Однорівневий бібліографічний опис

Правило вживання малих і великих літер в бібліографічному описі

З великої літери пишуть тільки перше слово області опису, а в елементах малі та великі букви вживають відповідно з нормами мови, на якій складають опис (наприклад, перші слова відомостей, що відносяться до назви і відомостей про відповідальність пишуть з малої літери, окрім власних імен, перших слів назв або цитат). Виняток складають загальне визначення мате ріалу і будь-якої назви в усіх областях опису. Наприклад:

Тошкова С. З джерела Вічної книги [Текст]: спроба екон. прочитання Біблії / Светла Тошкова; з болг. переклали М. Ярмолюк, Т. Ярмолюк. — Львів: Кальварія, 2005. — 167 с.: портр.; 20 см. — На опр.: Public management. — Бібліогр.: с. 162—164 та в підрядк. прим. — Переклад за вид.: От извора на Вечната книга / Светла Тошкова. София: Унив. изд-во "Св. Климент Охридски", 2005. — ІSBN 966-663-186-5 (в опр.).

При наявності у джерелі інформації явних помилок, в тому числі й друкарських, які не змінюють зміст тексту, відомості в описі наводять у виправленому виді й не зауважують виправлення. Пропущені букви або цифри вставляють, взявши їх у квадратні дужки. Ті ж з помилок, які змінюють зміст тексту, а також усі помилки в прізвищах, ініціалах осіб, які брали участь у створенні документа, відтворюють у бібліографічному описі без змін. Після них у квадратних дужках наводять правильне написання. Відомості, що викликають сумнів, наводять в описі із знаком запитання, взятим у квадратні дужки.

Числівники в описі, як правило, наводять так, як вони подані у джерелі інформації. Але римські цифри і числівники у словесній формі замінюють арабськими цифрами при позначенні кількості актів або дій сценічних творів; класів чи курсів навчальних закладів; порядкових номерів видання; порядкових номерів музичних творів; дат виходу документа; номерів випусків багаточастинного документа.

У відповідності до основних принципів ISBD, відомості у бібліографічному описі слід наводити в тому вигляді, в якому вони зазначені в документі.

Заголовок — це факультативний елемент бібліографічного опису, що традиційно використовується для пошуку й упорядкування записів.

Заголовок в бібліографічному описі розташовують перед основною назвою документа.

Заголовок місить:

Ø ім’я особи, тобто прізвище, ініціали або ім’я, по батькові, псевдонім, особисте ім’я або прізвисько, яке розглядається як прізвище (заголовок індивідуального автора);

Ø назву організації (заголовок колективного автора);

Ø уніфіковану назву документа (уніфікований заголовок);

Ø позначення виду документа (заголовок форми);

Ø географічну назву.

Ці відомості являють собою основну частину заголовка.

Область назви і відомостей про відповідальність містить основні відомості, що необхідні для ідентифікації та пошуку документа і складається з назви та пов’язаних з нею відомостей, а також відомостей про авторів та інших осіб й організації, які брали активну участь у створенні та публікації документа.

Першим елементом опису є основна назва документа. Це слово, фраза, буква чи гру­па слів, фраз та букв, які називають конкретний документ чи документи, що входять до його складу.

ü Назву документа беруть з титульної сторінки.

ü В назві не можна скорочувати слова, тобто її наводять у тому вигляді, в якому вона подана в документі, в тій самій послідовності і з тими ж самими розділовими знаками. Вона може складатися з одного чи декількох речень, містити цифри, знаки й абревіатури, особові імена тощо. Наприклад,

Дата добавления: 2014-01-04