Галузева структура господарства регіонів

Господарський комплекс регіону включає дві сфери діяльності - виробничу й невиробничу.

Підприємства виробничої сфери виробляють продукцію, тим самим забезпечуючи себе, а також невиробничу сферу й населення різноманітними товарами. Підприємства й організації невиробничої сфери надають послуги матеріального й нематеріального характеру. Розвиток і співвідношення сфер характеризують показники зайнятості в кожній сфері. В Україні зайнятість у виробничій сфері в три рази перевищує зайнятість у невиробничій сфері, що свідчить про низьку продуктивність праці у виробничій сфері й про відсталість невиробничої сфери. У виробничій сфері в основному (90%) створюється національний доход країни. Власне кажучи, це перша велика диспропорція в структурі народногосподарського комплексу країни. Перехід господарства України до ринкових умов, приватизаційні процеси вносять зміни в сформовану пропорцію між виробничою й невиробничою сферами у бік збільшення чисельності зайнятих в останній. Підприємства, які формують обидві сфери народного господарства, поєднуються в галузі.

Рисунок 2 - Галузева структура господарства регіонів

Єдиного визначення поняття "галузь" не існує. Її визначають і як сукупність підприємств, пов'язаних виконанням постійної функції в системі суспільного відтворення, і як певний вид господарської діяльності, і як сукупність якісно-однорідних господарських одиниць. Критерії, на основі яких підприємства групуються в галузь, найрізноманітніші: спільність технологічного процесу (хімічна промисловість), спільність процесу й продукту (металургія), спільність сировинної бази (лісова й деревообробна промисловість), спільність споживача (текстильна, харчова). Є галузі, які кілька видів продукту переробляють в один (електроенергетика), а є галузі одноресурсні, але із широкою гамою товарів, які вони випускають (нафтопереробна промисловість).

Поява нових видів діяльності приводить до формування нових галузей. В 1940 р. у народному господарстві України було близько 150 галузей, 1990 - близько

500.

Виробнича сфера народного господарства України враховує 8 великих секторів: промисловість, будівництво, сільське господарство й лісове господарство — (безпосередньо виготовляють продукцію), транспорт і зв'язок, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання, заготівля й збут (доводять цю продукцію до споживача).Кожний сектор містить у собі великі (комплексні) галузі, кожна з яких, у свою чергу, складається із простих галузей, прості галузі можуть ділитися на підгалузі й види виробництв. За класифікацією Міністерства статистики України, промисловість поєднує 16 значних галузей: електроенергетика, паливна, чорна металургія, кольорова металургія, хімічна й нафтохімічна промисловість, машинобудування й металообробка, будівельних матеріалів, легка, харчова, поліграфічна й ін. Машинобудування й металообробка враховує близько 60 простих галузей, хімічна і нафтохімічна — 15, будівельних матеріалів — 15 і т.д.

Співвідношення секторів народного господарства за зайнятістю, національним доходом й валовим суспільним продуктом показує, що промисловість далеко відірвалася від інших секторів і займає лідируюче становище: у промисловості (разом з будівництвом) зайнято близько 50% працівників всієї виробничої сфери, створюється 60% валового суспільного продукту й понад 40% національного доходу. Це друга диспропорція в структурі народного господарства країни, що свідчить про резерви в процесі необхідної структурної перебудови господарства.

Щодо структури промисловості, то більшість галузей належить до важкої індустрії (паливно-енергетичний комплекс, металургія, машинобудування, хімічна й лісова промисловість, будівельні матеріали). 89% основних виробничих фондів зосереджено у важкій індустрії й 11% — у легкій (легка й харчова промисловість), 80% — у важкій індустрії й 20% — у легкій індустрії. Таку однобокість розвитку можна назвати третьою серйозною диспропорцією в галузевій структурі господарства.

У невиробничій сфері виділяються дві групи галузей, які надають матеріальні й нематеріальні послуги населенню, й галузі, які обслуговують суспільство в цілому.

До першої групи належать: житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, соціальне забезпечення й страхування, охорона здоров'я, фізична культура і спорт, освіта, культура, мистецтво.

До другої групи належать: державне керування, керування суспільними й кооперативними організаціями, військовий (оборонний) комплекс, охорона громадського порядку. Слід зазначити, що галузі невиробничої сфери традиційно формувалися за залишковим принципом. Соціально-економічна оцінка цієї сфери вкрай негативна, вимагає серйозної перебудови й розвитку. Проте останнім часом, у розвитку невиробничої сфери намітилися позитивні зрушення. Сфера дуже приваблива й перспективна для припливу вітчизняного й закордонного капіталу завдяки швидкому його обороту й порівняно невеликим витратам. Крім того, невиробнича сфера благотворно діє на економіку вже тим, що може необмежено утягнути ті трудові ресурси, які неминуче будуть вивільнятися з галузей промисловості, особливо важкої індустрії.

Дата добавления: 2014-01-04