна зона (понад 4 000 м) утворюється водами полярного походження. Товща цієї води залежить від рельєфу дна, але найпотужніша вона в Антарктиці через високе положення тут її верхньої межі. Об'єм води у придонній зоні – 176,3 млн км³, або 13,2%.

Між різними водними масами формуються так звані гідрологічні фронти. Це вузькі смуги розмежування різних водних мас або океанічних течій, в яких найбільші горизонтальні градієнти температур, солоності, густини та інших океанографічних характеристик. Вони супроводжуються контрастамикольору води, нагромадженням сміття, піни. Мають ширину від 20 м до 1 000м Область, усередині якої змінюється положення океанічного фронту, називають фронтальною зоною.

Дата добавления: 2014-01-04